9. Філософські погляди Арістотеля(укр)

Арістотель - давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік засновник класичної (формальної) логіки. Він прожив складне і цікаве життя. Двадцять років пробув в «академії» Платона.

Дітищем Арістотеля є логіка. Наука про мислення і його закони викладена вченим у ряді його творів, які об’єднані під спільною назвою «Органон» («Знаряддя»). Головною ж його філософською працею є «Метафізика». При цьому слід пам’ятати що в часи Арістотеля слова «метафізика» ще не було.

У Арістотеля закони мислення є одночасно і законами буття. У «Метафізиці» Арістотель дає визначення основного закону буття, подаючи його у двох формах: короткій і повній. Коротке формулювання гласить, що одночасно існувати і не існувати не можна, а повне стверджує, що не можливо, щоб одне і те ж одночасно було і не було притаманне одному і тому ж в однаковому розумінні.

Основні засади вчення Арістотеля про буття такі: 1) категоріальний аналіз існуючого; 2) причинний аналіз субстанції; 3) вчення про можливість і дійсність.

Арістотель вважає, що суть буття речі – її форма. Він підкреслює, що формою називає суть буття кожної речі і першу сутність. Матерія у Арістотеля вічна, при цьому вона не поступається формі. Матерія і форма – два співвічні начала. Все, що існує в природі, складається з матерії і форми. Матерія є чиста можливість або потенціал речі, а форма – реалізація цього потенціалу.

Особливої уваги заслуговує вчення Арістотеля про душу. Він вважає, що душу може мати тільки природне, а не штучне тіло. Причому це природне тіло має бути здатне до життя. Арістотель розрізняє три види душі. Два з них надежать до фізичної психології, оскільки вони не можуть існувати без матерії. Третя метафізична.

Через вчення про душу Арістотель оригінально говорить про пізнання. За Арістотелем третій вид души – розумна душа, яка притаманна людині і Богу. Вона незалежна від тіла, бо мислення вічне. Людина пізнає загальне тільки за допомогою відповідної уяви. Щоб перевести знання загального із стану потенції в стан акту, потрібен розум у всьому його обсязі, як пасивний, так і активний. А активний розум – це Бог. Таким чином, у Арістотеля перемагає раціоналістична лінія: знання існує ще до процесу пізнання.

9. Философские взгляды Аристотеля.(рус)

Аристотель(384-322)- это мыслитель, который исследовал существеннейшие формы диалектического мышления. В первые годы своей жизни Аристотель учился в Академии Платона(20 лет). Позже Аристотеля пригласили воспитывать Александра Македонского. 335г. Арстотель создает свою школу. Школа Аристотеля была соединена с храмом Аполлону. Начиная с 2 периода жизни Аристотель создает свою философию.работы можна разделить на:-логические трактаты(топика, категории, аналитика)_-физико-астрономич (физика, метеорологика, о небе), -метафизика, биологические работы (история животных), социально-полиит «афинские понятия». Ф. характер: -отсутствие миф сюжетов,-понятийность,-разработка фил. терминологии, -зрелость научной мысли. Каждый трактат начинается с анализа. А. проанализировал рание фил концепции. Ф-продукт или результат работ целых поколений а не инд. творчества. Ф. всегда проигрывала если занималась пустыми абстракцион. Софистикой и спекуляцией. Задача ф. – исследования сущего, поиск структуры и определение соотношений сущего и небытие. Ф имеет право на сущ если в обл сущего есть нематер причины, вечне сверхчувчтв сущности. Сделал класификацию наук. 1. Теор(неподв самост сущие, матем-сущее неспособ двиг, физика0сущ которое движ.2. практические(этика, политика, экономика)3. Поэтические. Философия имеет принцыпы: -мир един, он есть дух-матер, реальносущ, пространственно конечный, -вещи , явления реального мира могут быть познан из него самого, изучать необходимо саму действительность, а не мир эйдоса. в таком случае наука понимает смысл как познание реального при помощи понятийного мышления. О бытие можно говорить при помощи категории. Это ученье имеет двойственный характер так как категории это основные разряды бытия и соответственно основные роды о бытие. Главная котегория-сущность(субстанция). Мир-каузален. Описывает 4 формы существования вещи:-формальная, целевая, инструментальная, материальная. Материя понимается как вечна, несотворимая, пассивная, инертная, лишенная жизни и и всякой определенности, необх для сущ вещи. Мир устроен иерархично. 6 ступеней бытия: чистая форма(юог-перво форма), человек, животноее, растения, неорганические предметы, чистая материя. Ф- телеологичная. Все в мире стремится к благу-к богу. Человек понимается как полит животное. Подчеркивается социальная природа человека. Появления семьи-поселениея-государства. Отрицает бессмертие души. Душа-носитель сознания, принцип дающий жизнь,ведуящая ф-циями организма. 3 части: растительная, животная, отв за желания, движения, ощушения. Разумная.Этические взгяды: добродетель-середина между крайностями, компромисс. Этический – добродет х-ра, способность разума подсинять своим требованиям страстям и желаниям. Дианоэтический(интелект) Анализировал типы государств 158шт. Неправ: тирания, олигарзия, демократия; прв: монархия, аристократия, полития. Цель-благая жизнь граждан. После Аристотеля его философские идеи в течение следующего периода античной философии продолжали разрабатывать многочисленные его ученики. Параллельно с аристотелизмом (перипатетической школой) развертывали свою деятельность сократическая школа и представители неоплатонизма.