Тема 1. Теоретичні питання фонетики і фонології сучасної української літературної мови

1. Розкажіть про фонетику як наукову дисципліну.

Фонетика (від гр. phonetikos — звуковий, голосовий) —1) це звукова будова мови як єдність її фізіологічного та значеннєвого аспекту; 2) це галузь мовознавства, в якій вивчається звукова система мови у зв'язку з її смисловою роллю та різноманітні звукові зміни, що виступають у мовленні при сполученні звукових елементів між собою.

Фонетика вивчає артикуляційні та акустичні особливості звуків мовлення, а суспільну функцію мовних звуків вивчає інша дисципліна - фонологія.

Особливості вивчення фонетичних проблем у різних напрямках мовознавства розділили фонетику на фонетику у вузькому розумінні, або субстанційну фонетику, та фонологію (функціональну фонетику). Предметом фонетики у вузькому її розумінні є звукова субстанція мовлення. До вивчення звукового потоку підходять багатоаспектно, адже звук генерується, передається і сприймається.

Усі мовні значення — і лексичні, і граматичні — виражаються за допомогою звуків і поза звуковою формою не існують. Послідовне розміщення звуків передає конкретні лексичні значення. При порушенні звичайної послідовності розміщення звуків, створюється беззмістовне звучання.

Фонетика у вузькому значенні ставить перед собою такі завдання:

• охарактеризувати артикуляційно-перцептивну та акустичну природу мовних звуків і дати їх класифікацію;

• встановити, в якому оточенні можуть виступати звуки даної мови;

• яких змін вони зазнають, якими ознаками розрізняються вони між собою, які варіанти фонем з'являються в різних фонетичних умовах;

• вивчає смислову функцію інших одиниць — наголосу й інтонації.

Звуки мовлення характеризуються:

1. Явище акустичне (фізичне) — виникають у результаті коливання повітря і розрізняються за: тембром, силою. висотою, довготою.

2. Явище артикуляційне (анатомо-фізіологічне) — оскільки творяться мовними органами людини за участю центральної нервової системи (ЦНС).

3. Явище функціональне (лінгвістичне) -на основі аналізу мовленнєвого потоку можна переконатися: людина вимовляє величезну кількість звуків, однак людина усвідомлює ті, які служать для побудови й розрізнення слів.

Галузі фонетики як науки:

1. Загальна фонетика — вивчає загальні особливості, харакиерні для звуків усіх мов;

2. Конкретна фонетика — вивчає звуки певної мови або якоїсь групи мов.

3. Зіставна фонетика — виявляє і характеризує спільне й відмінне в звукових системах мови та просодичних засобах двох чи більше мов.

4. Описова фонетика (дискретична, статична) — вивчає звукову систему мови на певному етапі її розвитку і функціонування, тобто в синхронії.

5. Історична фонетика — встановлює формування звукової системи упродовж кількох століть та періодів.

2. Що вивчається в описовій та історичній фонетиці?

Залежно від завдань, які ставляться при дослідженні звукової системи будь-якої конкретної мови, фонетика поділяється на описову та історичну.

Описова (синхронічна) фонетика займається вивченням звукової системи даної мови на певному етапі її розвитку. Це вивчення може здійснюватися в трьох ас­пектах:

1. З погляду артикуляційного звуки вивчаються як наслідок певних рухів мовних органів.

2. Перцептивний (сприймальний) аспект передбачає вивчення звуків з погляду їх сприймання і розуміння.

3. Акустичний аспект передбачає вивчення звуків з погляду їх зву­чання, тобто як явища акустично-фізичного.

Методи дослідження описової фонетики:

Експериментальні методи: а) суб'єктивний (спостереженн та самоспостереження); б) об'єктивних (за допомогою приладів)

Звуком називається коливальний рух різноманітних тіл з наступним поширенням цих коливальних рухів у навколишньому середовищі.

Історична (діахронічна) фонетика вивчає розвиток звукової сторони мови протягом ряду епох, зокрема встановлює виникнення або занепад певних звуків, еволюцію певних звукових явищ та процес становлення сучасної фонетичної системи даної мови.