4. Процесуальне правонаступництво

Процесуальне правонаступництво — це перехід прав та обов'язків учасника господарського судового процесу до іншої особи, пов'язаний із вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні у зв'язку з реорганізацією юридичної особи або смертю фізичної особи. Тобто для процесуального пра-вонаступництва необхідною є наявність фактичних обставин матеріального правонаступництва (наприклад, реорганізація юридичної особи, смерть фізичної особи). У ст. 25 ГПК передбачений випадок процесуального правонаступництва через вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій самій мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Тому в чинному ГПК заміна сторони її пра­вонаступником за загальним правилом не потребує розгляду справи з початку. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

В матеріальному праві існує поділ правонаступництва на універсальне та сингулярне, що пов'язане з об'єктом прав та обов'язків, які переходять до правонаступника.

Універсальне правонаступництво, тобто перехід всіх прав та обов'язків до іншої особи, має місце у тих випадках, коли перехід прав та обов'язків однієї юридичної особи до іншої від­бувається у порядку реорганізації, а між фізичними особами — в порядку спадкування. У відносинах правонаступництва можлива множинність осіб, тому всі особи, які є правонаступ­никами, мають залучатися до участі в справі як процесуальні правонаступники та співучасники.

Сингулярне правонаступництво має місце тоді, коли сторо­на своє право перевідступає у конкретному матеріальному пра­вовідношенні. Аналіз положень ГПК дає можливість стверджу­вати, що у процесуальних правовідносинах згідно зі ст. 25 має місце універсальне правонаступництво, а відповідно до ст. 24 ГПК в деяких випадках — сингулярне правонаступництво (перевідступлення права вимоги, прийняття боргу іншої особи на себе, переведення боргу).

Процесуальне правонаступництво треба відрізняти від заміни неналежного відповідача належним за такими критеріями:

• можлива заміна не тільки відповідача, а й іншого учасника процесу (за чинним Кодексом — позивача);

• процесуальне правонаступництво допускається на всіх ста­діях процесу, заміна неналежного відповідача — тільки до прийняття рішення судом;

• процесуальне правонаступництво допускається лише у випадку реорганізації юридичної особи;

• у разі заміни відповідача предметом судового розгляду стають інші правовідносини, у випадку процесуального пра­вонаступництва розглядаються ті самі правовідносини;

• у разі заміни відповідача розгляд справи починається зано­во, у випадку залучення правонаступника — продовжується;

• у разі правонаступництва можливе зупинення провадження у справі (ст. 79 ГПК), у випадку заміни відповідача зупинення провадження у справі не передбачено.