1. Історія виникнення господарського обліку

Господарські процеси, що здійснюються на підприємствах різних форм власності, вимагають постійного спостереження з метою керування ними. Для здійснення вказаних функцій ведеться господарський облік, який являє собою кількісне відображення і якісну характеристику господарських процесів з метою контролю і керівництва ними.

Необхідність господарського обліку обумовлена потребами матеріального виробництва. Зміст і завдання господарського обліку тісно повязані з особливостями відповідної економічної формації, з діями і потребами її основного економічного закону.

У первинно-общинному суспільстві обєктами господарського обліку були найпростіші операції в господарській общині. Низькому рівню виробничих сил первісного суспільства відповідала примітивна техніка обліку (позначки на дереві, камені тощо).

У рабовласницькому суспільстві з розвитком товаровиробництва зростає значення господарського обліку як засобу контролю і впливу на господарство.

Коли натуральне господарство почало витіснятися товарним серед обєктів обліку виділилася МЕНА, а перший методологічний прийом інвентаризації був доповнений другим контокорентним, тобто обліком розрахунків між особами, зайнятими в господарському процесі.

У VII ст. до н.е. зявилася монета. Спочатку ці гроші обмінювалися, як і всі товари. Довго людям не спадало на думку, що гроші можуть бути єдиним обліковим мірилом.

Посилення ролі господарського обліку, розширення сфери його використання, розвиток торгівлі, науки і культури призвели до подальшого вдосконалення методології і техніки обліку.

Вже у XV ст. в Італії виникла система подвійного запису. Автором першої друкованої праці з системи подвійного запису вважається венеціанський вчений-математик Лука Пачолі, який написав “Трактат про рахунки і записи”, виданий у 1494 р.

Значення господарського обліку зростає в сучасних умовах, коли нові економічні відносини проникають у всі сфери господарської діяльності. Основними характерними рисами господарського обліку в сучасних умовах є чітке відображення господарської діяльності підприємства, забезпечення отримання економічної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень та досягнення конкретних виробничих цілей, контроль за збереженням власності підприємства, виявлення внутрішніх резервів, які збільшують доходи підприємства.

Вказані головні риси можуть бути успішно виконані, якщо господарський облік буде задовольняти потреби, які до нього ставляться. Найголовнішими з них є точність та обєктивність показників, своєчасність, повнота, якість та доступність інформації, порівняння даних обліку за різні суміжні періоди.

Господарський облік повинен давати інформацію про фінансовий стан та результати економічної діяльності підприємства, необхідну передусім акціонерам, інвесторам, банкам, фінансовим органам, державним податковим інспекціям та ін.

2.Вимірники,що застосовуються в обліку, їх характеристика.

Для ведення господарського обліку використовуються три види вимірників:

1. Натуральні: використовуються для обліку матеріальних цінностей і виражаються в штуках, метрах, літрах та ін. Облік у натуральних вимірниках забезпечує контроль за збереженням власності підприємства. На практиці його називають кількісним обліком.

2. Трудові: служать для обчислення витрат праці і робочого часу. Вони дозволяють визначити кількість часу, витраченого на виконання різної роботи, обчислити заробітну плату робітника або службовця, визначити продуктивність праці.

Незважаючи на велике значення в господарському обліку натуральних і трудових вимірників, необхідно відзначити, що показники, які отримують за їх допомогою, не можуть бути узагальнюючими. Узагальнення показників господарського обліку здійснюється за допомогою грошового вимірника. У господарському обліку усі обєкти, незалежно від використання натуральних, трудових вимірників, обовязково відображаються у грошовому вимірнику, українських гривнях.

3. Грошовий: це вартісний узагальнюючий вимірник. Використання грошового вимірника дозволяє підрахувати загальну суму господарських засобів підприємства, вартість матеріальних цінностей, загальну суму витрат на виробництво, яка складає собівартість продукції та інші показники.