- •1.Сутність і значення зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •2. Методологічні основи зед
- •3.Принципи та методи зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Сутність і види зовнішньоекономічних операцій
- •5. Суб'єкти і об'єкти зовнішньоекономічних операцій
- •6. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •7. Засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •8. Ліцензування та квотування експортно-імпортної продукції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства
- •9. Види ліцензій
- •10. Механізм реалізації квот та ліцензій під час експорту та імпорту товарів
- •21. Інжиніринг, консалтинг, франчайзинг як об'єкти зед.
- •22. Лізинг як об'єкт зед, види лізингу.
- •23. Зовнішньоторгові посередники: їх види та значення.
- •25. Види агентів у зед.
- •26. Характеристика торгових фірм.
- •27. Характеристика комісійних, агентських, брокерських і фірм-факторів як посередників у зед.
- •28. Діловий протокол щодо ведення переговорів з інофірмами.
- •29. Тактика і стратегія проведення переговорів.
- •30. Організаційне підготування переговорів.
- •31. Порядок створення спільних підприємств
- •32.Позиція українського учасника щодо створення сп і пошуку партнера.
- •33. Кон'юнктура та конкурентоспроможність на зовнішньому ринку.
- •34.Показники конкурентоспроможності товарів.
- •36. Визначення кількості товару за контрактом
- •37.Визначення якості товару в контракті
- •38.Основні види міжнародних кредитів
- •39.Планування стратегії підприємства на зовнішньому ринку
- •40.Ціноутворення на зовнішньому ринку
- •11. Документарне оформлення зовнішньоекономічних угод
- •12. Проходження процедури акредитації суб'єктами зед
- •14. Сутність та особливості застосування мита.
- •15. Основні та допоміжні комерційні угоди.
- •16. Реімпортні, реекспортні та бартерні операції.
- •17. Товарообмінні операції.
- •18. Операції на давальницькій сировині, викуп застарілої техніки, поставки на комплектацію.
- •19. Послуги як об'єкт зед.
- •20. Фрахтування, його види.
- •41.Способи фіксації ціни на зовнішньому ринку
- •42.Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях
- •43. Засоби платежу у зовнішньоторгових операціях
- •44. Вексель та індосамент як інструменти платежу у зовнішньоторгових операціях
- •45.Форми платежів у зовнішньоекономічних операціях
- •46.Авансовий платіж та акредитивна форма розрахунку
- •47.Інкасо та відкритий рахунок як форми розрахунків у зовнішньоекономічних операціях
- •48. Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств
- •49. Основні засади щодо зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •50.Митний кодекс України і організація зовнішньоекономічної діяльності підприємств
32.Позиція українського учасника щодо створення сп і пошуку партнера.
Українське підприємство, що бажає створити СП, має надати інформацію іноземним партнерам про:
• рівень якості продукції, що випускається, його порівняння зі світовими аналогами;
• технічні характеристики обладнання;
• наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ для внеску до Статутного фонду;
• професійну підготовку і кваліфікацію кадрів;
• забезпеченість території майбутнього СП транспортними комунікаціями;
• місцезнаходження підприємства стосовно постачальника сировини, напівфабрикатів.
Позиція українського партнера включає в обов'язковому порядку вирішення питання валютного самозабезпечення СП. За законодавством потреби у валюті СП мають покривати за рахунок своїх валютних ресурсів. Потреби і надходження в іноземній валюті мають бути збалансовані, тобто рівні, що і буде означати на практиці реалізацію принципу валютного самозабезпечення. Конкретні деталі постачання і реалізації в іноземній валюті будуть розроблені партнерами в процесі переговорів і підготовки ТЕО, проте на перших етапах створення СП український партнер мусить мати загальну схему валютного самозабезпечення.
Пошук іноземного партнера спирається на загальновизнану у світовій практиці систему. Передусім необхідно накреслити коло фірм-продуцентів, які відомі на світовому ринку, що і робить український учасник за допомогою спеціалізованої служби Торгово-промислової палати України або через консультаційно-посередницькі фірми, або через зовнішньоторговельні об'єднання.
Як і будь-яка фірма у світі, потенційний український учасник СП мусить мати у своєму розпорядженні систему критеріїв, за допомогою яких він відбере певну кількість фірм (8-10) для подальшого детального вивчення. До таких показників належать:
• розміри активів і їх динаміка в останні два-три роки;
• співвідношення між власними і запозиченими капіталами;
• співвідношення між основним і оборотним капіталом;
• кількість зайнятих на підприємстві;
• динаміка отриманого прибутку в останні два-три роки.
33. Кон'юнктура та конкурентоспроможність на зовнішньому ринку.
КОН'ЮНКТУРА РИНКУ — сукупність конкретних умов суспільно-економічного, соціального, політичного характеру, що діють у певний час і суттєво впливають або можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції у процесі руху товарів зі сфери виробництва у сферу торгівлі і сферу споживання. На стан К.р. впливають такі фактори: розвиток продуктивних сил, рівень товарного виробництва та обсяги експортно-імпортних операцій, умови формування попиту населення, його обсяги, структура, якість і динаміка, матеріальна база і якість торговельного обслуговування населення, рівень цін, стан соціального забезпечення населення і його доходи, рівень культури, освіченості і духовності населення тощо. К.р. може бути сприятлива, коли ринок збалансований, і несприятлива — за умов розбалансованості ринку.
Конкурентоспроможність продукції- вагомий критерій доцільності виходу підприємства на зовнішній ринок, умова ефективного проведення зовнішньоекономічних операцій і складова вибору засобів та методів виробничо-експортної діяльності, яка являє собою сукупність якісних і вартісних ознак продукції, що забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів.
Критеріями оцінки конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку слід вважати фактори, які визначають його кон'юнктуру:
• наявність споживача даного виду продукції;
• кількість конкурентів, які випускають аналогічну продукцію;
• обсяги виробництва й реалізації продукції підприємств-конкурентів у цілому й у сфері діяльності українського підприємства;
• важливість для конкурентів «панування» на тому сегменті ринку, який опанований чи планується до «завоювання» вітчизняним підприємством;
• основні напрямки конкурентної боротьби на зовнішньому ринку;
• оцінка стратегічної діяльності конкурентів (контроль за каналами збуту та діяльністю підприємств-постачальпиків з мстою зниження рівня витрат);
• політика горизонтальної інтеграції (з метою виявлення можливостей проведення контролю та управління станом сектору певної галузі);
• розмаїття методів конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайн продукції, сервісні послуги, імідж підприємства, товарний знак тощо);
• стабільність попиту на продукцію, яку має підприємство на кожному сегменті ринку.