- •2. Філософія в системі духовної культури людства. Основні функції філософії (укр)
- •4. Особливості виникнення і становлення філософської думки у Стародавньому Індії та Китаї (укр)
- •5. Давньогрецька філософія. Мілетська школа, філософія Геракліта Ефеського (укр)
- •6. Атомістика та детермінізм Демокріта(укр)
- •6. Атомистика и детерминизм Демокрита(рус)
- •7. Сократ. Антропологічне та етичне вчення Сократа.(укр)
- •8. Філософські погляди Платона(укр)
- •8. Философские взгляды Платона(рус)
- •8. Философские взгляды Платона.(рус 2)
- •9. Філософські погляди Арістотеля(укр)
- •9. Философские взгляды Аристотеля.(рус)
- •10. Середньовічна філософія. Схоластика. Номіналізм і реалізм(укр)
- •11. Філософські погляди Фоми Аквінського(укр)
- •12. Головні риси філософії доби Відродження(укр)
- •12. Главные черты филисофии добы Возрождения.(рус)
- •13. Філософія Нового Часу. Емпіризм (Бекон, Гоббс, Локк)(рус)
- •14. Філософія Нового Часу. Раціоналізм (Декарт, Спіноза)(рус)
- •15. Філософські погляди Канта(рус)
- •16.Філософія і діалектика Гегеля(рус)
- •16. Філософія і діалектика Гегеля(рус 2)
- •17. Філософія Шопенгауера і Ніцше(рус)
- •17. Философия ф. Ницше и а. Шопенгауэра(рус 2)
- •18. Антропологічна філософія а. Фоєрбаха(рус)
- •18. Антропологічна філософія Фейєрбаха.(укр)
- •19. Філософський зміст класичного марксизму: основні ідеї та принципи(укр)
- •20. Философия “всеединства” b.C. Соловьева(рус)
- •20. Філософія всеєдності Вл. Соловйова(укр)
- •21. Вчення Бердяєва про свободу та творчість(рус)
- •22. Основні риси і особливості української філософії(рус)
- •24. Антропологічне та етичне вчення г.Сковороди(укр)
- •24. Антропологчне та етичне вчення Сковороди.(укр. 2)
- •25. Філософські погляди п.Д. Юркевича(укр)
- •26. Філософія української діаспори (д.Донцов, д. Чижевський)(укр)
- •27. Екзистенціальна філософія (Гайдеггер, Сартр, Камю). Свобода та відповідальність(рус)
- •28. Комунікативна філософія (Габермас, Апель)(рус)
- •29. Філософія прагматизму(рус)
- •30. Проблема істини у філософії та науці(укр)
- •31. Форми і методи наукового пізнання(укр)
- •32. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання(рус)
- •32. Емпіричні і теоретичні методи пізнання(рус 2)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості.(укр)
- •33. Рівні та форми суспільної свідомості(укр. 2)
- •34. Свідомість та самосвідомість. Концепт ідентичності(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття.(укр)
- •35. Філософська категорія буття. Основні форми буття(рус)
- •36. Культура та цивілізація. Проблема формаційного та цивілізаційного тлумачення історичного процесу.(укр)
- •37. Суспільний прогрес та глобальні проблеми сучасності.(укр)
- •38. Проблема духовного буття.(укр)
- •39. Аксіологічні та етичні витоки сутності людини. Проблема сенсу життя(рус)
- •40. Суспільство як динамічний процес. Історичний розвиток та теорії суспільного прогресу.(укр)
6. Атомістика та детермінізм Демокріта(укр)
Демокріт стверджує що життя виникло із неживого за межами природи без ніякого творця і розумної мети. Демокріт визначає людину як тварину, яка від природи здатна на до всякого навчання і має у всьому своїми помічниками руки, розум і гнучкість мислення. Душу він теж вважав сукупністю атомів. Демокріт розрізняє два види пізнання: темне (незаконнонароджене) й істинне (закононароджене), а також два види пізнання – за допомогою чуттів і мислення. Він глибоко розуміє складність процесів пізнання, досягнення істини. З цього приводу він образно говорив, що "дійсність — у безодні", вона глибоко лежить на дні морському. При вирішенні однієї з головних філософських проблем — проблеми щастя — Демокріт говорив, що щастя в душі. Душа має бути поміркованою в насолоді, має перемагати у собі жагу, - а цього вчить філософія.
Головне філософії Демокріта – це вчення про атом, простий, вічний, незмінний, неподільний, що виникає і не знищується. Атомів нескінченна множина, вони характеризуються твердістю, вирізняється один від одного своїм об’ємом і формою. Всі тіла складаються з атомів, реальними є лише ті властивості речей, які властиві атомам. Решта властивостей, які сприймаються чуттями: смак, запах, температура тощо, - існують не в речах, а тільки в чуттєвому сприйнятті людини. Атоми відділяються один від одного пустотою. Якщо атом – буття, то пустота – це небуття. Якби не було пустоти, то не було б реальної множинності та руху. Разом з тим якби все було подільне до нескінченності, то пустота була б у всьому, тобто у світі нічого не було б, у тому числі й самого світу. Рух як механічне переміщення атомів у пустоті, Демокріт вважав вічним природним станом космосу.
Людина – також скупчення атомів, але вона відрізняється від інших живих істот наявністю душі. Душа – це речовина, що містить дрібні, найбільш рухомі, вогняні атоми. Вона знищується зі смертю тіла, складається з двох частин: розумної, яка міститься в грудях, і нерозумної, яку розсіяно по всьому тілу.
Пізнання, вважав Демокріт, полягає у сприйнятті людиною дії на неї тіл і предметів через відповідні органи чуттів. Проникаючи в тіло людини, образи речей торкаються атомів душі та викликають у ній відповідні відчуття зовнішнього світу. Істинне ж пізнання досягається тільки розумом.
Цікаво, що Демокріт є представником крайнього детермінізму, який переходить у фаталізм. Він ототожнює причинну зумовленість явищ і необхідність. Жодна річ не виникає безпричинно, але все виникає на якійсь основі через необхідність. Якщо людина знайшла скарб – це не випадковість, а наслідок того, що вона почала копати в цьому місці. Почала копати також не випадково, а через певну причину.
Центральні поняття вчення Демокрита – це умоглядні конструкції. Адже атоми і пустота – не матеріальні структури, з яких складається весь світ, не природні стихії, не фізичні частинки, а поняття, рівноцінні елеатському розумінню буття або сущого. Тому з повним правом можна говорити про онтологізм Демокрита, з якого починає розвиток філософський матеріалізм.