- •1.Сутність і значення зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •2. Методологічні основи зед
- •3.Принципи та методи зовнішньоекономічної діяльності
- •4. Сутність і види зовнішньоекономічних операцій
- •5. Суб'єкти і об'єкти зовнішньоекономічних операцій
- •6. Система регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства
- •7. Засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •8. Ліцензування та квотування експортно-імпортної продукції у зовнішньоекономічній діяльності підприємства
- •9. Види ліцензій
- •10. Механізм реалізації квот та ліцензій під час експорту та імпорту товарів
- •21. Інжиніринг, консалтинг, франчайзинг як об'єкти зед.
- •22. Лізинг як об'єкт зед, види лізингу.
- •23. Зовнішньоторгові посередники: їх види та значення.
- •25. Види агентів у зед.
- •26. Характеристика торгових фірм.
- •27. Характеристика комісійних, агентських, брокерських і фірм-факторів як посередників у зед.
- •28. Діловий протокол щодо ведення переговорів з інофірмами.
- •29. Тактика і стратегія проведення переговорів.
- •30. Організаційне підготування переговорів.
- •31. Порядок створення спільних підприємств
- •32.Позиція українського учасника щодо створення сп і пошуку партнера.
- •33. Кон'юнктура та конкурентоспроможність на зовнішньому ринку.
- •34.Показники конкурентоспроможності товарів.
- •36. Визначення кількості товару за контрактом
- •37.Визначення якості товару в контракті
- •38.Основні види міжнародних кредитів
- •39.Планування стратегії підприємства на зовнішньому ринку
- •40.Ціноутворення на зовнішньому ринку
- •11. Документарне оформлення зовнішньоекономічних угод
- •12. Проходження процедури акредитації суб'єктами зед
- •14. Сутність та особливості застосування мита.
- •15. Основні та допоміжні комерційні угоди.
- •16. Реімпортні, реекспортні та бартерні операції.
- •17. Товарообмінні операції.
- •18. Операції на давальницькій сировині, викуп застарілої техніки, поставки на комплектацію.
- •19. Послуги як об'єкт зед.
- •20. Фрахтування, його види.
- •41.Способи фіксації ціни на зовнішньому ринку
- •42.Механізм розрахунків у зовнішньоторгових операціях
- •43. Засоби платежу у зовнішньоторгових операціях
- •44. Вексель та індосамент як інструменти платежу у зовнішньоторгових операціях
- •45.Форми платежів у зовнішньоекономічних операціях
- •46.Авансовий платіж та акредитивна форма розрахунку
- •47.Інкасо та відкритий рахунок як форми розрахунків у зовнішньоекономічних операціях
- •48. Організація обліку зовнішньоекономічних зв'язків підприємств
- •49. Основні засади щодо зовнішньоекономічної діяльності в Україні
- •50.Митний кодекс України і організація зовнішньоекономічної діяльності підприємств
44. Вексель та індосамент як інструменти платежу у зовнішньоторгових операціях
Вексель виконує дві функції:
- є інструментом кредиту, тому що з його допомогою можна оформити різні кредитні зобов'язання (оплатити куплений товар, повернути отриману позику тощо); - служить інструментом грошових розрахунків, будучи різновидом кредитних грошей.
Незалежно від того, яку функцію виконує вексель (засіб платежу, інструмент кредиту), взаємовідносини учасників вексельного обороту регулюються особливими нормами вексельного права.
Векселі бувають прості (соло-вексель) і перевідні (тратта). У переказному векселедавець призначає платника за векселем і пропонує йому заплатити визначену суму за вимогою того, на кого він виписав вексель. У простому векселі векселедавець призначає платником самого себе і не пропонує, а зобов'язується заплатити. Відмінною особливістю векселя є "вексельна мітка" слово "вексель", - яка в сукупності з іншими реквізитами характеризує застосування цього боргового інструмента саме з характерними для векселя властивостями. Слово "вексель", як правило, пишеться два рази: перший - у назві документа, другий - у тексті векселя.
Пропозиція, або зобов'язання заплатити вказану у векселі суму грошей повинна бути простою і нічим не обумовленою. Внесення в текст векселя угоди про те, Ідо платіж (термін Платежу) залежить від деякої події, яка може настати або ні, є порушенням вимог до форми векселя і призводить до його недійсності. Особливістю векселів є передача його за індосаментом. Термін "індосамент" він надписується на звороті векселя. Індосамент виконується на звороті векселя або на додатковому листі (алонжі). У випадку використання алонжу, останній повинен бути приклеєний до векселя. Це викликано дією загального для векселів правила: чого нема у векселі, того не існує. За формою передачі індосамент може бути двох видів: або іменним, або бланковим. Іменний індосамент повинен містити дві необхідні частини: підпис особи, що передає вексель, і назву нового векселетримача, якому шляхом цього надпису передається право за векселем, що передує цьому підпису. Для передачі векселя за бланковим індосаментом достатньо одного підпису індосанта (того, хто бере на себе абстрактне зобов'язання, подібно до того, як це робить векселедавець при видачі векселя). Кожен пред'явник векселя з бланковим надписом має право вимоги без іншого засвідчення свого права на цей вексель. Передача векселя за індосаментом веде за собою два юридичних наслідки: права для індосата і відповідальність для індосанта. Перше полягає в тому, що особа, яка отримала вексель за індосаментом,стає векселетримачем. Однак законність його прав настає у випадку неперервного ряду індосаментів, навіть якщо останнійіндосамент єбланковим.Другий юридичний наслідок, пов'язаний з першим, полягає в тому, що індосант, передаючи вексель, бере на себе зобов'язання перед новим векселетримачем за акцепт і платіж. У цьому полягає доручительська функція індосаменту. Однак індосант може опротестувати новий індосамент, у цьому випадку він не несе відповідальність перед тими особами, на користь яких вексель було потім індосовано.