- •2. Інженерне освоєння територій та екологія:
- •3. Загальні відомості про сейсмічні явища:
- •5. Методи проектних горизонталей:
- •6. Рельєф територій, схили місцевості:
- •7. Основна мета та завдання інженерної підготовки території:
- •8. Інженерна підготовка територій з карстом:
- •9. Метод профілів:
- •13. Завдання вертикального планування:
- •15. Метод позначок. Комбінований метод:
- •16. Економіка інженерного освоєння територій:
- •17. Проектування інженерної підготовки міських територій:
- •20. Стадії проектування інженерної підготовки міських територій:
- •21. Причини карсту та його характеристика:
- •23. Об’єми земляних робіт та баланс земляних мас:
- •25. Містобудівна оцінка природних умов:
- •1. Монтаж великопанельних будівель
- •6. Склад та структура процесу монтажу.
- •20. Розробка грунту скрепером.
- •13. Виробництво штукарних робіт.
- •18. Виробництво малярних та шпалерних робіт.
- •17. Монтаж колон, підкранових балок, ферм, плит покриття, стінових панелей.
- •11. СниПи. Продуктивність праці в будівництві.
- •2. Опалубні роботи.
- •4. Вибір монтажних механізмів.
- •5. Зведення кам’яних будівель.
- •7. Арматурні роботи.
- •8. Бетонні роботи.
- •9. Розробка грунту одноківшовими екскаваторами.
- •10. Дисципліна тбв. Продукція будівництва, будівельні процеси.
- •15. Проектування бмр, поб, пвр.
- •25. Визначення об’ємів робіт при плануванні майданчику
- •24. Визначення об’ємів робіт при розробці котлованів
- •16. Методи монтажу каркасів будинків.
- •19. Монтаж великоблокових будинків.
- •23. Просторові та часові параметри будівельних процесів.
- •14. Дорогі, вантажі, транспорт.
- •Урбаністика
- •1. Функціональне зонування території населе-них міст.
- •2. Екологічні фактори розвитку міста.
- •3. Мікрорайон - характеристика, основні особливості.
- •4. Сучасні проблеми в галузі реконструкції міст України, проблеми Кривбаса.
- •5. Особливості старої міської забудови.
- •6. Місто як продукт розвитку суспільства.
- •7. Основі управління розвитком міста.
- •8. Класифікація садово-паркових ландшафтів.
- •9. Основні положення для вибіру території для населених місць.
- •10. Архітектурно - ландшафтні засоби для оздоровлення міського середовища.
- •11. Три основні системи планування населених місць.
- •12. Проблеми великих міських агломерацій, зведення їх у системи ув’язаних населених пунктів.
- •14. Міські сади, сквери, бульвари, вулиці.
- •15. Формування комфортності середовища житлових районів та мікрорайонів.
- •17. Картограмі житлової забудови інсоляційного, шумового та аераційного режимів.
- •18. Вихідні припущення ландшафтного проектування.
- •20. Основні напрямки розробок планувальних схем міст, котрі підлягають реконструкції.
- •21. Основні поняття про ландшафти.
- •22. Міські та сільські парки культури та відпочинку.
- •23. Архітектурно - ландшафтна організація житлових районів та мікрорайонів.
- •24. Спеціалізовані парки.
- •25.Загальні положення про природні та антропогенні ландшафти.
11. Три основні системи планування населених місць.
По територіальній організації місця діляться - на компактні, витягнуті(лінійні), розчленовані. Системи розселення залежно від ступеня концентрації поселень - „ смугові” „ядерні” ,”вузлові”. Планувальні типології – це класифікації містобудівних прийомів взаємного розміщення елементів та організації системи зв'язків в містах і районах розселення. Так розрізняють прямокутні, прямокутно діагональні, радіально-кільцеві структури міських планів.
Компактна (центрична) структура – найбільш поширений тип міста в допромислову епоху. Її головні достоїнства – компактна форма плану, хороша доступність центру, найменший ступінь порушення природного оточення при точковій концентрації розселення. Проте переваги цієї схеми можуть бути реалізовані повною мірою тільки при обмежених розмірах поселення. Інакше периферійні райони виявляються віддаленими від центру, а центральні – відрізаними від природного оточення. Центр міста випробовує функціональні перевантаження. ( типовий випадок – Москва).
У масштабах крупних міст і формування на їх основі агломерації, периферійне концентричне зростання міста стає неефективним, некомпактним і екологічно недоцільним, тому на початку цього століття була вироблена нова стратегія розвитку міських структур, на основі переривчастого, дискретного розвитку міста.
Лінійна структура. Як найдавнішим прототипом лінійного плану може служити поширений різновид сільського поселення – ряд будинків, що витягнулися уподовж дороги. Лінійну структуру відвіку одержували міста розташовані на ділянках прибережної смуги морів і річок, гірських долин, що затіснюють.
Важлива перевага: концентрація забудови уздовж транспортної магістралі – економія витрат часу на пересування; можливість забезпечити кожному жителю порівняно вузької смуги розселення близькість до природного оточення. Ці дві гідності зберігаються в лінійних структурах будь-якого розміру.
До недоліків можна віднести: 1) суцільні смуги забудови створюють небезпеку штучного розчленовування природних ландшафтів, обриву важливих екологічних зв'язків.
2) труднощі із створенням рівноцінних умов доступності центру різних рівнів, значна частина населення виявляється на дуже великому віддалені від центру
приклад місто Токіо.
Гратчаста (мережива) структура із зростанням міста відбувається перетворення центричних або лінійних структур в структури, сітьового типу які дозволяють рівномірно освоювати територію, особливо необхідно для розвитку великомасштабних територіальних систем.
Складні форми сітьової структури включають елементи центричних, лінійних і прямокутно - гратчастих структур. Простим типом сітьового плану є ортогональний план характерний для греко-римських поселень. Із зростанням міст ортогональна сітка доповнюється діагональними напрямами, тобто відбувається трансформація його планувальної структури.
Структура плану сучасного крупного міста є складним поєднанням елементів центричного, лінійного і мереживного характеру, в цілому формуючи складну мереживу структуру з осями і вузлами різного значення.