1.2. Види перетворення при перекладі. Лексичні прийоми перекладу

У процесі перекладу виокремлюють два типи текстових одиниць: одиниці зі стандартною залежністю від контексту та одиниці з нестандартною залежністю. Переклад одиниць зі стандартною залежністю (типологічно еквівалентних одиниць) виконується на рівні лексико-граматичних відповідностей двох мов.

Одиниці з нестандартною залежністю (безеквівалентна лексика) при перекладі потребує врахування таких чинників, як мовний, культурологічний та психологічний.

Отже, для перекладу безеквівалентної лексики існує три основні групи прийомів: лексичні, граматичні та лексичні [5].

Лексичні прийоми використовують, коли в вихідному тексті зустрічається нестандартна мовна одиниця на рівні слова:

а) власна назва, відсутня в мові перекладу;

б) термін;

в) слова, які позначають предмети, явища, та поняття, відсутні в культурі перекладу.

Найбільш поширеними прийомами перекладу нестандартних лексичних елементів є: транслітерація / транскрипція, калькування, семантична модифікація, опис, коментар, змішаний (паралельний) переклад.

Граматичні прийоми використовують, коли об’єктом перекладу вступає така граматична структура, яка не є характерною для мови перекладу. До найбільш розповсюджених граматичних прийомів належать: граматичні та функціональні заміни, граматичні трансформації, антонімічний та нульовий переклади, додавання, приєднання, поширення та ціла низка інших.

До найбільш розповсюджених стилістичних форм належить метафора [5].

У цілому до основних прийомів стилістичного перетворення відносять: заміну словникового складу, заміну образу, заміну тропа, вилучення переносного значення,дослівний переклад (з коментарем або без).

Однією з причин лексичної без еквівалентності є інше сприйняття навколишнього різними культурами та етнічними спільнотами. Це виявляється в тому, що МП (мова перекладу) не завжди фіксує в поняттях і значеннях своїх лексичних одиниць те, що вже зафіксовано в ВМ (вихідна мова). Те, що для останньої вже стало фактом, для першої ще ним не є [8].

Отже, при перекладі тексту слід користуватися різноманітними лексичними прийомами. Особливо потрібно звертати увагу на безеквівілентну лексику, яку, в свою чергу, не можна віднести ні до підстановки,ні до трансформації – її доречно розглядати як окрему, специфічну групу перекладацьких прийомів.

1.3. Особливості перекладу текстів науково-популярного стилю

Науково-популярні видання – видання схожі з науковими, але призначаються вони здебільшого для широкого кола читачів, які не є спеціалістами конкретної галузі знань, головною вимогою для їх створення є доступний, популярний стиль викладу.

Науково-популярні видання мають на меті спростування або ж пояснення явищ науки і природи, які можуть зацікавити широкий загал читачів, якими часто можуть бути звичайні люди, що не мають відповідних знань з даної проблеми. Проте легкодоступний стиль написання значно спрощує сприйняття тексту широкими масами населення [8].

Основною стилістичною рисою науково-популярного тексту є точне й чітке викладання матеріалу при майже повній відсутності тих виразних елементів, які надають мові емоційної насиченості, головний упор робиться на логічній, а не на емоційно-чуттєвій стороні викладення [12].

Оскільки, як відомо, стратегія перекладу в виявленні смислової домінанти (опорно-смислових віх, за Л. С. Бархударовим) у першу чергу залежить від жанру тексту перекладу. В теорії перекладу А.В. Федоров виділяє три жанри: художній, популярний, науково-офіційний. Кожний з них у практиці перекладу може бути конкретизований. Крім того, досить часто зустрічається комбінація жанрів, що має місце в даній роботі.

Автор науково-технічної статті прагне до того, щоб виключити можливість довільного тлумачення трактуємого предмета, внаслідок чого в науковій літературі майже не зустрічаються такі виразні засоби, як метафори, метонімії та інші стилістичні фігури, які широко використовуються в художніх творах для надання мови живого, образного характеру [2].

Автори наукових творів уникають застосування цих виразних засобів, щоб не порушити основного принципу науково-технічної мови - точності і ясності викладу думки. Це призводить до того, що науково-популярний текст здається кілька сухуватим, позбавленим елементів емоційного забарвлення. З точки зору словникового складу основна особливість тексту полягає в граничній насиченості спеціальною термінологією, характерною для даної галузі знання [2].

Терміном ми називаємо емоційно-нейтральне слово (словосполучення), яке передає назву точно визначеного поняття, що відноситься до тієї чи іншої галузі науки або техніки. Термінологічна лексика дає можливість найбільш точно, чітко й економно викладати зміст даного предмета й забезпечує правильне розуміння суті певного питання. В спеціальній літературі терміни несуть основну семантичне навантаження, займаючи чільне місце серед інших загальнолітературних і службових слів [9].

Говорячи про науково-технічну термінологію, відзначимо наступне: в звичайній мові слова, як правило, полісемантичні, тобто вони передають цілий ряд значень, які можуть розходитися часом досить широко.

Така багатозначність слів є чинником, що свідчить про багатство мовних образотворчих засобів. Лексична багатозначність додає мові гнучкості і жвавості та дозволяє висловлювати найтонші відтінки думки.

В науково-публіцистичному стилі, головною вимогою при перекладі є чітка точність вираження думки, що не допускає можливості різних тлумачень.

Тому основною вимогою до терміну, стає однозначність, тобто наявність лише одного, раз і назавжди встановленого значення.

Основна маса науково-популярної термінології продовжує залишатися за межами загальнолітературної мови й є зрозумілою лише фахівцю даної галузі знання [7].

Таким чином, у той час як основна складність перекладу художньої прози полягає в необхідності інтерпретації намірів автора, тобто в передачі не тільки зовнішніх фактів, але й у збереженні психологічних та емоційних елементів, закладених у тексті, завдання, що стоїть перед перекладачем науково-технічного тексту, позбавленого емоційного забарвлення, є більш простим - точно передати думку автора, лише по можливості зберігши особливості його стилю. Інакше кажучи, адекватний переклад досягається, перш за все, через збереження предметно-логічного значення вихідного тексту.