- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філософії (укр)
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Індії та Китаї (укр)
- •5. Давньогрецька філософія. Мілетська школа, філософія Геракліта Ефеського (укр)
- •6. Атомістика та детермінізм Демокріта(укр)
- •6. Атомистика и детерминизм Демокрита(рус)
- •7. Сократ. Антропологічне та етичне вчення Сократа.(укр)
- •8. Філософські погляди Платона(укр)
- •8. Философские взгляды Платона(рус)
- •8. Философские взгляды Платона.(рус 2)
- •9. Філософські погляди Арістотеля(укр)
- •9. Философские взгляды Аристотеля.(рус)
- •10. Середньовічна філософія. Схоластика. Номіналізм і реалізм(укр)
- •11. Філософські погляди Фоми Аквінського(укр)
- •12. Головні риси філософії доби Відродження(укр)
- •12. Главные черты филисофии добы Возрождения.(рус)
- •13. Філософія Нового Часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк)(рус)
- •14. Філософія Нового Часу. Раціоналізм (Декарт, Спіноза)(рус)
- •15. Філософські погляди Канта(рус)
- •16.Філософія і діалектика Гегеля(рус)
- •16. Філософія і діалектика Гегеля(рус 2)
- •17. Філософія Шопенгауера і Ніцше(рус)
- •17. Философия ф. Ницше и а. Шопенгауэра(рус 2)
- •18. Антропологічна філософія а. Фоєрбаха(рус)
- •18. Антропологічна філософія Фейєрбаха.(укр)
- •19. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи(укр)
- •20. Философия “всеединства” b.C. Соловьева(рус)
- •20. Філософія всеєдності Вл. Соловйова(укр)
- •21. Вчення Бердяєва про свободу та творчість(рус)
- •22. Основні риси і особливості української філософії(рус)
- •24. Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди(укр)
- •24. Антропологчне та етичне вчення Сковороди.(укр. 2)
- •25. Філософські погляди п.Д. Юркевича(укр)
- •26. Філософія української діаспори (д.Донцов, д. Чижевський)(укр)
- •27. Екзистенціальна філософія (Гайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність(рус)
- •28. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)(рус)
- •29. Філософія прагматизму(рус)
- •30. Проблема істини у філософії та науці(укр)
- •31. Форми і методи наукового пізнання(укр)
- •32. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання(рус)
- •32. Емпіричні і теоретичні методи пізнання(рус 2)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості.(укр)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості(укр. 2)
- •34. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття.(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття(рус)
- •36. Культура та цивілізація. Проблема формаційного та цивілізаційного тлумачення історичного процесу.(укр)
- •37. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності.(укр)
- •38. Проблема духовного буття.(укр)
- •39. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу життя(рус)
- •40. Суспільство як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу.(укр)
33. Рівні та форми суспільної свідомості(укр. 2)
Свідомість у широкому значенні цього слова е сферою люд. духовності, яка включае в себе світ думок, світ почуттів і волю. Люд. е единою істотою на Землі, якій притаманна свідомість, дух життя. Джерело свідомості коріниться в особливостях люд. буття у світі. Люд. здійснюе свій зв”язок зв світом в 3 формах- практичній, пізнавальній, і дух.- практичній. Вона не просто пристосовуеться до навколишнього середовища, але й активно перетворюе, освоюе світ і опановуе його закони. Таке активне опанування світом як об”ектом відбуваеться в формі практ. діял. і теоритичної, пізнавальної діял., засобом і вищою формою якоі е мислення. Пізнавальна діял., і зокрема мислення, спрямовані на нейтральне, об”ективне зображення люд. і світу. Проте люд.-ка дух. активність не обмежуеться лише спрямованностю на об”ект, на реалність “поза себе”. Е і інша форма ідеальної діял., яка спрямована саме на перебудову люд.