9. Храмова архітектура Стародавнього Єгипту.

Єгипетський храм — це великий комплекс споруд, що складається з двох основних частин: нижній храм біля річки Ніл — він скромний за розмірами, його основне призначення прийняти покійника. Тут відбувалась — муміфікація. Верхній храм з’єднувався з нижнім «дорогою сфінксів»,. Алея сфінксів закінчувалась урочистими воротами верхнього храму - пілони (дві стінки змуровані з каменю у вигляді трапеції). Над ними височіли щогли з прапорцями, вони символізували дихання фараона. Перед пілонами були встановлені обеліски які символізували сонячний промінь, його вершина була позолочена, а грані покриті ієрогліфами і рельєфами. В притул до пілонів було встановлено статуї фараона у сидячій позі на троні - колоси. За пілонами знаходився великий поздовжній зал з рядами колон – гіпостильний. Стеля гіпостильного залу була синьою з срібними і золотими зірками. Підлога вимощувалась срібними пластинами. За гіпост.залом простягався широкий прямокутний двір обгороджений колонами, залитий сонцем. Його призначення — це перебування Ра, а за двором знову гіпост.зал і знову двір.

Таким чином єгипетський храм — це чергування колонних залів із відкритими дворами розташованими по одній осі із Сх.на Зх.

Єгипетський храм закінчується святилищем, що впирається в скелю. У святилищі знаходиться — дерев’яний ящик — наос, а в ньому золота статуетка бога, якому присвячений храм. Єгипетський храм був житлом бога на землі.

Збереглися у відносно доброму стані два величні храмові комплекси, Луксорський і Карнакський.

13. Мистецтво стародавніх народів на території Месопотамії (Шумер, Асирія, Вавилон).

Месопотамія (гр.) —територія в долині двох річок: Тигр і Євфрат. Зараз це територія Іраку, її здавна населяли різні народи: Шумери, Ассирійці, Вавилоняни, Мідяни. Найдавнішим народом є Шумери вони мали високоорганізовану культуру, в них була писемність, знались на медицині, були неабиякими математиками, мали досконалі астрономічні знання, вміли віщувати, знали 7 планет, ввели семиденний тиждень. Основні заняття було землеробство.

(Міста шумерів такі: столиця Ур (назва сонячного бога), Урук, Кіш, Ешнунна, Шуруппак.)

Писемність шумерів – клинопис. Шумери будували храми, житла і особливі культові споруди у вигляді східчастих пірамід - зіккурати (житло бога) (матеріал - цегла сирець).. З тераси на тераси ведуть пандуси. Свою архітектуру шумери оздоблювали знадвору забивали в сиру стіну глиняні цвяхи (конуси), їх торці були червоні та сині.

Скульптура шумерів

Для виготовлення статуй шумери використовували камінь принесений ріками, вони були не великі (50см), їх встановлювали у нішах храмів і називали їх «молільники», «заступники», «прохачі». На цих статуетках простежується етнічний тип: великий горбатий ніс, виразні очі, усміхнений рот, можна зробити висновки і про стиль одягу — це вовняні спідниці у кілька шарів із зубчастим краєм. Їх доповнювала така ж хутряна безрукавка, голову чоловіки голили, але є пишна кучерява борода; очі інкрустувались, брови чорні.

Гробниці шумерських царів. Шумерська культура була відкрита у 1877році археологом Сардеком, а у 1890 археолог Вуллі зробив розкопки у м.Ур розкривши поховання царів. Серед знахідок із царських могил вирізняється кілька творів, що є шедеврами:

• арфа (прикрашена головою бика, золота, вставки з перламутру);

• статуетка кози біля дерева життя (мотив кози найпопулярніший у мистецтві шумерів), зроблена із двох матеріалів: золото і лазурит;

• військовий штандарт — це бойовий знак у вигляді коробки, який носили на патику, стінки штандарта інкрустовані, зображення іде смужками, зображено царя в ієрархічній перспективі, йому несуть данину, женуть худобу, цар на бенкеті, військовий похід царя, фон з лазуриту, а зображення рожевий черепашник.

