8. Філософські погляди Платона(укр)

Афінський філософ Платон (427-347 рр. до н.е.) походив із афінського аристократичного роду. Платон - родоначальник європейської філософії; глава філософської школи, що відома як Академія Платона. Справжнє ім’я Платона – Арістокл, а Платон – прізвисько (від «платюс – «широкий», «широкоплечий»). Аналіз творчості Платона показує, що його погляди глибоко продумані. В цілому вони складаються у систему, до якої входять: 1) вчення про буття; 2) вчення про Бога; 3) вчення про світ; 4) вчення про походження світу; 5) вчення про душу; 6) вчення про пізнання; 7) вчення про моральність і 8) вчення про суспільство.

Перш на все, філософія Платона є оригінальним вченням про ідеї. Відповідно до цього вчення, світ чуттєвих речей не є світом дійсно сущого: чуттєві речі перебувають у безперервній зміні, то виникають, то гинуть. Всьому тому, що в них є справді сущим, чуттєві речі забов’язані своїм безтілесним прообразам, які Платон називає ідеями. Ідеї вічні, незмінні, безвідносні; вони не залежать від умов простору та часу. По відношенню до чуттєвих речей ідеї є одночасно і їх причинами, і тими зразками, за якими були створені ці речі. Водночас ідеї є також метою, до якої прагнуть істоти чуттєвого світу.

Платонівська ідея або, я часто називав Платон «ейдос», - фактично об’єктивоване поняття. Ідеєю всіх ідей, найвищою ідеєю Платона виступає ідея добра як такого – джерело істини, краси, гармонії. Ідея добра виражає безликий аспект філософії Платона, тоді як Бог-творець – особисте начало. Ідея добра увінчує піраміду ідей Платона.

Філософія Платона характеризується також своєрідним протистоянням тіла і душі. Тіло – смертне, а душа безсмертна. На протиставленні тіла і душі ґрунтується гносеологія Платона. Суть теорії пізнання Платона полягає в тезі, що «знання – це пригадування (анамнез)» того, що душа знала, а потім забула.

Оригінальні думки Платона у трактуванні такого явища, як держава. Спостерігаючи недосконалість державного устрою, Платон висуває власний зразок державної досконалості, яка в історії філософії отримала назву «ідеальна держава Платона».

8. Философские взгляды Платона(рус)

Основные работы Платона(427-347 г.д.н.э.) были в виде диалогов. Платон был учнеником Сократа, поэтому в диалогах одним из главных лиц был Сократ. Диалоги Платона: «Протагор», «Театет»(критика учения Гераклита), «Менон»(излагает мифологическую теорию воспоминания), «Пир»(в нем идет спор софистом, Сократом, врачом, трагическим поэтом...) «Федок»(учение о бессмертности души), «Государство»(здесь Платон излагает систему государства). Идеалистическая этика Сократа ляга в основу учения Платона. Кроме тго Платон основывался на учениях элеатов(о бытие), пифагорском учении о числах. Учение Платона - философия объективного идеализма. По Платону мир чувственных вещей не является миром подлинно сущего, он изменчив, не постоянен. Только простое и устойчивое может быть подленной сущностью. По его мнению сущностью мира явл идеи, они безтелесны, неизменны, недоступны чувствам, постич их можно только разумом. Идеи являются причинами чувственных вещей, они порождают, создают, чувственные вещи. Пла не дал четкого ответа на вопрос какие сущетсвуют взаимоотношения между идеалами чувственными вещами. Взаимоотношения и вещами: 1) Чувственные вещи подрожают идеям, как своим образцам 2) Чувственные вещи участвуют в идеях 3) идеи присутствуют в вещах. Среди идей есть внешняя идея- идея блага(добра), человеку эта идея недоступна(трансцендентна). Платон представлял себе мир в виде пирамиды ** Идея блага ** Материя (небытие) остальные вещи (бытие). Но не только идеи участвуют в создании вещей, в создании вещей участвует и материя. В диалогах «Пир» и «Парменид» Платон по разному объясняет происхождение щувственных вещей. В диалоге «Парменид» взаимоотношения между бытием и небытием происходит в самих идеях. В диалоге «Пир» мир бытия это идеи, мир небытия это материя, чувственные вещи находятся между этими 2мя мирами. **Проблема души и тела** Знание являтеся основанием для нравственных поступков. Платон различает в человеке бессмертную душу(единную, недилимую) и смертное тело(делимо, состоит из частей). Душа бессмертна, её сущность в самодвижении. Почему душа нуждается в теле?(на этот вопрос Платон не смог ответить). Душа человека состоит из 2 частей: высшая часть разум- может созерцать мир идей. Низшая часть - чувства. После смерти тела душа отделяется от тела, чтобы вселиться в другое живое существо. Самые совершенные души переселяются в царство идей. Согласно теории Платона - познания человека это воспоминание души человека, её пребывания в мире идей. Душа стремится к совершенству, для этого необходимо подчинить свои чувственные влечения и стремиться к благу(добру). **Этика Платона** Всех людей Платон делит на три типа, в зависимостиот того, какая часть души преобладает: 1) Разумная часть - эти люди стремиятся созерцать красоту и порядок идей, стремятся к добру.(мудрецы или философы) 2) Аффектиная часть- человек стремится к благородному, эти качества нужны воинам 3) Вожделяющий тип людей - склонны заниматься физическим трудом, они обеспечивают материальную жизнь государства (ремесленники, крестьяне). Плавной добродетелью Платон считает меру. **Учение Платона о государстве** - Человек существует для государства, а не государство для человека.