- •I. Загальні основи педагогіки
- •1. Предмет і завдання педагогіки, її основні категорії, їх сутність.
- •2.Роль Духновича, Грінченка, Ушинського у розвитку нац.Пед.Думки
- •3. Мета, характер, ідеал національного виховання. Укр.Нар.Пед-ка про мету вих-ня
- •4. Основні напрямки всебічного розвитку особистості
- •5. Методологія та методи н-п дослідження. Їх елементи (етапи)
- •6. Поняття про розвиток і формування ос-сті.
- •7. Діяльність, активність і спілкування як чинники розвитку особистості
- •8. Вікова періодизація розвитку школяра
- •12. Особливості системи освіти в провідних країнах світу
- •II. Теорія виховання
- •1,2. Сутність виховання, його мета. Завдання складових частин всебічного, гармонійного розвитку особистості.
- •3. Самовиховання, його сутність, умови, етапи, прийоми реалізації
- •4. Закономірності виховання їх характеристика.
- •5. Принципи національного виховання. Їх характеристика.
- •6. Сутність методів, прийомів і засобів виховання.
- •7. Методи формування свідомості особистості
- •9. Характеристика методів стимулювання поведінки і діяльності вихованців. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про місце і роль покарань і заохочень у системі виховання.
- •10. Методи контролю та аналізу рівня вихованості.
- •11. Розумове виховання. Формування наукового світогляду
- •12. Завдання і зміст морального виховання. Шляхи і засоби морального виховання.
- •12А. Завдання, шляхи та засоби трудового виховання. Ідея трудового виховання в історії розвитку педагогіки і шкільництва.
- •13. Завдання, шляхи та засоби естетичного виховання.
- •14. Завдання, шляхи та засоби фізичного виховання.
- •15. Колектив і його роль у вихованні школярів. Ознаки колективу. Стадії розвитку колективу.
- •16. Діалектика розвитку колективу. А.С. Макаренко і в.О. Сухомлинський про особливості виховання особистості в колективі.
- •16. Розвиток дитячого колективу
- •17. Дитячі та юнацькі організації
- •18. Участь сім'ї і громадськості в організації дозвілля школярів
- •19. Позашкільні навчально-виховні заклади
- •20. Місце і роль сім’ї у вихованні дітей. Функції сім’ї у вихованні дітей.
- •21. Принципи сумісної роботи педагогів і батьків
- •22. Стилі стосунків між батьками і дітьми (за Макаренко - батьківський авторитет)
- •III. Теорія навчання
- •1. Сутність навчання, його методологічна основа, рушійні сили процесу навчання.
- •2. Функції та мотиви навчання. Типи навчання, їх характеристика.
- •3,4. Процес навчання та Учіння.
- •5. Викладання як діяльність учителя. Структура діяльності вчителя в навчальному процесі
- •6. Принципи навчання, наукові засади їх становлення в історії розвитку.
- •7. Принцип систематичності і послідовності.
- •8. Принцип науковості та доступності навчання
- •9. Принцип наочності навчання
- •10. Принцип активності та свідомості у навчанні
- •13. Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти
- •14. Навчальні програми
- •15. Навчальні підручники і посібники. Вимоги до них. Проблема створення електронних джерел
- •16. Навчальні плани
- •17. Сутність методів, прийомів і засобів навчання. Підходи до класифікації методів навчання.
- •18. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності
- •19. Методи стимулювання навчальної діяльності учнів
- •20. Методи контролю і самоконтролю у навчанні
- •21. Організаційні форми навчання. Типологія уроків
- •22. Урок, як форма організації навчання. Вимоги до уроку. Структура уроку
- •23. Класно-урочна система. Історія виникнення та сучасний стан
- •24. Структура уроків в залежності від дидактичної мети
- •25. Домашня навчальна робота. Види д/з.
- •26. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів. 12-бальна система оцінювання
- •27. Нетрадиційні кроки, їх характеристика
- •28. Поняття контролю. Методи і форми контролю. Ф-ії контролю
- •29. Види навчання. Їх характеристика
- •30. Нові технології навчання
- •IV.Школознавство
- •1,2. Предмет школознавства. Принципи управління освітою
- •3. Управління. Ф-ії, методи та принципи управління освітою.
- •5. Структура органів управління освітою
- •6. Керівництво навчально-виховною роботою школи
- •7. Планування роботи школи. Перспективне. Річне. Поточне
- •8. Педагогічна та громадська ради.
- •9. Методична робота в школі. Її напрямки
- •10. Основні форми методичної роботи в школі
- •11. Передовий педагогічний досвід. Вивчення, узагальнення і поширення
- •12. Структура діяльності вчителя як засіб підвищення професійної майстерності.
