15. Роман в.Винниченка «записки кирпатого Мефістофеля»: конфлікт ірраціонального і раціонального

- руйнує традиційні цінності (передусім категорії істини, добра та краси), створюючи власні цінності

- людина, яка мимоволі опинилася в ролі “батька” задля того, щоб позбутися небажаної дитини, стає її вбивцею.

- проблеми шлюбу, нещасливості багатьох людей, поєднаних у сімейній спілці.

- опиняється в ситуації вибору: з одного боку - байдужа Михайлюкові жінка, з якою він, проте, завів дитину, з другого - Біла Шапочка, дівчина, в яку герой “Записок...” закохується, мов юнак. Дитина виявляється мимовільною перешкодою на шляху до щастя, яке вже ось - зовсім поруч. Михайлюк переживає внутрішню драму.

16. Суть «лабораторного» методу в.Винниченка ( роман «записки…»)

Відбувається опис експерименту,показ внутрішньо-психологічного буття. часопросторові рамки визначаються динамічністю психічних станів людини. Художня реальність формується намаганням людини зрозуміти себе та світ через самоаналіз і самоорганізацію, що зумовлює особистість монологічного плану. Це стимулює іншу типологію сюжетики, за якою малорухливість зовнішнього подієвого сюжету замінюється активністю сюжету внутрішньо- психологічного плану.

Мелодраматичний аспект роману:

- вирішальна роль інтриги (на неї працюють: перехрещення конфліктних вузлів, чергування появи й зникнення окремих сюжетних ліній, кількаразове переживання кульмінації, винесення узагальненого плану розв’язки на початок твору);

- фундаментація глибинних драматичних конфліктів на зіткненні банальних пристрастей (наприклад, питання батьківства слугує фактором ідентифікації, закроєної на онтологічній проблематиці; дилема “кохання чи дитина” стає складником гносеологічно глобальнішої структури - воля людини чи фатум життя);

- гіперболізоване зображення почуттів (приміром, поведінка Сосницького, який переймається питанням батьківства, перебуває в цілковитій невпевненості, подана в абсурдно-карикатурному плані);

- набір повторюваних заяложено-бульварних сюжетних моделей (бульварно-еротичні, примітивно-детективні, наївно-містифікаційні).

Мелодраматична семантика роману може бути розшифрована таким чином: твір - це історія про пересічну людину, перевантажену романтичними інтенціями, яка повторила банальний сюжет чоловічої капітуляції.

Натуралістський корпус теж базується на кількох домінантах. Одним із важливих моментів у романі є дослідження фізіологічних аспектів життя, підсвідомих мотивів поведінки людини. Художній світ твору розгортається як суцільний експеримент, мета якого - вивчення появи нещасливого шлюбу, звідси - обмеженість у проникненні до глибин суспільного життя й у той же час підвищення інтересу до сфери побуту, фактографічність зображуваного. Людина подається В.Винниченком як цілком детермінована істота. Натуралістська семантична структура відкривала такі значення: тотальна детермінованість людського життя, фатальна роль підсвідомих процесів, трагічна несвобода й безпорадність людини перед віталістичною стихією