Шумерська культура припинила існування після того, як Пн. племена аккадці підкорили їх асимілювали.

Мистецтво Ассирії

Ця держава була на Пн. Месопотамії, в передгір’ї Кавказу, час розквіту 12-7ст до н.е. ассирійські міста: Кальху, Ашшур і столиця Ніневія. Асирійці вірили в багатьох богів, центральний бог — Ашшур, Ассирійці будувались на глиняних платформах, були оточені по периметру фортечним муром з численними нішами для лучників, верх стін зубчастий. При вході до міста і навіть до царського палацу встановлювали дві статуї: людиноголових биків, їх називали шеду, їхня функція охоронна, (тіло бика, а голова царя, бик часто крилатий). Знаменитим є шеду з палацу Саргона ІІ в його міській резиденції місто Дур-Шаррукін.

Ассирійські міста були розкопані переважно в 1840 роки, зокрема Ніневія відкрита англ..археологом Лей ярдом,

Серед руїн Ніневії було виявлено бібліотеку царя Ашшурбаніпала (епос про Гільгамеш),

Палаци ассирійських царів прикрашались в інтер’єрах великими кам’яними плитами, панелями, на цих плитах рельєфні композиції, що зображають царські бенкети, полювання на левів. Ассирійці славилися особливою жорстокістю, вони були воїнами.

Серед рельєфів виділяються такі композиції: «Поранений лев, що зригує кровю», а шедевром вважається «Поранена левиця».

Мистецтво Ново вавилонського царства.

Вавилон — місто у середній течії Євфрату, воно зазнала два етапи розцвіту. Був Старий Вавилон 18ст.до н.е., правив цар Хаммурапі, другий етап припадає на 7-6ст.до н.е., правив цар Навуходоносор. Другий раз Вавилон народився після того, як була розгромлена Ассирійська держава. Навколо міста було зведено подвійний фортечний мур. Місто мало сім воріт присвячених богам. Вавилон (божі ворота). Річка Євфрат керувалася за допомогою шлюзів, тому околиці Вавилону могли бути затоплені. Найкращими воротами були ворота богині Іштар. (покровителька плодоріддя, пологів). Ворота мали зубчастий верх, проїзд у вигляді арки, а обличковані керамічною плиткою з синьою поливою, на окремих плитках був рельєф, а коли плитки складались в певному порядку, утворювалась композиції, на них зображені тварини: антилопи, бики, леви і дракони (тіло кошаче, голова змії, лапи пташині, тіло з лускою). Головним вавилонським богом був Мардука, (тіло кошаче, голова змії, лапи пташині, тіло з лускою) на його честь був збудований великий храм з його золотою статуєю, крім того був зіккурат. (90м), Цей зіккурат увійшов в історію і в біблію, як вавилонська вежа, а саме місто символізує для людства осередок гріха, розпусти, безчинств. Місто було захоплене і зруйноване в 538р до н.е. перським царем Кіром. Він скористався тим, що заснула сторожа, випустив воду і через шлюзи зайшов у місто.

Вавилон було відкрито археологами в кін.19ст. німецька експедиція під керівництвом Роберта Кольдевейна. Перед археологами постала вся система міста з багатьма вулицями, головна — дорога процесій, вона вела від воріт богині Іштар до центру, храму Мардука, її оточували стіни з рельєфами тварин, була вимощена квадратними плитами з іменем царя. Ворота богині Іштар зараз у Берлінському Середньоазіатському музеї. Експедиція наткнулася на камяні арки опори, які як виявилися одне з чудес світу «висячі сади Семіраміди». Семіраміда — це міфічна цариця, насправді заклав цар Новудоносор для своєї дружини, що походила з Мідії і сумувала за садами з свого краю. В 4ст.до н.е. Вавилон став резиденцією О.Македонського. Він мріяв зробити його столицею, але не вистачило коштів, помирав О.Македонський в садах Семіраміди, підхопивши в походах лихоманку.