15. Терморегуляція в організмі людини в залежності від метеорологічних умов.

Для підвищення працездатності та збереження здоров’я – важливо створити для людини стабільні метеорологічні умови – тобто мікроклімат повітряного середовища.      Метеорологічні умови або мікроклімат у виробничих приміщеннях визначаються такими параметрами  температурою повітря – t (^о С),-відносною вологістю – R (%) – φ (%);-швидкістю руху повітря на робочому місці – υ (м/с);-  інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення – Е_опр (Вт/м²) -(ккал/м²*год)- температура поверхні - t (⁰С).      Крім цих параметрів, які є основні, до метеорологічних умов відноситься ще атмосферний тиск (Р), який впливає на парціальний тиск основних компонентів повітря (кисень і азот) і відповідно на процес дихання (Р – Па)-(мм. рт. ст.).      Життєдіяльність людини проходить в досить широкому діапазоні тисків 550 - 950 мм.рт.ст.  ( 734 - 1267 гПа = (0,9 - 1,06)* 10⁵ Па ). Однак на здоров’я людини впливає швидка зміна тиску, а не сама величина тиску. Нормальним тиском рахується тиск 760 мм.рт.ст. (1013 гПа). Для Тернополя нормальний тиск є в межах 720 - 735 мм.рт.ст.      Необхідність врахування основних параметрів мікроклімату пояснюється на основі розгляду теплового балансу між організмом людини та навколишнім середовищем. Величина тепловиділення Q організмом людини залежить від степені фізичного напруження в певних метеорологічних умовах і складає від 85 Дж/с (стан спокою) до 500 Дж/с (важка робота).      Нормальне теплове самопочуття, яке відповідає даному виду робіт, забезпечується при зберіганні теплового балансу, тому температура внутрішніх органів людини залишається постійною 36,6 ⁰ С ( 36-37).      Ця здатність людського організму підтримувати постійну температуру при зміні параметрів мікроклімату і при виконанні різної за важкістю роботи - називається терморегуляцією.      Значні коливання параметрів мікроклімату призводять до порушення терморегуляції організму, тобто порушення системи кровообігу, нервової системи, системи виділення поту, а це в свою чергу викликає підвищення чи пониження  температури тіла, слабкість, головокружіння, деколи й обморок, зниження працездатності, а в деяких випадках професійні захворювання.

18. Класифікація шкідливих речовин за ступенем і характером дії на організм людини.

Шкідлива речовина – це така речовина, яка при контакті з організмом людини, може спричиняти виробничі травми, професійні захворювання чи відхилення в стані здоров’я, які виявляються сучасними методами як в процесі роботи так і у віддалені строки життя теперішнього та наступних поколінь.      За характером дії на організм людини шкідливі речовини поділяються на:-           загально токсичні – які викликають отравлення всього організму (окис вуглецю, сполуки ціанію, свинець, ртуть, бензол, миш’як і т.п.);-           подразнюючі – які викликають подразнення дихальних шляхів і слизових оболонок (це хлор, аміак, сірнистий газ, окисли азоту, озон, ацетон і т.п.);-           сенсибілізуючі – які діють як алергени (формальдегід, різні розчинники та лаки  на основі нітро та нітросполучень і т.п.);-           концерогенні – які викликають ракові захворювання (нікель та його сполуки, аміни, окисли хрому, пил азбесту, продукти нафтопереробної та нафтохімічної промисловості – мазут, гудрон, нафтовий кокс, бітум, сажа);-           мутагенні – які призводять до зміни інформації в організмі людини про потомство (свинець, марганець, ядохімікати, радіоактивні речовини і т.п.).Багато технологічних процесів проходить з виділенням в повітря виробничих приміщень (в робочу зону) пари, пилу, твердих і рідких частинок, надлишків тепла і т.п.

Пари та гази утворюють з повітрям суміші, а тверді та рідкі частинки – аерозолі. Аерозолі в свою чергу діляться на: -           пил (розмір твердих частинок більше 1 мкм);-           дим (розмір твердих частинок менше 1 мкм);-           туман (розмір рідких частинок менше 10 мкм).        За походженням пил буває:

-           органічний:--- рослинний (бавовняний, ляний, дерев’яний, борошняний, кам’яновугільний,   паперовий та ін.);--- тваринний (вовняний, роговий, кістковий, волосяний);

--- штучний (органічних фарб, вибухових речовин тощо)-           неорганічний – --- металевий (міді, заліза, цинку, свинцю, марганцю і т.п.)--- мінеральний (кварцю, азбесту, графіту і т.п.);--- штучний (карборунд, цемент, сода, скло);-           змішаний – --- з різних видів пилу.   

Пил буває:-           крупно дисперсний     (розмір частинок більше 50 мкм),-           середньо дисперсний  (розмір частинок в межах 50 – 10 мкм),-           мілко дисперсний        (розмір частинок менше 10 мкм).      За вибухонебезпечністю пил буває – вибухонебезпечний та вибухобезпечний.