-кої душі. Це – дух – практична, ціннісна форма свідомості. Люд. свідомість не можна ототжнювати тільки, зі знанням, з пізнанням, мисленням. За своею сутністю свід. е здантістю люд. не лише пізнавати світ, але й усвідомлювати його, наповнювати його сенсом у суб”ект. значенням, співставляти своі знання з цілями власного існування, оцінювати світ свого життя. Свід. е усвідомленням своіх вчинків, іх наслідків, вона нерозривно пов”язана з совістю, з відновідальністю люд. за своі стосунки зі світом природи і сітом людей. Отже, свід, з одного боку, е формою об”ект відображення, формою пізнання дійсності, як незалежнох від люд.-ких прагнень та інтересів. Результатом і метою свід. е як пізнавальної діял. е отримання знань, об”ективної істини. З другого боку, свід. містить в собі прояв. Суб”ективного відношення люд. до дійсності як до світу свого життя, його оцінку, усвідомлення свого знання і себе. Результатом і метою дух. –практичного, цінносного відношення до світу е осягнення сенсу існуючого, міри відповідності світу та його проявів люд.-ким інтересам та потребам, сенсу власного життя. Якщо мислення, пізнавальна діял. потребуе здебільшого тільки ясного вираження знання, дотримання логічних схем оперування ними, то духовне ставлення до світу і його усвідомлення вимагае особистих зусиль, власних роздумів і преживання істини. Дух. світ люд. – це не лише її розум, мислення, але й почуття, емоційні стани, віра, воля, світогляд, самосвідомість, що спираеться на сукупність ціннісних оріентірів і дух. смислів. Свід. не дорівнюе мисленню та знанням, вона е одночасно і переживанням, усвідомленням, оцінкою дійсності. Будь-який прояв духовності відбивае в собі обидві форми дуального відношення до світу – і пізнавальну і ціннісну Суспільна свідомість є сукупністю ідеальних форм (понять, суджень, поглядів, почуттів, ідей, уявлень, теорій), які охоплюють і відтворюють суспільне буття, вони вироблені людством у процесі освоєння природи і соціальної історії. Важливими елементами структури суспіль¬ної свідомості виступають суспільна психо¬логія та ідеологія. Суспільна психологія являє собою сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої життєдіяльності через призму 'їхніх повсякденних інтересів. Суспільна психологія виступає як без¬посередня реакція на умови життя людини, є першим ступенем чут¬тєвого сприйняття всієї багатогранності суспільного буття. Діалектика розвитку суспільної свідомості полягає в суперечливо¬му переході суспільної психології в ідеологію, спонукаючи тим самим до якісних змін у ній (суспільній свідомості). При всіх відмінностях між соціальною психологією та ідеологією їхнє формування має здійснюватись в органічній єдності, оскільки межа між ними дуже відносна і передбачає взаємопроникнення їх одна в одну. А тому в розвитку суспільної свідомості конче необхід¬ним є врахування особливостей функціонування як психологічних, так і ідеологічних моментів, оскільки прорахунки в цій сфері здатні привести до незворотних негативних процесів у становленні в людей духовної культури. Важливе місце в структурі суспільної свідомості належить масовій свідомості. Сучасне суспільство породжує новий тип масової свідо¬мості. В умовах пізнання людиною багатогранності світу вона посту¬пово набуває певною мірою рис науково-практичного відображення дійсності, що сполучає і побутове, й ідейно-теоретичне. Масовій свідо¬мості, на відміну від побутової, все більше властиве засвоєння елементів узагальнено-теоретичних уявлень про дійсність. Таким чином, масова свідомість являє собою ідеологічно-психо¬логічний феномен, сукупність поглядів, уявлень, думок, настроїв, оцінок, норм, почуттів певної соціальної групи, етнічної спільності, вироблених у процесі їхньої діяльності. Передові ідеї, пов'язані з усвідомленням необхідності підвищення соціальної активності людей на шляху до прискорення прогресу суспільства, його свободи, гармо¬нізації суспільних відносин, ще не оволоділи повною мірою масовою свідомістю, не знайшли в ній достатнього відображення. В цьому поля¬гає суперечливий характер розвитку як масової свідомості, так і су¬спільної свідомості в цілому.