18. Характеристика методів організації навчально-пізнавальної діяльності
За характером логіки пізнання та рівнем самостійної розумової діяльності виділяють наступні методи: ілюстративні, продуктивні, творчі, акроматичні, катехізичні, подаючі методи (діяльність учнів в основному зводиться до сприймання словесної або наочної інформації), методи взаємодії викладача та учня, методи самостійної роботи учня.
Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція, інструктаж, робота з підручником.
Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу, який використовується для послідовного, систематизованого, дохідливого, емоційного повідомлення знань. Здебільшого розповідь використовується для викладу описового навчального матеріалу. Найчастіше вона містить міркування учителя, аналіз фактів, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається.
Бесіда (вступна, повідомлення, повторення, контрольна) – діалогічний метод викладу навчального матеріалу. Суть бесіди в тому, щоб за допомогою цілеспрямованих і вміло поставлених питань спонукати учнів до актуалізації (пригадування) вже відомих знань і досягти засвоєння нових знань шляхом самостійних роздумів, висновків і узагальнень. Метод найчастіше застосовується тоді, коли нова тема є порівняно не складною, а в учнів уже склалися про неї певні уявлення або усталилися життєві спостереження, які дозволяють осмислити і засвоїти знання евристичним шляхом. За призначенням виділяють бесіди вступні або організаційні, повідомлення нових знань (сократичні, евристичні та ін.); синтезуючі або закріплюючі; контрольно-коректуючі.
Лекція. (вступна, інформаційна, проблемна, вдвох) Від інших методів словесного викладу вона відрізняється: а) більш строгою структурою; б) логікою викладу навчального матеріалу; в) великим обсягом інформації, яка повідомляється; г) системним характером викладу знань. Лекція використовується для викладу більшого за обсягом матеріалу, займає цілий урок, а інколи й здвоєні уроки.
Наочні методи: демонстрація, ілюстрація, самостійне спостереження, вправи, лаб., графічні роботи, проекти.
Демонстрація. Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін. При цьому увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Велику дидактичну цінність має демонстрація реальних предметів.
Ілюстрація передбачає показ і сприймання предметів, процесів і явищ у їх символічному зображенні за допомогою карт, плакатів, портретів, фотографій, малюнків, схем, репродукцій тощо. Методи демонстрації та ілюстрації використовуються у взаємозв'язку.
Інші методи: репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький, аналізу, порівняння, узагальнення, виокремлення головного.
Репродуктивний метод. Репродукція – відтворення готових зразків. Репродуктивний метод має такі ознаки: 1) знання учням пропонуються в «готовому» вигляді; 2) учитель не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) учні свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; критерієм засвоєння є правильне відтворення (репродукція) знань; 4) міцність засвоєння забезпечується шляхом багаторазового повторення знань.
Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності. Метод має такі ознаки:
Частково-пошуковий (евристичний) метод, має такі характерні ознаки: Знання учням не пропонуються в «готовому» вигляді, їх потрібно здобувати самостійно.
Отже, навчальна діяльність розвивається за схемою: учитель - учні - учитель - учні і т. д. Частину знань повідомляє учитель, частину учні здобувають самостійно, відповідаючи на поставлені питання чи вирішуючи проблемні завдання. Звідси метод одержав назву частково-пошукового.
Дослідницький метод зводиться до того, що: 1. Учитель разом з учнями формує проблему, вирішенню якої присвячується проміжок навчального часу. 2. Знання учням не повідомляються. 3. Навчальний процес характеризується високою інтенсивністю.
Достоїнство методу - творче засвоєння знань. Недоліки - значні витрати часу та енергії учителів і учнів.
Самостійна робота учнів (поза контролем учителя) – домашня навчальна робота школярів. Суть методу в самостійному виконанні завдань учителя з метою повторення і глибшого засвоєння матеріалу, який вивчається, його застосування на практиці.
Домашні завдання за своїм змістом включають: 1) засвоєння нового матеріалу за підручником; 2) виконання усних вправ (заучування хронологічної таблиці з історії, придумування прикладу з біології та ін.); 3) виконання письмових вправ; 4) виконання творчих робіт з літератури; 5) підготовку доповідей (у старших класах); 6) проведення спостережень з біології, географії, фізики; 7) виконання практичних та лабораторних робіт з біології, хімії, фізики; 8) виготовлення таблиць, діаграм, схем з матеріалу, який вивчається.
Катехізична бесіда – метод навчання у середньовічній школі шляхом механічного заучування на пам’ять питань і готових на них відповідей.