1.9 «Бразильська» 4-2-4 (Ігрова схема з 4 оборонцями і 4 нападниками.)
Мал.5
- 19 -
Із середини 50-х років схему гри з трьома захисниками почали поступово змінювати. Передовсім — у лінії нападу. Середній нападник дедалі частіше відходив назад і виконував роль організатора атак.
25 листопада 1953 року до Лондона на товариську гру проти Англії приїхала команда Угорщини. Журналісти та коментатори дивувалися грі номінального центрфорварда гостей Нандора Хідегкуті, який постійно відтягувався назад, змушуючи свого опікуна Гаррі Джонстона йти за ним аж до середини поля. Англійський захисник не був готовий до таких ситуацій, не знав що робити і залишав за спиною велику дірку в центрі оборони. Цим користувалися решта 4 угорських нападників, а особливо лідери нападу Шандор Кочиш і Ференц Пушкаш. Угорщина розгромила британців 6:3. Вперше за всю історію британського футболу Англія програла вдома збірній з континенту. Угорці стали одними з піонерів схеми 4-2-4 (Мал.5). [22, c. 48]
Остаточно світ прийняв новинку після чемпіонату світу 1958, на якому таку розстановку використала Бразилія, що стала чемпіоном. У цій схемі збільшилися можливості півзахисників — тепер вони могли більше зосередитися на атакувальних діях (у схемі 3-2-5 півзахисники невідступно крили інсайдів суперника). Коли команда оборонялась, глибоко до середини поля повертались всі 4 нападників. Таким чином вони створювали собі простір для маневрів і уникали потрапляння в офсайд. Водночас, тактика 4-2-4 була хорошою в нападі, але ненадійною під час оборони, бо давала багато простору суперникам у середині поля.
ВИСНОВОК: Головним досягненням схеми 4-2-4 стали чотири захисники — надійна запорука того, що контратаку суперника можна буде зустріти достойними силами — 2 центральних оборонців залишалися позаду, а 2 крайніх могди йти в атаку. Таким чином простір біля своїх воріт став щільніше
- 20 -
заповненим футболістами, а дії флангових захисників стали осмисленішими та універсальнішими. Таку систему — «чотири в лінію», 2 центральних та 2 крайніх захисників, і досі вважають найкращим варіантом оборони, її застосовують більшість футбольних команд світу.
2.0 «Катеначчо»
Мал.6
Класична формація катеначо у виконанні Карла Раппана і Еленіо Еррери:
5-4-1 (5-3-2) з ліберо. [ 30.]
«Катеначо» - тактична схема у футболі, яка робить акцент на обороні і використанні тактичних помилок суперника. Італійською мовою «catenaccio» означає «засув», «клямка»; згідно з цією схемою на полі створюється добре організована, дисциплінована і ефективна задня лінія оборони, яка «замикає» ворота з метою запобігання голу і утримання рахунку (Мал.6). Тактику катеначо зробив знаменитою аргентинський тренер Еленіо Еррера, який широко використовував її в 1960-х роках в міланському «Інтері», буквально вигризаючи в матчах чемпіонату Італії перемоги з мінімальною перевагою 1:0.
- 21 -
Схема залишалася популярною до 1967 року, коли у фіналі Кубка чемпіонів між «Інтером» і шотландським «Селтіком» вона обернулася проти самого «Інтера». «Інтер» вийшов вперед вже на восьмій хвилині завдяки пенальті, забитому Сандро Мадзолою, але утримувати рахунок протягом майже всього матчу виявився неспроможним, потрапивши під шалений тиск з боку «Селтіка», знаного своїм атакуючим стилем. «Селтік» переміг у цій грі з рахунком 2:1, завдавши більше 40 ударів по воротах. Ця гра показала серйозні недоліки схеми катеначо; після матчу Еленіо Еррера сказав: «Селтік заслужив на перемогу, і це була перемога спорту».
ВИСНОВОК: На основі швейцарського «засуву» тренери, переважно в Італії, почали у 1950-х рр. грали з останнім захисником, який мав «чистити» всі огріхи партнерів та відбирати м'яч у гравців, котрі пройшли лінію оборони. Таким робом розстановка футболістів набирала вигляду 1-3-3-3 (тобто за лінією оборони стояв ще один оборонець) чи навіть 1-4-3-2. Найвідомішими апологетами таких ідеї були тренери в Серії «А» італієць Нерео Рокко та аргентинець іспанського походження Еленіо Еррера. Перший прославився застосуванням «катеначчо» у «Мілані», а другий — в «Інтері». Роблячи ставку передовсім на безпеку воріт і відхід назад команди згідно з такою схемою мали на полі лише одного чи двох нападників, які не брали участі в оборонних діях. Головними обов'язками решти гравців — оборонців та півоборонців, став відбір м'яча та зрив атак суперника. Кінцем «золотого часу» цієї тактики вважають фінал Кубка європейських чемпіонів 1967 року, де «Інтер» не зумів встояти проти численних атак шотландського «Селтіка» і поступився 1:2. [8, c. 128]
- 22 -
РОЗДІЛ 2. Мета, завдання та методи організації дослідження
Мета мого дослідження полягає у вивченні аналізу застосування сучасних тактичних схем клубами « Прем`єр-Ліги » України в матчах сезону 2011 / 2012 рр.
Для досягнення мети у дослідженні виконуються наступні завдання:
1. Виконатити аналіз-дослідження застосованих у футболі сучасних тактичних систем;
2. Огляд матчів «Прем`єр-Ліги» чемпіонату України з футболу
Розбір тактичних систем таких команд Української « Прем`єр-Ліги» як: «Динамо» Київ, «Шахтар» Донецьк, «Металіст» Харків, «Дніпро»
Дніпропетровськ та « Карпати» Львів.
4. Зробити висновки із одержаних матеріалів та виконаних аналіз-
досліджень
У даному аналіз-дослідженні я буду використовувати два методи дослідження:
Теоретичний метод
Практичний метод
До теоретичного методу дослідження я відношу загально прийняту інформацію науково-методичної літератури у яких висвітлено тактичні системи команд, даних для мого аналіз-дослідження
- 23 -
У практичному методі дослідження я особисто веду педагогічні
спостереження за футбольними матчами «Прем`єр-Ліги» Епіцентр Чемпіонату України з футболу, де особисто фіксую інформацію щодо застосованих та імпровізованих під час гри тактичних систем.
- 24 -