17. Охарактеризувати типи відтворення населення

Аналіз динаміки чисельності населення миру показує, що в більшості європейських країн, а також у країнах Північної Америки в XIX і XX сторіччях рівень смертності населення знизився. В інших державах миру помітне зниження смертності населення почалося лише після розпаду колоніальної системи, тобто головним чином після Другої світової війни. Передумовами зниження смертності були:

♦ загальне підвищення життєвого рівня населення;

♦ поліпшення медичного обслуговування;

♦ проведення профілактичних заходів щодо попередження хвороб, у першу чергу інфекцій.

Таким чином, можна вказати на два характерних типи демографічного переходу до нового типу відтворення:

♦ «класичний», або європейський, тип: перехід від високих рівнів смертності й народжуваності до низького відбувається протягом тривалого часу, причому коефіцієнт народжуваності в більшості випадків перевищує коефіцієнт смертності на величину істотно менше 10%, що веде до вповільнення приросту чисельності населення;

♦ «сучасний» тип: зниження загального коефіцієнта смертності за більше короткі, чим у першому випадку, строки до рівня приблизно 10% при стабілізації або підвищенні значного по величині коефіцієнта народжуваності.

Таке співвідношення рівнів народжуваності й смертності означає швидкий ріст населення: подвоєння його чисельності за період близько 20 років. Заходу щодо регулювання рівня народжуваності в деяких країнах сприяють його зниженню.

Окремі країни характеризуються численними особливостями цих процесів, які часто ускладнюють завдання їхньої класифікації. У цілому країни, що розвиваються, можна віднести до «сучасного» типу демографічного відтворення.

Для ряду країн, що розвиваються, характерні дуже низькі загальні коефіцієнти смертності через «молодий» вікової структури. У той же час рівень половозрастных показників смертності вище, ніж в економічно розвинених країнах Заходу.

Разом з тим іноді проявляється специфічний тип відтворення, коли смертність починає перевищувати народжуваність, a результатом стає коефіцієнт природного руху населення зі знаком мінус (тобто відбувається природне скорочення населення - депопуляция). Тенденції такого роду чітко проявляються в сучасній Росії. Так, якщо з 1983 по 11987 р. щорічне число народжених у Росії досягало 2,5 млн. чоловік, то з 1988 по 1993 р. це число скоротилося до 1,4 млн. чоловік. У підсумку перевищення числа померлих над числом народжених у РФ в 1992 р. склало 220 тис., в 1993 р. - 737,7 тис., а в 1994 р. - 920,2 тис. чоловік. Якщо в 1992 р. середньорічна чисельність населення Росії становила 148,3 млн. чоловік, то вже в 1996 р. вона скоротилася до 147,5 млн. чоловік. За попередніми оцінками дані переписи населення Росії в 2002 р. загальна чисельність населення країни становила близько 145 млн. чоловік.

17. Охарактеризувати зміни на політичній карті світу в кінці 20століття

На сучасній політичній карті світу налічується 236 країн і територій; незалежних, самостійних держав серед них - 194. Політична карта відображає тривалий історичний розвиток людського суспільства впродовж багатьох тисячоліть. Територіальний поділ світу постійно змінюється, тому й політична карта характеризується динамічністю і нестабільністю.

Політична карта є об'єктом вивчення політичної географії, яка є галуззю економічної і соціальної географії, що пов'язана з політологією. Політична географія вивчає формування політичної карти світу та окремих її регіонів, зміни кордонів, особливості державного устрою тощо. Зміни на політичній карті поділяють на кількісні та якісні.

Кількісні зміни відбуваються внаслідок приєднання відкритих земель; територіального поділу у зв'язку з воєнними діями, об'єднанням чирозпадом держав, передачею, купівлею або обміном певних територій; збільшенням чи зменшенням площ суходолу приокеанічних держав.

Політична карта світу постійно змінюється. Виникають і зникають держави, країни, території, змінюються кордони вже існуючих країн, з'являються нові назви. Не постійно на політичній карті була й Україна. Як незалежна держава вона була створена в 1991 р. А до цього Україна була у складі польсько-литовської Речі Посполитої, Австро-Угорської імперії, Російської імперії, СРСР.

Якісні зміни зумовлюються розвитком певної суспільно-економічної формації, виникненням міждержавних політичних союзів та організацій, прийняттям нової форми державного устрою.