3. Податки і податкова система

Податки є вихідною категорією фінансів, економічною базою функціонування держави.

Податки відображають економічні відношення між державою і юридичними і фізичними особами з приводу примусового стягання нею частини новоствореної вартості для формування центральних і регіональних (місцевих) фондів грошових ресурсів.

Найважливіші істотні ознаки, властивості, специфічне суспільне значення податків знаходять вираження в їхніх функціях: фіскальній, регулюючій, контрольній.

Фіскальна функція забезпечує створення фінансових основ держави, оскільки податки є головним джерелом формування дохідної частини – централізованого бюджету.

Розрізняють загальнодержавні і місцеві податки. У Україні загальнодержавні податки установлюються вищим законодавчим органом, стягаються центральним урядом і цілком або частково направляються до державного бюджету. Основним із них є податок із додаткової вартості, податок на прибуток підприємств, податок на прибуток громадян, акційний збір, державне мито, податок на майно, податок за спеціальне використання природних ресурсів, внески в Державний фонд соціального страхування, пенсійний фонд та інші збори, платіжні обов’язки для всієї країни.

Місцеві податки стягаються владними органами нижчого рівня, мають регіональний характер, поширюються лише на відповідну територію. Вони встановлюються, скасовуються відповідно до загальнодержавного законодавства, та також можуть вводитися місцевими органами самостійно. До них ставляться: ринковий збір, плата за паркування автомобілів, готельний збір, податок з реклами, збір за використання місцевої символіки, збір за видання дозволу на розміщення об’єктів торгівлі тощо.

Принципи оподаткування, основні види податків і механізми їх вилучення складають податкову систему. У ній насамперед виділяють прямі і непрямі податки.

В узагальненому виді прямі податки - це податки на прибуток і майно (податок на прибуток підприємств і організацій, прибутковий податок із громадян, податок на нерухоме майно, земельний податок, податки на дивіденди тощо).

Непрямі податки – це податки, об’єктом яких є оборот і споживання визначених товарів і послуг. Вони не настільки очевидні для платника, тому що включаються в продажні ціни товарів або тарифів на послуги. Їх сплачують усі споживачі. Вони існують у двох основних формах: податку з продажу і податку з додаткової вартості.

Податок із додаткової вартості (ПДВ), введений у 60-х роках, і сьогодні використовується більше чим у 50 країнах світу. У Україні він введений у 1992 р. замість податку з обороту. По економічному змісту податок із додаткової вартості є частиною новоствореної вартості. Фактично ПДВ сплачує покупець у момент оплати товарів (робіт, послуг). Це податок на споживання.

Розмір податку на одиницю оподаткування – це податкова ставка. У випадку зростання ставок із збільшенням прибутку створюються прогресивні ставки оподаткування; якщо ставки оподаткування зі зростанням прибутків не змінюються, формуються прямо пропорційні ставки оподаткування.