Висновки

Проведенне дослідження вможливлює висновок, що переклад науково-популярних текстів має свої специфічні ознаки. Основною стилістичною рисою науково-популярного тексту є точне й чітке викладання матеріалу при майже повній відсутності тих виразних елементів, які надають мові емоційної насиченості, головний упор робиться на логічній, а не на емоційно-чуттєвїй стороні викладу.

Дослідивши об’єкт, було зроблено висновок, що на основі граматичних та лексичних способів перекладу тексту можна показати стилістичні особливості та специфіку перекладу науково - популярного стилю, як було зазначено в нашій меті роботи.

У результаті комплексного аналізу було виявлено, що основним прийомом при перекладі даного тексту є функціонально-лексична заміна. Саме цей прийом можна віднести до першого за розповсюдженістю в тексті. На другому місці слід виділити такий прийом, як функціональна заміна, його було виявлено в 45% випадків. Третє місце посідає нульовий переклад: приблизно 25% від загального тексту. З цього було зроблено висновок, що при перекладі науково-популярного тексту найбільш прийнятним та більш зручним для перекладача є прийом функціонально-лексичної заміни.

Основним методом у роботі щодо з’ясування особливостей перекладу творів науково-популярного стилю було вживато описовий з елементами аналізу.

Було доведено теоретичне й практичне значення дослідження, яке полягало в тому, що його результати можуть бути використані для глибшого аналізу змісту й формально-граматичної структури текстів науково-популярного стилю.

Отже, переклад є однією з важливих форм міжкультурних взаємин. Оскільки знання іноземних мов і в давні часи, і сьогодні не можна назвати масовим, перекладачі виступають посередниками між народами, які спілкуються в найрізноманітніших сферах життя. Окрім посередницької функції, перекладні твори виконують і творчу, продуктивну місію, оскільки вони завжди були важливим стимулом розвитку національних мов, літератур і культур.

Список використаної літератури

1. Бацевич Ф. С. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень. – Київ: Академія, 2008. – 270 с.

2. Балахтар В.В., Балахтар К.С. Адекватність та еквівалентність перекладу. - Науковий вісник Чернівецького університету - Чернівці: Рута, 2009. - С. 129-133

3. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови. — Київ: Артек, 1999. – 259с.

4. Вихованець І. Р. Тайна слова. – Київ: Радянська школа, 1980. – 244 с.

5. Комісарів Б. Теорія перекладу. 1990. – С. 233-234

6. Кіщенко Ю.В. Вступ до перекладознавства. –Херсон, 2007. – С.48

7. Ковалів Ю.І. Літературознавча енциклопедія: том 2 – Київ: Академія, 2007.- С.108

8. Лазаренко Л.М., Загальне мовознавство. – Маріуполь, 2004. – 54с.

9. Писарєв Д. І. Піджанри і стилі в історії української літературної мови. – Київ: Наукова думка, 1989. – 266с.

10. Реформатский А. А. Лингвистика и поэтика / А. А. Реформатский – Москва, 1987. – 182 с.

11. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода / Я. И. Рецкер – Москва, 1974. – 182с.

12. Сиротина Т.А. Современный англо-русский и русско-английский словарь: 50000 слов + граматика – Донецк: ООО ПКФ «БАО, 2006. – 992с.

13. Федоров А.В. Основи загальної теорії перекладу. Лінгвістичний нарис. – М.: Вища школа, 1983. – 248c.

14. Швейцер А.Д. Теорія перекладу. – М.: Наука, 1976. – 95с.

15. Єрошенко В.Я. Теорія перекладознавства. 2003. – 184 с.