Тема 9. Валютний курс і валютна політика
Конвертованість національних валют
Валютний курс
Політика валютного курсу
Динаміка валютного курсу
1. Конвертованість національних валют
Конвертованість валюти – це можливість її обміну (конверсії) на валюти інших країн або на золото. Вільна конвертованість більшості національних валют країн світу на золото існувала за часів класичного золотого стандарту – до Бреттон-Вудської валютної системи.
Сьогодні має місце взаємна конвертованість валют, яка спирається на нормативні акти кожної країни і є однією зі статутних вимог МВФ. У ст. VIII його статуту передбачається скасування валютних обмежень і запровадження валютної конвертованості. Статтею ХІV дозволяється зберігати обмеження валютної конвертованості лише протягом перехідного періоду.
Конвертованість – це здатність вільного обміну національної грошової одиниці на інші валюти; вона передбачає можливість купівлі та продажу іноземної валюти за національну.
Конвертованість – невід’ємний атрибут ринкової економіки, без якого товаровиробник не може включитися в різноманітні структури світового ринку, у міжнародний поділ праці, а покупець позбавляється можливості належним чином задовольняти свій платоспроможний попит. Конвертованість передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталу тощо. За умови конвертованості національної валюти збалансованість експортних та імпортних операцій досягається економічними методами (валютний курс та банківський відсоток).
Види конвертованості валюти:
повністю, або вільно, конвертовані;
частково, або обмежено конвертовані;
неконвертовані, або замкнуті;
зовнішньо конвертовані;
внутрішньо конвертовані.
Повністю, або вільно, конвертованими є валюти країн, де відмінені всі валютні обмеження як для резидентів (фізичних і юридичних осіб даної країни), так і для нерезидентів (іноземних фізичних і юридичних осіб). Валюти цих країн можуть обмінюватися на будь-яку іноземну валюту.
Частково, або обмежено конвертовані валюти - це валюти тих країн, які відмінили валютні обмеження не на всі валютні операції або тільки для нерезидентів. На вимогу МВФ вказані обмеження не повинні торкатися платежів за поточними міжнародними операціями (платежі за результатами зовнішньої торгівлі; платежі за короткотерміновими банківськими та кредитними операціями; платежі з погашення позик і процентів; репатріація прибутків з інвестицій; грошові перекази некомерційного характеру). При застосуванні обмежень за міжнародними поточними операціями валюта, за регламентом Фонду, втрачає статус конвертованої.
Необоротними (замкнутими), або неконвертованими, є валюти, що повністю зберегли валютні обмеження на всі валютні операції як для резидентів, так і для нерезидентів. Це валюти залежних і економічно слабко розвинених країн, які здебільшого пов’язані з валютами колишніх метрополій.
Залежно від місця перебування суб’єкта розрізняють конвертованість зовнішню та внутрішню.
Зовнішня конвертованість - повна свобода обміну зароблених у даній країні грошей для закордонних розрахунків лише іноземним фізичним і юридичним особам (нерезидентам). Дає можливості вільно обмінювати зароблену в даній країні валюту на будь-яку іноземну та здійснювати перекази цієї валюти за кордон.
Внутрішня конвертованість – це свобода обміну національних грошей на іноземні валюти лише резидентам.
Резервні валюти – грошові одиниці економічно сильних країн з могутнім фінансовим потенціалом, з розвиненою і розгалуженою по всьому світі банківською системою, де резервна валюта може бути обернена на будь-який товар. Інші ж країни в цих валютах створюють свої резерви.
Конвертованість національної валюти – необхідний елемент розвиненої та відкритої ринкової економіки. Слід зауважити, що повної конвертованості в широкому економічному розумінні немає навіть у країнах, де скасовано всі валютні обмеження, в них більш-менш інтенсивно регулюються зовнішня торгівля, порядок міжнародних розрахунків, внутрішнє економічне життя. Тому ступінь і характер конвертованості валюти пов’язаний з системою державного регулювання економіки кожної країни.