Тема 4. Глобальний рух капіталу
Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу.
Прямі іноземні інвестиції та транснаціональні корпорації.
Міжнародний рух позичкового капіталу.
Світовий ринок позичкових капіталів.
Зміст, фактори та структура міжнародного руху капіталу
Міжнародний рух капіталу є однією з форм міжнародних економічних відносин (МЕВ).
Капітал – це матеріальні ресурси та грошові засоби. Міжнародний рух капіталу - переміщення капіталу між суб’єктами міжнародної економіки з метою його оптимального використання.
За ознакою цільового призначення міжнародний рух капіталу (МРК) – це переміщення капіталу між країнами світу в пошуку більш вигідної сфери застосування.
Причини виникнення МРК :
Інтернаціоналізація господарського життя – встановлення та розвиток господарських зв’язків між країнами світового співтовариства.
Можливості більш вигідного застосування капіталу за кордоном.
Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання.
Прагнення власників капіталу застосувати його в країнах, де існують низькі ціни на ресурси.
Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів та пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщується капітал.
Можливість стабільного постачання національних підприємств іноземною сировиною.
Прагнення забезпечити збереження та чистоту навколишнього середовища у країнах – експортерах капіталу.
Існування різних шляхів та форм МРК і його більш ефективне застосування за кордоном.
Основною формою МРК є вивіз капіталу - одностороннє переміщення вартості у товарній або грошовій формі за кордон з метою одержання підприємницького прибутку, відсотка або з іншою метою.
Цілі вивозу капіталу:
одержання підприємницького прибутку (товарна форма);
одержання відсотків за надання капіталу у грошовій формі;
забезпечення довгострокових політичних та економічних інтересів власників капіталу;
встановлення контролю за господарською діяльністю імпортерів капіталу.
Класифікація форм вивозу капіталу:
1. За ознакою власності на капітал: вивіз приватного капіталу; вивіз державного капіталу.
За ознакою одержання прибутку на капітал: вивіз підприємницького капіталу ( довгострокові зарубіжні інвестиції, які ведуть до створення за кордоном філій, дочірніх компаній та спільних підприємств ).
Дві форми вивозу підприємницького капіталу:
прямі інвестиції – це капіталовкладення у підприємства за кордоном, які забезпечують контроль над ними з боку інвестора.
портфельні інвестиції - це капіталовкладення в іноземні цінні папери.
Вивіз позичкового капіталу (форма вивозу капіталу, коли капітал віддається в позику під відсотки).
Форми вивозу позичкового капіталу:
міжнародний кредит – це позика у грошовій або товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику іншої країни на умовах терміновості, повернення, виплати відсотків;
пільговий кредит – це міжнародний кредит, який надається: на пільгових умовах; на довгостроковій основі; за зниженими відсотковими ставками;
як безвідсотковий кредит, тобто кредит, який надається без умови оплати за використання кредиту;
дар – це субсидування міжнародного суб’єкта без попередніх умов з метою забезпечення довгострокових економічних та політичних інтересів.
Міжнародні (іноземні) інвестиції – спосіб розміщення капіталу (активів) однієї країни в іншій країні.
Структура міжнародного руху капіталу:
Форми інвестицій: державні; приватні; міжнародних організацій; змішані.
Види інвестиційних активів: іноземна валюта; національна валюта; рухоме та нерухоме майно; акції; фінансові інструменти; права інтелектуальної власності; права на господарську діяльність; послуги; реінвестиція прибутку.
Види інвестицій: прямі; міжнародні альянси; портфельні.
Організаційні форми: компанія зі 100% власністю інвестора; участь у акціонерному капіталі компанії; майнові та немайнові права; концесії; консорціуми; альянси; міжнародний лізинг.
Мотиви інвестицій: очікувана прибутковість, ступень ризику.
Інвестиції з низьким ступенем ризику – це прямі інвестиції в країни зі стабільною законодавчою та економічною системами або в державні цінні папери розвинутих країн.
Інвестиції з високим ступенем ризику – це вкладення у країни з нестабільною економікою та правовою системою.
Портфельні іноземні інвестиції – це вкладення капіталу в іноземні цінні папери, які дають інвесторові право отримувати відповідний дохід, але не дають реального контролю над об’єктом інвестування.
Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) – вкладення капіталу резидентом однієї країни (прямим інвестором) у підприємство – резидент іншої країни з метою набуття довготривалого економічного інтересу.
