Лекція №

Технологія будівництва шарів дорожнього одягу з грунтів зміцнених в’яжучим органічного та неорганічного походження.

Питання:

1. Основні принципи створення укріплених грунтів та вимоги до компонентів..

2. Будівництво шарів з грунтів, укріплених мінеральними в’яжучими.

3.Будівництво шарів з грунтів укріплених органічними в’яжучими.

Додаткова література:

1. Технологія і механізація зміцнення грунтів в дорожньому будівництві. Під редакцією В.М. Безрука, Москва, Транспорт, 1976

2. Могилевич В.М., Щербакова Р.П., Тюменцева О.В. Дорожній одяг з цементогрунту Москва, Транспорт,1973

3. ВБН В.2.3-218 002-95 Споруди транспорту. Проектування та будівництво основ та покриттів автомобільних доріг із кам’яних матеріалів, промислових відходів і грунтів, укріплених цементом.

1. Основні принципи створення укріплених грунтів та вимоги до компонентів.

Будівництво дорожнього одягу з укріплених грунтів забезпечує розширення сировинної бази і зменшення витрат на привізні матеріали. Шари з укріплених грунтів поліпшують водно - тепловий режим конструкції в цілому.

Шари з ґрунтових укріплених сумішей розрізняють за в’яжучим, яке використовують: цементо-, шлако-, вапно-, бітумо-, дьогтегрунтові шари. Цементогрунт відрізняється високою міцністю, теплостійкістю, але незначною зносостійкістю, морозостійкістю і тріщиностійкістю.

Створення укріплених грунтів основано на таких головних принципах:

• забезпечення нормативних вимог щодо властивостей отриманого матеріалу;

• економічній доцільності використання запропонованого складу суміші;

• обмеження забруднення навколишнього середовища в процесі укріплення ґрунтових сумішей та перебування їх у дорожніх конструкціях.

Укріпленню підлягають нескельні грунти за наявності в них агрегатів розміром, крупніше 5мм менше 25% від загальної маси і агрегатів, понад 10мм – менше 10%.

Для укріплення неорганічними в’яжучими використовують піщані, пилуваті і частково глинисті різновиди грунтів близьких до оптимального складу окрім кислих і сильно лужних.

До непридатних для укріплення грунтів відносять жирні глини з числом пластичності більше 22, грунти з вмістом гумусових часток більше 2 - 4%, вмістом гіпсу 10-40%. Найбільш вдало укріплюються портландцементом чорноземні грунти, а важкі суглинки і глини – вапном. Для укріплення рекомендуються портландцементи і шлакоцементи марок 300 і 400, вапно 1 та 2 сортів, золи виносу ТЕЦ. Вода повинна відповідати стандартам питної води, ПАР різного призначення (пластифікуючі, уповільнювачі тужавіння), та домішки – технічним умовам. Термін тужавіння не нормується а остаточне тужавіння повинено наступити не пізніше 10 годин після приготування суміші. Показники властивостей грунтів, укріплених цементом, визначаються на 28-у добу твердіння, а інших повільно твердіючих - на 90 добу твердіння. Укріплені грунти 2 та 3 класів за міцністю використовуються для додаткових шарів теплоізоляційних шарів, 1 та 2 класів - для доріг 1 - 3 категорій під монолітні і збірні цементобетонні покриття, а також для нижніх шарів основ асфальтобетонних покриттів.