7. Основна мета та завдання інженерної підготовки території:

Інженерна підготовка включає комплекс заходів направлених на забезпечення придатності території для потреб містобудівництва і захисту їх від несприятливих природних явищ.

Рішення питань пристосовування територій до потреб містобудівництва відносять до благоустрію населених міст шляхом організації рельєфу і поверхневого відтоку дощових і талих вод. Інші необхідні в ряді випадків заходи відносять до спеціально попередженувальних:

- підтоплення під час половодій і паводків;

- підтоплення ґрунтовими водами;

- порушення рельєфу в наслідок зсувів, карсту, ерозії берегів, снігових лавин.

8. Інженерна підготовка територій з карстом:

Будівництво в районах з карстом пов’язане зі значними труднощами тому важливим завданням інженерної підготовки є оцінка природних особливостей майданчика будівництва.

В першу чергу оцінюють ступінь активності карстового процесу, виділяючи при цьому активний та пасивний (древній) карст. Для останнього характерна відсутність циркулюючої води, так як його розвиток відбувався в минулому, однак при наявності відповідних умов його розвиток може відновитися.

Найбільшу небезпеку представляє діючий карст, показником активності являється відношення об’єму розчиненої породи, винесеної підземними водами до загального об’єму карстуючих порід.

A=100Vb/V

Закарстованність території визначають розрахував кількість воронок карстових озер, суходолів та інших проявів карсту припадаючих на одиницю майданчика. Розрахунок ведуть по окремим ділянкам різної геологічної будови і різної тектонічної структури або різним геоморфологічним елементам (пойма, тераса, схил). На прибережних територіях ступінь закарстованності визначають за різницею витрат річки до входу в межі закарстованої території та по виходу з неї.

Визначення скритого карсту, а саме закарстованості ділянки і активності процесу спряжено з великими труднощами і використовують методи сейсмо і електророзвідки; можливе використання дистанційної апаратури, мікрохвильових радіометрів, дозволяючих визначати пустоти в товщі карстуючого масиву.

Стійкість масиву карстових порід оцінюють за критерієм швидкості його розвитку, при цьому виділяють:

- досить нестійкі масиви, де на 1 км² утворюються від 5-10 воронок за рік;

- нестійкі, від 1-5;

- середньої стійкості, 1 воронка за період 1-20 років;

- стійкі, 1 воронка за 20-50 років;

- досить стійкі, ділянки на яких відсутні воронки або наявні тільки старі, а свіжих провалів за останні 50 років не зареєстровано.

Умови містобудівельного використання з карстом залежать від характеру возводжуємих будівель та споруд, але ділянки з масивами від досить нестійких до середньої стійкості практично не підлягають освоєнню. Враховується тип карсту, а також кордони його розповсюдження і все це визначає вибір інженерних заходів і конструктивних рішень споруд. Ділянки з діючим карстом можуть бути

освоєні лише після ліквідації пустот в породах і виключення причин викликаючих розвиток, задача розв’язана тільки на локальних ділянках використаних для розміщення будівель та споруд.

Інженерна підготовка на таких ділянках зводиться до організації поверхневого стоку, дренуванню підземних вод, ліквідації тріщин і пустот на поверхні землі і в товщі масиву. Перечисленні заходи окрім останнього входять до комплексу загальних або спеціальних заходів інженерної підготовки, які розробляються з врахуванням особливостей гідрогеологічного і гідрологічного режиму.

Незначні тріщини і пустоти відкритого карсту ліквідують шляхом засипки. Засипку виконують в загальному комплексі робіт з верт.план., з повним виключенням можливості інфільтрації атмосферних вод. При возведенні гідротехнічних споруд наслідки відкритого та скритого карсту ліквідують, попередньо підготовлюючи основи споруд і заповнюють пустоти бетоном і цементним розчином або бітумом.

Основи підготовлюють видаляя вивітрені шари і тонкі пласти вапняків, які перекривають великі підземні порожнини. В таких випадках, коли на контакті фундаменту з вапняками лежать глиняні прошарки їх видаляють і замінюють бетоном.

Карстові пустоти заповнюють до початку зведення споруди, встановлюючи противофільтраційні завіси, розташовані в відповідності з припущенними шляхами фільтрації води.

Неглибокі карстові пустоти заповнюють цементним розчином; заделка порожнин великих розмірів спряжена з труднощами, так як фільтраційний потік вимиває розчин, тому влаштовують тимчасові ін’єкційні перешкоди з гарячого бітуму, полегшуючи подальший процес цементизацією.

Влаштування постійних противо-фільтраційних завіс з гарячого бітуму потребує складного обладнання для його підігріву в ін’єкційних свердловинах, забезпечуючи швидке розтікання по заделывающим пустотам. У всіх випадках створення противо-фільтраційних завісів непроста задача, так як важко визначити точне місце розташування пустот, де відбувається фільтраційний процес. Нерідко греблі для яких фільтрація води не загрожує стійкості будують без фільтраційних завісів, лише після виявлення значимих втрат води з водосховища приймають необхідні заходи:

- спорожняють водосховища

- оконтурюють пустоти та заповнюють їх цементом.

Від ступіні закарстованності основи залежить розвиток в ньому противотиску і при проектуванні гравітаційної греблі в розрахунок приймають повну його величину, що тягне за собою значне збільшення об’ємів бетону в споруді.