2. Основні причини електротравматизму та фактори, які впливають на ступінь ураження

Електронебезпека – це система організаційних і технічних заходів і засобів, які забезпечують захист людей від шкідливого і небезпечного впливу електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичної електрики.

Електротравматизм – це явище, що характеризується сукупністю електротравм. На виробництві повинна бути створена належна електробезпека.

Електротравма – це травма, що викликана впливом електричного струму або електричної дуги.

Аналіз нещасних випадків на виробництві свідчить, що електротравматизм складає близько 1% від їх загальної кількості, причому близько 90% смертельних уражень електричним струмом трапляється в електроустановках напругою 127 – 380 В.

Основні причини нещасних випадків, що пов’язані з обслуговуванням електричних мереж і електроустановок:

• допуск до роботи осіб, які не мають кваліфікаційної групи з електронебезпеки;

• допуск до роботи осіб, які не знають приміщень і зовнішніх установок за ступенем небезпеки ураження електрострумом;

• робота на електроустановках і електроінструментом без заземлення, занулення, без перевірки опору ізоляції в мережах споживачів електроструму;

• робота без зняття напруги, без засобів колективного та індивідуального захисту;

• робота без наряду-допуску;

• нерегулярне навчання та переатестація персоналу, який обслуговує електромережі та електроустановок;

• допуск до роботи осіб без медичного огляду.

До нещасних випадків призводить також застосування в особливо небезпечних приміщеннях і приміщеннях підвищеної небезпеки напруг понад 42 В.

Особливості електротравматизму:

• організм людини не наділений властивістю, за допомогою якої можна будо б визначити наявність електроструму;

• електротравма може виникнути без посереднього контакту зі струмопровідниками, частинами устаткування*ураження через електричну дугу, крокову напругу);

• електричний струм, проходячи через тіло людини, діє не тільки в місцях контактів і на шляху проходження через організм, а й на центральну нервову систему, що спричиняє до ураження внутрішніх органів (порушення нормальної діяльності серця, зупинку дихання).

Всі фактори, які визначають небезпеку ураження електричним струмом, поділяються на дві групи:

• електричного характеру (напруга, величина струму, рід і частота струму, опір електричного ланцюга, заземлення, занулення);

• неелектричного характеру (індивідуальні особливості людини, її увага, шлях проходження струму через тіло людини, тривалість дії струму).

Ураження організму людини електричним струмом найчастіше залежить від:

• сили струму, що проходить через тіло людини;

• тривалості його дії;

• шляху проходження через тіло;

• індивідуальних особливостей організму людини;

• стану приміщення, в якому експлуатується електроустановка;

• площі контакту людини із струмоведучими частинами.

Неоднакова величина струму впливає по різному на організм людини.

Визначають такі порогові значення струму:

• пороговий відчутний струм;

• пороговий невідпускаючий струм;

• пороговий фібриляцій ний струм.

Пороговий відчутний струм – найменше значення відчутного струму, який під час проходження через організм людини викликає почуття подразнення (0,6 – 1,5 мА при змінному струмі частотою 50 Гц та 5 – 7 мА – при постійному струмі).

Пороговий невідпускаючий струм – найменше значення електричного струму, що викликає при проходженні через організм людини непереборні судорожні скорочення м’язів руки, в якій затиснений провідник (10 – 15 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 50 – 80 мА – при постійному струмі).

Пороговий фібриляцій ний струм – найменше значення електричного струму, що викликає під час проходження через організм людини фібриляцію серця (100 мА при змінному струмі частотою 50 Гц і 300 мА – при постійному струмі).

Різні тканини людини по різному проводять струм. Найбільший електричний опір має шкіра людини і особливо, верхня ороговіла її частина, в якій немає кровоносних судин.

На результат ураження тіла (травми) впливає як сила, так і шлях струму через тіло людини. Велика небезпека виникає тоді, коли струм проходить через основні органи: серце, головний мозок, легені.

Шляхи струму в тілі людини називаються петлями струму. З усіх випадків електротравматизму найчастіше зустрічаються такі петлі струму: права рука – ноги, ріка – рука. За висновками лікарів, найбільш небезпечні петлі струму: голова – рука, голова – ноги, рука – рука. В ці петлі струму потрапляють основні органи людини, ураження яких призводить до тяжких наслідків. Індивідуальні і психологічні фізичні особливості людини значно впливають на результат ураження електрострумом. Характер впливу струму однієї і тієї ж величини залежить від маси тіла людини, її фізичного розвитку, віку, самопочуття.

Постійний струм біля 4 – 5 раз безпечніше змінного з частотою 50 Гц. Постійний струм у порівнянні зі змінним того ж значення, коли проходить через тіло людини, викликає слабкіші скорочення м’язів і менш несприятливі відчуття.

Але це несправедливо тільки до напруги до 500 В. При більш високій напрузі постійний струм стає небезпечніше змінного з частотою 50 Гц.

Струм з частотою 500 кГц і більше з точки зору електричного удару вважається безпечним, але він може діяти вже як постійний струм, що викликає термічну дію.

Умовно безпечною є напруга у 12 В, але залежно від сили струму, опору організм у людини та інших індивідуальних особливостей, терміну дії, умов виробництва та навколишнього середовища напруга у 12 В може стати небезпечною.

Білет №9