1.2. Джерельна база дослідження.

Джерельна база роботи представлена джерелами різного роду (наративного та документального характеру) та видами.

Пропонуємо в рамках нашої наукової розвідки класифікувати документальні джерела таким чином:

1). Законодавча база держави.

2). Дипломатичні документи.

Відносно першої групи джерел, то її складають «Декрет № 64-231 от 14 марта 1964 г. О применении закона № 62-1292 о выборах президента республики всеобщим голосованием» [10], «Директивы Фронта Национального Освобождения» [11], «Органический статут Алжира. Закон № 47-1853 от 23 сентября 1947 г.» [34], в текстах яких відображена еволюція заканодавчої бази Франції щодо вирішення процесуальних питань функціонування інституту глави держави та аспекти врегулювання міжнародно-правового статусу Алжиру.

В рамках другої групи джерел, на нашу думку більш доречною є не типолого-видова класифікація документів, а виокремлення документальних джерел за векторами їх створення. І ноти, і законодавчі акти, і міжнародні договори, і звернення ТАСС містять відповіді на однакові питання. Важливими є оціночні судження, а вони були різними в залежності від країни, яка продукувала документи.

Таким чином, класифікація за походженням має наступний вигляд:

1. Документи СРСР.

До них ми відносимо наступні матеріали: [12-16], [20-22], [26], [31-33], [35], [40],[ 42-44], [45], [46], [47], опрацювання яких дає можливість простежити зміни «важелів» політики в контактах між двома державами в окремі періоди історії відносин, прослідкувати взаємозв’язок між особистісним фактором та необхідністю вирішення ключових питань історії міжнародного співробітництва, виокремити пріоритетні галузі співробітництва та рівень дипломатичної активності.

2. Документи загальноєвропейських засідань.

До цих матеріалів відносимо наступні: [9], [39], [41], в рамках яких висвітлюються спроби законодавчого оформлення євроінтеграційних процесів, досягнення домовленостей щодо включення нових членів, розширення сфер співробітництва.

3. Документи НАТО.

До них можемо віднести такі: [23], [24], опрацювання яких дає ключ до розуміння зміни французької позиції щодо НАТО, еволюцію дій та рішень в сторону трансатлантичного співробітництва та спонукає до спроби інтерпретації подальшого вектору роботи в даному напрямі.

Розглянемо наративні джерела, що представлені мемуарами та спогадами державних діячів. Матеріали автобіографічного характеру займають чільне вивчення у вивченні окресленої тематики, і хоч вони носять суб’єктивний характер сприйняття подій, однак саме вивчення джерел подібного роду дає розуміння мотивів прийняття того чи іншого рішення, переживання відносно врегулювання кофліктів та еволюційні зміни у свідомості індивідів.

Мемуари ідеолога голлізму, власне самого Шарля де Голля, відображають цілісну картину світоглядних трансформацій лідера Франції [5], обумовлених часовою та просторовою необхідністю, пристосуванням до нових потреб суспільства [6], зміною міжнародної обстановки [7] під впливом чого і сформувались зовнішньополітичні принципи.

Подібну традицію продовжив і Валері Жискар д’ Естен, який в своїй книзі «Власть и жизнь» [19] відкрив певні таємниці та резонансні події свого президенства, які залишились недоступними широкому загалу.

Не менш вагомого значення заслуговує мемуарна праця М. Хрущова [48], який розглядає французько-радянські відносини як перспективний зовнішньополітичний напрямок та подає характеристику французького лідера з точки зору людини іншого, соціалістичного світу, концетруючи головну увагу на професійних якостях де Голля як дипломата, а вже потім суспільного діяча.

Змістовним джерелом є спогади посла СРСР у Парижі Ю. Дубініна [16], [17], [18], який конценрує свою увагу на оцінці зустрічей Хрущова та де Голля та на політиці зближення Парижа і Москви в 60-ті роки, характеризуючи ці події як передумови політики «розрядки» зі сторони Франції.

Спогади міністрів іноземних справ Французької республіки, зокрема Кув де Мурвіля [27] та Домініка де Вільпена [2], перший з яких концентрується на висвітленні гегемоністського впливу США на міжнародно-правове співробітництво та поглиблення протиріч між Вашингтоном та Парижем, який не бажав бути маріонеткою в руках американської адміністрації та іншого, що торкався питань консолідації світових країн у боротьбі з міжнародним тероризмом.

На увагу заслуговують спогади французького публіциста Андре Мальро, в центрі яких – резонансність відставки де Голля та історія останніх років життя, що проходили не в світлі політичної діяльності. Розкривають досі невідомі моменти з історії життя генерала та надається оцінка його дипломатичній спадщині.

Матеріали періодичних видань можемо класифікувати за двома напрямками:

1. Офіційні відомості , що знайшли своє втілення в публікації міжнародних документів.

2. Публікації загального характеру.

Вагомими джерелами є матеріали періодичних видань: газети «Юманіте» [8], «Правда» [1], [4], [12], [13], [36], на сторінках яких знайшли своє відображення офіційні документи: «Пакт Бонн – Париж враждебный миру. Нота советского правительства правительству ФРГ» [36], «Договоренность между руководством СССР и Французской республики о сотрудничестве в изучении и освоении космического пространства в мирных целях» [12], так і оціночні судження міжнародних подій: «Выступления президента Франции по телевидению» [4], «Визит гостя из Франции» [1], опрацювання даних джерел доповнює цілісне сприйняття та розуміння тогочасних подій.

Не менш вагомим доповненням є публікації в журналі «Компас» та «Новое время» [43], [44], де знайшли своє відображення підсумки конференцій французьких дипломатів [3], виступ Жака Ширака щодо питань нової оборонної політики Франції [38], що відображають еволюційні зміни, продиктовані змінами керівництва країни. Залучення подібних матеріалів необхідне, адже саме комплексне вивчення матеріалів періодики, на сторінках якої найшвидше знаходять втілення новини та зміни в житті суспільства та світу вцілому є свідченням репрезентативності джерельної бази.

Особливе місце в нашій джерельній базі займають аудіозаписи [25], [49], що доповнюють роботу «настроєм» епохи 60-х років, ознайомлення з якими дає змогу аналізу міжнародних явищ та їх сприйняттям соціальним організмом. Дані джерела надають цінну інформацію, на базі якої можна говорити про настрої громадськості щодо дій їхнього керівництва.

Цілісну картину дослідження завершають кіно-документи: драма «Маленький солдат» [додаток 12], «Битва за Алжир» [додаток 13], які сприяють закріпленню у свідомості матеріалу подібного виду, завдяки своїй доступності викладу та форми вони доводять до дослідника ще один не менш вагомий аспект: передача настоїв та емоцій тієї епохи, реалій тих подій (хоч і дещо в трансформованому вигляді).

Таким чином, використання джерел різних видів та родів допомогає досліднику більш точно «відчути» тематику і специфіку досліджуваних подій та явищ та наповнити свою наукову розвідку відомостями різного спектру, забезпечення якими сприяє комплексному аналізу дослідження заявленої тематики.