6. Дати характеристику демографічних процесів на Україні

10. Дати визначення поняттю «демографічний вибух» Приклади держав.

Від найдавніших історичних епох і до початку ХІХ ст. населення світу не перевищувало 1 млрд. людей. Потім відбулося неймовірне: кількість населення Землі почала збільшуватись фантастичними, вибухоподібними темпами. Приблизно через 100 років після досягнення мільярдного рівня (близько 1930 р.) воно подвоїлось і досягло 2 млрд., а 40 років потому (1960 р.) - 3 млрд. Саме в цей період виникло поняття "демографічний вибух". З'явились песимістичні прогнози перенаселення планети. Наступні роки лише підтвердили цей прогноз: У 1975 р. населення світу уже складали 4 млрд. людей. Цілком зрозуміло - якщо зростає кількість населення, значить, зростає потреба у продуктах харчування, одязі й інших товарах соціального значення, в нових землях, у великих кількостях палива, металу, транспортних засобів. А це, в свою чергу, призводить до значного посилення навантаження на екологічну систему планети. В цьому й полягає демографічна проблема.

У бідних малорозвинених країнах дітей народжується забагато, населення деяких подвоюється за 20-25 років, і ці країни не можуть будувати потрібну інфраструктуру, школи, шпиталі, створювати нові місця праці. Країни залишаються бідними з низьким рівнем життя і великою кількістю безробітних.

Розв‘язок питання здається простим: масова еміграція з бідних до багатих країн. Але це тільки в теорії. Насправді ж це дуже важкий процес. Старі європейські країни, а також Японія, не мають багато вільних просторів і не вміють інтегрувати людей іншої раси, культури, мови, поведінки. Вони хочуть або повністю їх асимілювати, що не вдається, або ізолювати в гетто, які є шкідливими і для емігрантів, і для корінного населення. З країн, які були «створені» емігрантами (Австралія, Канада, США), тільки Канада змогла створити багатокультурне суспільство, інтегруючи людей різного походження, які, одначе, зберігають свою культурну спадщину. США вже будують величезну стіну на кордоні з Мексикою, щоб зупинити мільйони нелегальних емігрантів. Пробують робити подібне і деякі країни Європейського Союзу, щоб зупинити нелегалів, бо для африканців і багатьох азіатів ЄС є дуже привабливим, хоча навіть для деяких з тих, що дійдуть до ЄС, не загинувши дорогою, життя в Європі часто стає кошмаром.

11. Дати визначення поняттю «демографічна політика» Приклади держав.

ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА – сукупність програмних настанов, соціально-значимих цілей, рішень тих чи інших суб’єктів політичної діяльності, направленої на регулювання чисельності обумовлених соціальних спільностей людей, того чи іншого економічно-географічного регіону.

Демографічна політика може мати ряд аспектів: вона може бути направленою на охорону стабільної чисельності народонаселення, на його ріст, чи на запобігання значного збільшення чисельності народонаселення.

Демографічна політика, в зв’язку з цим, включає засоби, що стимулюють народжуваність тими чи іншими соціально-економічними факторами, чи направлені на скорочення народжуваності.

РОЗВИНУТІ ДЕРЖАВИ в силу особливостей їх соціально-економічного розвитку раніше інших зіткнулися з рішенням демографічних проблем, викликаних, в першу чергу, тривалим падінням народжуваності їх населення. Так, США займають одне з перших місць по наявності бездітних сімей. У скандинавських державах також відмічається падіння народжуваності. На кожну жінку в розвинутих державах припадає у середньому 1,9 дитини /нульовий приріст/, в той час як у 1970 році було 2,5 дитини. В Англії, Швеції, Норвегії, Фінляндії він дорівнює 0,2%. В Австрії, Данії, Італії цей коефіцієнт дорівнює 0.

Тому саме в цих державах вперше було вироблено засоби, призначені подіяти на розвиток процесів народонаселенні. Паралельно з падінням народжуваності тут відбувалися глибокі соціальні зміни, в контексті яких переглядались минулі уявлення про демографічний розвиток.

Сьогодні розвинуті держави розробляють політику соціальної адаптації, що визнається західними вченими найбільш перспективною формою демографічної політики. Ідея соціальної адаптації, тобто, пристосування до змін у демографічних тенденціях, має сьогодні багато прихильників у Німеччині, Нідерландах, Швеції. Соціально-економічні фактори, що впливають на рівень народжуваності, існують в багатьох державах. У розвитку системи таких заходів держави Західної Європи значно випереджають Північну Америку.