13.5. Мовні порушення при дцп

Частота мовних порушень при ДЦП становить 80%.

Причини мовних порушень:

- ушкодження певних структур мозку;

- більш пізніше формування або недорозвинення відповідних відділів кори головного мозку (передні та задні відділи лівої півкулі);

- обмеження обсягу знань і уявлень про навколишній світ;

- недостатність предметно-практичної діяльності.

Відзначається взаємозв'язок між мовними та руховими порушеннями при ДЦП:

- тривале збереження патологічних тонічних рефлексів негативно впливає на м'язовий тонус артикуляційного апарату (виразність тонічних рефлексів підвищує тонус м'язів мови, ускладнює подих, голосотворення, довільне відкривання рота, рух язика вперед і нагору, часто порушує формування голосової активності та звуковимовної сторони мови);

- існує залежність між складністю порушень артикуляційної моторики та складністю порушень функцій рук;

- різні порушення рухової сфери обумовлюють розмаїття мовних порушень.

Виділяються наступні основні форми мовних порушень при ДЦП:

- дизартрія;

- затримка мовного розвитку;

- алалія;

- порушення письмової мови.

13.6. Система спеціалізованої допомоги дітям з дцп

Для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату в нашій країні діє мережа спеціалізованих закладів:

- поліклініки;

- неврологічні відділення та психоневрологічні лікарні;

- спеціалізовані санаторії;

- ясла-сади;

- школи-інтернати;

- реабілітаційні центри.

Діти, які проживають у маленьких містах або сільській місцевості, на жаль, не мають можливості навчатися в спеціалізованих закладах.

У спеціалізованих дитячих садках здійснюється:

- корекційне навчання, виховання;

- підготовка до школи дітей, що мають різні порушення опорно-рухового апарату.

Мета виховання - всебічний розвиток дитини відповідно до її можливостей.

Спеціалізовані школи-інтернати:

• 60-70% дітей із церебральним паралічем навчаються в цих закладах.

Завдання спеціалізованого освітнього процесу:

- поєднання навчання та виховання з лікувальною роботою;

- трудова підготовка;

- професійна орієнтація.

Зміст корекційно-педагогічної роботи:

- послідовний розвиток пізнавальної діяльності;

- корекція порушень пізнавальної діяльності;

- корекція вищих коркових функцій;

- виховання стійких форм поведінки та діяльності.

Завдання підготовчого класу:

- виявлення стану інтелекту;

- підготовка до наступного навчання в школі за адаптованою програмою (масовою або спеціальною).

Освіта дітей зі складними порушеннями опорно-рухового апарату в домашніх умовах має багато недоліків:

- скорочена загальноосвітня програма;

- нерегулярність домашніх уроків;

- ізоляція учня від товартиства однолітків;

- відсутність профорієнтації.

Трудове виховання здійснюється:

- у процесі повсякденного життя;

- на спеціальних заняттях з трудотерапії.

Профорієнтація проводиться протягом усього освітнього процесу.

Мета профорієнтації: підготовка до майбутньої професії дітей із церебральним паралічем відповідно до психофізіологічних можливостей, інтересів вихованців.

У школах-інтернатах є трудові майстерні: швейні, столярні, слюсарні.

Дітей навчають діловодству, машинопису, фотосправі, садівництву та іншим спеціальностям.

Професійна освіта: пільговий вступ у професійно-технічні училища, технікуми, вищі навчальні заклади.

Функціонує мережа спеціалізованих профтехучилищ.

Проводиться експертиза працездатності. При працевлаштуванні інвалідів дотримуються рекомендацій лікарсько-трудової експертної комісії (ЛТЕК).

Можна опанувати такими професіями (при збереженому інтелекті):

- програміста;

- економіста;

- бухгалтера;

- бібліотекаря;

- перекладача тощо.

Сучасна закордонна концепція нормалізації включає комплексні програми розвитку дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, засновані:

- на повноцінному відновленні м'язів;

- навчанні та вихованні;

- соціальній реабілітації.