Розділ 1. Наукові засади перекладознавства

1. Теорія перекладознавства

Аналіз наукової літератури виявив, що перекладознавство — самостійна галузь прикладної лінгвістики, присвячена найважливішим поняттям, проблематиці, термінології перекладознавства. Вивчення цього процесу полегшує розуміння мовних явищ при опануванні конкретних мов у контексті перекладознавчої науки.

Слово «переклад» є багатозначним, у нього є два термінологічних значення, які нас цікавлять. Перше з них визначає розумову діяльність, процес передачі змісту, вираженого однією мовою, засобами другої мови. Друге значення терміну називає результат цього процесу - текст усний чи письмовий. Хоча ці поняття різні, але вони представляють із собою діалектичну єдність, одне не уявляється без іншого. Доречно також зауважити, що в мовознавстві існує більш широке, ніж переклад, поняття двомовної комунікації. Головне місце в ній займає мовне посередництво, до якого відносяться і переклад, і реферування, і переказ, і інші адаптовані перекладання [1].

Наука про переклад включає декілька напрямків, серед яких виділяються теорія перекладу, аналіз перекладу, методика навчання перекладу. Як і багато інших дисциплін прикладної лінгвістики, переклад по суті є міждисциплінарним, будучи зв’язаним не лише з лінгвістикою, але й з літературознавством, когнітивними науками та культурною антропологією [3].

Міждисциплінарність теорії перекладу та її практичних застосувань указує на те, що переклад є не чисто мовним, а досить складним когнітивним феноменом. Перекладаючи з однієї мови на іншу, людина використовує як свої мовні знання й можливості, так і найрізноманітніший екстралінгвістичний досвіт (про фізичну природу світу, про суспільство та його культуру, про ситуації, в яких був зароджений текст, що перекладається тощо). Причому етапи розуміння й синтезу тексту принципово відрізняються. Наявні декілька шляхів, які ведуть від тексту на «мові-джерела» до тексту «мовою-ціллю». Це відображає той факт, що переклад може здійснюватися з різною мірою проникнення в зміст тексту [2].

Переклад «повного шляху» передбачає, що в його ході відбувається побудова деякого концептуального представлення змісту тексту, ймовірно не залежного від особливостей вхідної й вихідної мов і враховуючого всю повноту знань, які в зв’язку з конкретним текстом можуть бути притягнутими перекладачем (або перекладацьким пристроєм) для максимально адекватної передачі його змісту іншою мовою. Іншими словами, переклад за повною схемою – це не підбір перекладних відповідностей, а максимально глибоке розуміння тексту плюс породження нового тексту іншою мовою, чи, інакше, два послідовних переклади: спочатку на гіпотетичну концептуальну мову-посередник, а потім, уже з цієї мови-посередника, на мову-ціль. Скорочена схема перекладу передбачає встановлення перекладних відповідностей між суттями текстів мовою-джерелом і мовою-ціллю; при цьому суті зберігають особливості цих мов, і ніякої мови-посередника не поступається. Нарешті, при короткій схемі перекладу перекладацькі відповідності встановлюються безпосередньо між виразами мови-джерела й мови-цілі (скажімо, при перекладі етикетних формул типу «Леді й джентльмени» чи «Доброго дня!»). Коротка схема, зрозуміло, частий випадок перекладу, однак він типовий для ситуацій, коли людина, яка говорить, фактично не знає мови-цілі й залучає розмовники для вираження комунікативного наміру. Повну, скорочену й коротку схему перекладу можна назвати когнітивними стратегіями перекладу, які обираються когнітивною системою людини в залежності від характеру комунікативної ситуації та її етапів [1].

Таким чином, перекладознавство є самостійною галуззю прикладної лінгвістики. При перекладанні людина має правильно зрозуміти текст, щоб згодом доцільно його викласти, не втративши сенс. Слід зазначити, що основи цього процесу потрібно знати не тільки початківцю, але й професіоналу.