      Ряд шкідливих речовин діють на організм людини переважно фіброгенно, викликаючи подразнення слизових оболонок дихальних шляхів і осідають в легенях, практично не попадаючи в кровообіг. Це в основному пил металів – чавун, залізо, мідь, алюміній. Цей пил утворюється при металообробці, прокаті, штамповці, ливарному виробництві.      Найбільшу небезпеку створює мілко дисперсний пил. Такий пил не осідає в приміщенні, а знаходиться весь час в завислому стані та легко проникає в легені      Дія шкідливих речовин в умовах високої температури, шуму чи вібрації значно збільшується та шкодить. Так при високій температурі повітря розширюються пори шкіри, збільшується потовиділення, частішає дихання, що прискорює проникнення шкідливих речовин в організм.      В результаті дії шкідливих речовин на організм людини, можуть виникати професійні захворювання: при довготривалому вдиханні шкідливого пилу – пневмоконіози (при зварюванні, при шліфуванні). Найбільш важким захворюванням є силікоз, який буває при попаданні в легені пилу, який має двоокис кремнію. Це захворювання має місце в ливарному виробництві (пил кварцу).      На виробництвах, які зв’язані з використанням свинцю, ртуті, ціаністих сполук, миш’яку, окису вуглецю, аміаку, окислів азоту – можливі отравлення.       (потрібно враховувати, що при виконанні важкої роботи, людина вдихає за 1 хв. близько 0,1 м3 повітря).

19. Принцип побудови та дія природної вентиляції (аерації). Дефлектори.

Завдання вентиляції на виробництві - це забезпечення чистоти повітря і заданих метеоролічних умов у виробничих приміщеннях. Вентиляція досягається виводом забрудненого чи нагрітого повітря з приміщення і подачею в нього чистого свіжого повітря.      За способом переміщення повітря вентиляція буває: природна і механічна, а також коли є поєднання природної та механічної вентиляції, то така вентиляція називається змішаною (комбінованою)Повітрообмін при природній вентиляції проходить внаслідок різниці температур повітря в приміщенні та зовнішнього повітря, а також в результаті дії вітру. Різниця температур повітря в середині (більш висока температура) і ззовні приміщення, а відповідно і різниця густини, викликають поступання холодного повітря в приміщення  та витіснення з нього теплого повітря.      При дії вітру: з завітреної сторони будови створюється понижений тиск, внаслідок чого проходить витяжка теплого чи забрудненого повітря з приміщення; з навітреної сторони будови створюється надлишковий тиск і свіже повітря поступає в приміщення на заміну повітря, яке виходить. Робота витяжних вентиляційних пристроїв у великій мірі залежить від обдуву їх вітром.      Природна вентиляція виробничих приміщень може бути неорганізованою та організованою (аерація).      При неорганізованій вентиляції поступання і видалення повітря проходить через нещільності, вікна, квартирки, спеціальні канали, шахти, заслінки.       Організована природна вентиляція (це така, яка піддається регулюванню через аераційні ліхтарі, шахти різних конструкцій) називається аерацією. Аерація здійснюється в холодних цехах за рахунок вітрового тиску, а в гарячих цехах за рахунок одночасної чи роздільної дії гравітаційного та вітрового тисків. (схему див. кн. під ред. Жидецького В.Ц. чи Москальова В.М., с. 221). При розрахунку аерації визначають площі прорізів, через які проходить повітря. Розрахунок проводять для літнього періоду, як самого несприятливого часу для аерації. Перевагою аерації є те, що великі об’єми повітря подаються і видаляються без використання вентиляторів і повітроводів. Система аерації значно дешевша механічних систем вентиляції, вона є могутнім засобом боротьби з надлишками виділення явної теплоти в гарячих цехах. Поряд з перевагами, аерація має і суттєві недоліки: літом ефективність аерації може значно знижуватись внаслідок підвищення температури зовнішнього повітря, особливо в безвітряну погоду. Крім того, повітря яке поступає в приміщення не обробляється (не очищається, не охолоджується).      Природна вентиляція здійснюється ще з допомогою дефлекторів. Дефлектор складається з дифузора, циліндричної обичайки, ковпака, який служить для захисту від попадання атмосферних опадів в патрубок, а конус служить для запобігання задування вітру всередину дефлектора. Вітер обдуваючи обичайку дефлектора, створює на більшій частині його окружності розрідження, внаслідок чого повітря з приміщення рухається по повітропроводу та патрубку, а тоді виходить на зовні через дві круглі щілини між обичайкою, краями ковпака та корпусу. Ефективність роботи дефлекторів залежить головним чином від швидкості вітру, а також висоти встановлення його над гребінем даху (це 1,2-2 м).      При орієнтованому підбиранні дефлектора визначають діаметр патрубка, який підводить повітря і відповідно розміри дефлектора:D = 0,0188 √ Lд / υд,де  Lд - продуктивність дефлектора, м3/год.;      υд - швидкість повітря в патрубку, м/с (приймається 1,5-2 м/с).      Діаметри патрубків дефлекторів бувають в межах 0,2 - 1,0 м.