Довготривалий інтерес – це тривале володіння інвестором активами компанії, а також участь інвестора у прийнятті стратегічних рішень в управлінні об’єктом інвестування.
До складу прямих інвестицій входять:
вкладання компаніями власного капіталу за кордон – формування капіталу філій (підприємства, які повністю належать прямому інвесторові), дочірніх підприємств, частка акцій головної компанії в яких більше 50%, асоційованих компаній (в яких інвесторові-нерезиденту належить 25% капіталу і більше);
реінвестування прибутку – частка іноземного інвестора в прибутках компанії, яка не розділена як дивіденди і не переказана інвесторові, а використана для подальшого збільшення активів компанії;
внутрішньокорпораційний рух капіталу у формі кредитів та позик від материнської компанії до дочірніх, асоційованих компаній та філій.
Транснаціональні корпорації (ТНК) використовують переваги міжнародного поділу праці, міжнародного руху капіталу, міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва. Вони здійснюють транснаціоналізацію виробництва, обігу та технологій в рамках трансграничної інтегрованої структури.
Транснаціональна корпорація – об’єднання, в якому головна компанія належить переважно капіталу однієї країни, а філії розміщені у багатьох країнах світу.
Багатонаціональна корпорація – об’єднання, в якому головна компанія належить капіталу двох або більше країн, а філії розміщені у багатьох країнах світу. Транснаціональні корпорації – основні суб’єкти прямого іноземного інвестування. Економічний механізм діяльності ТНК визначається економічним та регуляторним середовищем у країнах базування та країнах здійснення діяльності ТНК:
податкові умови діяльності ТНК, які визначають стимули трансграничного розширення виробництва та збуту;
міжнародне позиціювання активів ТНК з метою зниження фінансових ризиків та податкових зобов’язань;
можливості використання трансфертних цін, за якими здійснюються трансакції між філіями ТНК в різних країнах.
Два підходи до оподаткування прибутків корпорацій:
а) національний, резидентський або світовий підхід базується на тому, що оподатковуються всі прибутки корпорації, зареєстрованої в певній країні, тобто прибутки, отримані в країні реєстрації, а також прибутки, отримані від діяльності філій корпорації у всіх інших країнах світу;
б) територіальний підхід передбачає оподаткування прибутків, отриманих місцевими та іноземними компаніями та території даної країни.
Економічні методи оптимізації оподаткування іноземних інвестицій :
застосування трансфертних цін у розрахунках між філіями та дочірніми компаніями ТНК у різних країнах;
концентрація дивідендів та інших доходів у країнах з пільговим оподаткуванням фінансових операцій, пільговим режимом уникнення подвійного оподаткування або офшорних зонах;
використання різних форм внутішньокорпораційного кредитування або кредитування філій під гарантії ТНК;
здійснення інвестицій за рахунок власних нагромаджених доходів або залучених ресурсів через власну інвестиційну компанію у структурі ТНК.
Значну (до половини) частку глобального експорту становить внутрішній оборот ТНК між філіями в різних країнах. Ціни на експорт товарів, що є внутрішнім оборотом ТНК, та ціни, які називаються трансфертними, мають різні функції.
Механізм трансфертних цін базується на можливості їх відхилення від ринкових. Відносне зниження трансфертних цін на імпортовані філією комплектуючі та сировину від інших філій ТНК фактично означає її додаткове фінансування та збільшення прибутку. Відносне збільшення трансфертних цін на імпортовані від корпоративної структури ТНК товари приводить до фактичного трансферу фінансових ресурсів до материнської компанії.
Риси трансфертних цін:
а) вони є невільно ринковими, а внутрішніми регульованими цінами ТНК;
б) вони враховують рівень витрат на виробництво або індикатори ринкових цін, але водночас встановлюються на такому рівні, який відповідає певним потребам ТНК – мінімізації податків та митних витрат, трансферу фінансових ресурсів від однієї філії ТНК до іншої, акумуляції активів ТНК у певній країні та ін.. Відхилення трансфертних цін від ринкових визначає обсяг перерозподілу фінансів всередині ТНК;
в) трансфертні ціни слугують формуванню внутрішньої норми прибутку ТНК за рахунок перерозподілу фінансових ресурсів та мінімізації податкових та інших зобов’язань у глобальній корпоративній структурі;
г) трансфертні ціни впливають на основні макроекономічні показники – рівень експорту, валового внутрішнього продукту, національного доходу, державного бюджету приймаючих країн.