73.Охарактериз. Культуру України в 20-30 р.20 ст.

20-ті роки важливим напрямком культурного будівництва була ліквідація

неписьменності населення. Найголовнішим завданням у сфері культури партія вважала підготовку.Фахівців робітничого походження, їм були надані великі пільги. З цією метою при вузах почали створюватись робітничі факультети. У 1925 р. виникла найвідоміша літературно-мистецька організація республіки — Вільна академія пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), яка об'єднала 22 письменників і поетів. Серед них — П. Тичина, В. Сосюра. Творчість українських митців мала велике значення для піднесення

національної свідомості українського народу. У розвитку масової культури наголошувалося на подоланні неписьменності дорослого населення. Ця робота набула розмаху в роки другої п'ятирічки. Незважаючи на певні позитивні зрушення в масовій культурі, у сфері середньої і вищої освіти, науки та мистецтва, сталінський режим поступово бере курс на ліквідацію політики українізації, яка була оголошена поступкою "націоналістичній контрреволюції". У 1937 р. слово "українізація" раптово зникло з офіційної лексики. Знову панівною мовою державних установ і закладів стала російська, зменшилася кількість шкіл, україномовних газет і журналів, закривалися українські театри. Письменники української діаспори назвали 30-ті роки добою "розстріляного відродження"- літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х рр. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінськимрежимом.

74.Охарак станов західноукр земель в 20-30 рр 20ст

У березні 1921 р. було підписано Ризький мирний договір між Радянською Росією та Польщею, за яким Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся відійшли до Польщі. 14 березня 1923 р. Рада послів країн Антанти визнала Східну Галичину частиною Польщі. У 1919 р. країни Антанти надали Польщі тільки дозвіл на тимчасову її окупацію. По відношенню до укр. населення в Польщі проводилася дискримінаційна політика. Українці майже не мали можливості займати адміністративні пости в державних установах, офіцерські пости в армії, поліції. У вищих навчальних закладах Галичини для українців встановлювалися обмеження – висока плата і п’ятивідсоткова норма . Тому у 1921-1925 рр. у Львові нелегально діяв „таємний університет», який надавав українській молоді можливість здобути вищу освіту.Утиски українського населення в Польщі в національній сфері доповнювалися соціально-економічним гнобленням. Українське селянство страждало від безземелля і малоземелля. 2. У результаті просто неминучим ставало посилення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях, особливо в Галичині.У 1919 – 1938 рр. діяла Комуністична партія Західної України, як складова частина Комуністичної партії Польщі. .

У 1929 р. у Відні утворилася Організація українських націоналістів, яка об’єднала Українську військову організацію (УВО) і радикальні студентські націоналістичні групи. У 30-ті роки вплив ОУН в Галичині різко зростає, особливо серед молоді. Оунівці розгорнули широку діяльність, особливо застосовуючи активні форми боротьби: демонстрації, страйки, бойкоти, також і терористичні акти – експропріації, акти саботажу, десятки замахів.

3. Інша частина західноукраїнських земель – Північна Буковина і Південна Бессарабія з 1918 р. опинилися під владою Румунії. Становище українців на цих землях було найбільш важким. Особливо у 1918 -1928 рр., коли на окупованих Румунією територіях діяв стан облоги. Українське населення в Румунії піддавалося жорстокому національному і соціально-економічному гнобленню.Політика румунського уряду щодо українців була класично колоніальною. Українці визнавалися не українцями, румунська мова була державною, використання і вживання української мови заборонялося. Економічне становище укр.земель було важким.