4. Управління школою. Функції управління та функції керівників школи

Основними функціями управлінської діяльності є педагогічний аналіз стану навчально-виховного процесу в школі, плану­вання роботи, організація діяльності школи, внутрішкільний контроль та регулювання життєдіяльності колективу школи. Цикл управління школою розпочинається з педагогічно­го аналізу роботи за попередній період та оцінки її ефектив­ності, а саме: що дала певна діяльність керівникам, учителям; що нового з'явилося в діях педагогів, житті класів, учнів; як проведена робота сприяла вихованню в учнів національної свідомості й високоморальних якостей; які помилки були до­пущені керівниками; наскільки оптимальним був контроль; ' чи своєчасним було регулювання процесу. Функція педаго­гічного аналізу закладає основи для здійснення планування.

520

С.П.Максимюк. Педагогіка. Курс лекцій

Частина 4. Школознавство

521

Планування — основний визначальний момент управлін­ня, який означає проектування навчально-виховного проце­су і процесу керівництва ним, визначення мети й завдань.

Організація внутрішкільного управління є наступною функцією — це приведення в дію управлінського рішення, утілення плану в життя. Ця робота складається з вибору най­доцільніших форм і методів залежно від термінів виконання, розстановки виконавців, їхніх ділових якостей і досвіду та на­дання настанов.

Контроль — один з головних засобів забезпечення надій­ної й достовірної інформації про стан навчально-виховної ро­боти. При проведенні контролю потрібно дотримуватися вза­ємозв'язку і взаємопогодженості форм і часу зі змістом нав­чально-виховного процесу, диференційованого підходу до об'єктів, всебічності й глибини охоплення об'єкта контролю, систематичності й послідовності, перевірки виконання й глас­ності, динамічності форм і методів, залучення до контролю громадськості. Сьогодні потрібне глибоке вивчення навчаль­но-виховного процесу, проникнення в суть взаємодії вчителя й учнів, діагностика рівнів активності учнів у навчанні, праці та спілкуванні й надання своєчасної допомоги організаторам навчально-виховного процесу, внесення корективів у їхню діяльність.

Регулювання — підтримання об'єкта управління на необ­хідному рівні, перевід його в якісно новий стан. Демократи­зація в процесі регулювання проявляється в тому, що керів­ник залучає вчителів і учнів до збору та аналізу інформації про стан навчально-виховного процесу. Регулювання буває оперативне (оперативні наради при директорові, заступни­ках), тематичне (виробничі наради, педагогічні ради), під­сумкове (педагогічна рада за підсумками навчального року, семестру, конференції). Функції управління виступають в організаційній єдності, випадання однієї з функцій негативно впливає на перебіг управлінського циклу або призупиняє йо­го виконання.

Безпосереднє управління середньою загальноосвітньою школою як державною установою здійснює її директор, який призначається на посаду органом державного управління. Його обов'язки чітко визначені в Положенні про середній за­гальноосвітній навчально-виховний заклад (Освіта, 1993, 3 ве­ресня), де вказано, що директор забезпечує реалізацію держав­ної освітньої політики, розпоряджається шкільним майном і коштами в установленому порядку, затверджує кошторис та його виконання, укладає угоди, відкриває рахунки в банках,

розпоряджається кредитами, видає накази та розпоряджен­ня, обов'язкові для всіх учасників навчально-виховного про­цесу, організовує і контролює навчально-виховний процес, відповідає за якість роботи педагогічного колективу, охорону дитинства і праці, створює умови для позакласної та поза­шкільної виховної роботи, призначає і звільняє своїх заступ­ників і педагогічних працівників, затверджує їхні посадові обов'язки та правила внутрішнього розпорядку (разом із проф­спілковим комітетом), створює умови для творчого зростан­ня педагогічних працівників, несе відповідальність за свою діяльність перед колективом школи, батьками, місцевими ор­ганами влади. Успіх управління школою залежить від позиції директора, стилю його роботи, компетентності, переконано­сті в необхідності демократизації управління. Директор-де­мократ усвідомлює потребу в шкільній раді, терплячий до критики, уміє вести діалог, не протиставляє себе колективу, спирається на колективну думку, діє обдумано і послідовно. Таким директором, відомим в Україні був, Гоголь Володимир Васильович (ЗОШ №12, м. Рівне). Він самостійний у прийнятті рішень, творчий в розв'язанні педагогічних завдань, ініціа­тивний в керівництві навчально-виховним процесом. Норма­тивність і мистецтво, дотримання мети, науковість і твор­чість — ось якості цього директора школи, який очолював обласну раду директорів та школу десятки років.

Прикладом демократичного стилю управління навчаль­но-виховним процесом була діяльність директора Мізоцької середньої школи на Рівненщині М.Я.Овсійчука, який голов­ною лінією своєї діяльності як керівника вважав створення необхідних умов для ініціативи, творчості вчителів, підви­щення їхньго професіоналізму. Колективні форми роботи, самоосвіта, факультатив «Людинознавство», науково прак­тичний семінар «Творча особистість. Як її виховувати?» — ця та інша робота сприяли досягненню високих навчально-ви­ховних показників у школі.