4. Кредитно-грошова система і її структура.

Функції і форми кредиту

Серед інструментів регулювання фінансових відношень важлива роль приділяється кредиту.

Кредит – форма прямування позичкового капіталу, що виражає відношення між кредиторами і позичальниками і забезпечує перетворення грошового капіталу в позичковий.

Позичковий капітал унаслідок цього є грошовим капіталом, що надають його власники в заїм на умовах терміновості, повернення і платності.

Сутність кредиту повніше надається у виконуваних ним функціях: по-перше, акумулювання тимчасово вільного грошового капіталу; по-друге, розподільна функція, завдяки котрої акумульовані засоби перерозподіляють між окремими сферами, областями народного господарства; по-третє, прискорення процесу концентрації і централізації виробництва і капіталу; по-четверте, кредит є важливим засобом регулювання економіки, зокрема грошово-кредитного регулювання; по-п’яте, сприяння економії витрат обороту (через використання безготівкових розрахунків і заміни готівки кредитними грошима); по-шосте, рішення деяких розбіжностей процесу суспільного виробництва, зокрема розбіжностей інвестиційного процесу, переливання (внутрішньогалузевого і міжгалузевого) капіталу, між попитом і пропозицією і тому подібні.

Розрізняють такі основні форми сучасного кредиту, а отже, і кредитних відносин: комерційний, банківський, споживчий, державний, іпотечний, міжнародний.

Комерційний кредит – кредит, що підприємства (фірми, компанії) надають іншим підприємствам у формі продажі товару з відстрочкою платежу й оформляють векселем.

Банківський кредит можна умовно поділити на внутрішній і міжнародний, на кредит центрального банку і кредит комерційних банків, виробничий і споживчий кредит, кредит на поточні і капітальні витрати, кредит забезпечений і незабезпечений, застрахований і незастрахований, підтримуючий, не обновлений, відкритий і ін.

Споживчий кредит – кредит, що банк, спеціалізовані кредитні інститути і торгові компанії надають приватним особам для придбання товарів тривалого користування.

Іпотечний кредит – кредит, що банки і спеціалізовані фінансово-кредитні інститути надають у формі довгостроковий позик під заставу нерухомості.

До особливої сфери застосування можна віднести міжнародний кредит. Його надають держави, міжнародні банки і фінансові організації, приватні банки і фірми в процесі міжнародного економічного співробітництва.

В даний час поняття Кредитна система (схема 14.4) включає три аспекти.

1. Кредитна система як сукупність кредитних відносин, форм і методів кредитування (функціональний аспект).

2. Кредитна система як сукупність кредитно-фінансових організацій, що акумулюють. Вільні кошти на ринку позичкових капіталів і предоставлющих їх у позичку (інституціональний аспект).

Найважливіший елемент кредитної системи є банки, проте, кредитна система більш широке поняття. Сучасна кредитна система є основною ланкою на ринку позичкових капіталів і складається з таких основних інституціональних груп:

1. Центральний (емісійний) банк;

2. Банківська система:

   • Комерційні банки;

   • Ощадні банки;

   • Інвестиційні банки;

   • Іпотечні банки;

І інші спеціалізовані банки;

3. Страховий сектор:

• Страховий сектор;

• Страхові компанії;

• Пенсійні фонди;

4. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути:

   • Інвестиційні компанії;

   • Фінансові компанії;

   • Добродійні фонди й ін.

Чотирьох ярусна структура кредитної система (трьох ярусна, якщо третій і четвертий ярус об’єднують під загальною назвою спеціалізованих небанківських кредитно-фінансових інститутів) характерні для більшості розвитих країн Західної Європи, США, Японія. По ступені розвиненості тих або інших ланок або ярусів кредитні системи цих країн істотно відрізняються друг від друга.

Кредитні організацій здійснюють свою діяльність по таким напрямкам:

1. Акумуляція вільного грошового капіталу на ринку капіталів, грошових заощаджень населення.

2. Надання позичкового капіталу промисловості, торгівлі, іншим суб’єктам підприємницької діяльності, а також державі.

3. Володіння фіктивним капіталом і керування ім..

Тенденції структурних змін кредитної системи головних капіталістичних країн:

1. Зниження ролі банків, ріст фінансової мощі і впливу небанківських фінансово-кредитних інститутів знаходить висвітлення в загальному збільшенні страхових компанії, пенсійних фондів, інвестиційних, фінансовий інших організацій небанківського сектора при рості, що випереджає, їхнього питомої ваги в сукупних активах кредитної системи;

2. Посилення конкурентної боротьби на ринку капіталів;

3. Концентрація і централізація капіталів у руках значних і найбільших банків і інших кредитних організацій;

4. Зрощування фінансово-кредитних інститутів із найбільшими торговими, промисловими і транспортними корпораціями, що виражається в рості числа фінансово-промислових груп, транснаціональних корпорацій;

5. Інтернаціоналізація діяльності міжнародних об’єднань і фінансово-кредитних інститутів у рамках світової кредитної системи;

6. Інституціональні зміни усередині кредитної системи західних країн: відбувається процес перерозподілу і розмежування функцій між різноманітними видами фінансово-кредитних інститутів;

7. Спеціалізовані небанківські організації (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні, фінансові організації й ін.) усе в більшій мірі стають основним джерелом довгострокового капіталу, а банки грають головну роль у забезпеченні емісійних, розрахункових і інших функцій, короткострокового і середньострокового кредитування.