Охарактеризувати значення для людства нині і в перспективі ресурсів Світового океану.
Океани покривають більшу частину поверхні Землі. На одну людину в середньому припадає більше 311 млн. т води. Моря й океани займають понад 70% поверхні нашої планети, вони впливають на стан атмосфери, є джерелами їжі й корисних копалин. Вони – найпродуктивніші екологічні системи Землі, і забезпечують 80% загальносвітового лову риби. Океан з’явився колискою життя на планеті й у цьому змісті його екологічною першоосновою.
Океан виконує важливу середовищно утворюючу функцію. Значення Океану для існування життя на Землі дуже велике й визначається його функціями у формуванні клімату й газового складу атмосфери, у здійсненні кругообігів мінеральних речовин. Океан впливає на формування метеопроцесів. Водна маса низьких широт, у районі тропіків, накопичує тепло, отримане від Сонця, а виникаючі течії переносять його у високі широти. Перерозподіл тепла, у свою чергу, збуджує атмосферну циркуляцію. Обмін тепла між Океаном й атмосферою в остаточному підсумку визначає клімат і погоду.
Велика роль фітопланктону (мікроскопічних рослин, які мешкають на дні морів, океанів і прісних водойм) Світового океану в газовому балансі атмосфери. Він визнаний найважливішим джерелом кисню. Найбільшою проблемою сучасності, є порушення глобального циклу вуглецю за рахунок антропогенних впливів. Майже половина вуглекислого газу антропогенного походження, що надходить у біосферу, поглинається живою речовиною Океану. Роль Світового океану в житті людства багатозначна. Він виконує середовищноутворюючу, промислову, сировинну, рекреаційну, транспортну й інші функції. Значення й функції світового океану представлені на схемі.
Р
озглядаючи
значення Світового океану, слід відзначити
промислове природокористування –
рибальство й морський промисел, щорічний
доход від якого перевищує 55 млрд. доларів.
99% всієї їжі (за вагою) одержують із суши
й лише 1% з Океану. Але 1/4 усього тваринного
білка, що йде в їжу людства, припадає на
частку Океану.
Значні кількості мінеральної сировини втримуються у водах і на дні Океану. ООН, передбачаючи, що ці мінеральні ресурси незабаром можуть стати технічно доступними, створила Міжнародне агентство по морському дну як орган, що контролює видачу ліцензій на розвідку й видобуток корисних копалин й одержання доходу від цієї діяльності.
В умовах світової ресурсної кризи, що насувається у зв’язку з виснаженням багатьох видів невідновлювальних природних ресурсів, мінеральні ресурси океанів видаються перспективними та грандіозними.
Океан має й наукове значення. Саме в ньому відкриті явища планетарного масштабу, вивчення яких допоможе зрозуміти походження й розвиток Землі.
Охарактеризувати раціональне і нераціональне природокористування
Раціональне природокористування — використання природних ресурсів в обсягах та способами, які забезпечують сталий економічний розвиток, гармонізації взаємодії суспільства і природного середовища, раціоналізацію використання природно-ресурсного потенціалу, економічні механізми екологобезпечного природокористування.
Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.
Раціональне природокористування повинно забезпечити повноцінне існування і розвиток сучасного суспільства, за умови збереження високої якості середовища проживання людини. Цього можна досягнути завдяки економічній експлуатації природних умов і ресурсів при найефективнішому режимові їх відтворення з урахуванням перспективних інтересів розвитку господарства і збереження здоров’я людей.
Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.
Дотримання принципів раціонального природокористування дозволить розробити заходи з охорони довкілля, відновити порушені взаємозв’язки в екосистемах, запобігати загостренню екологічних ситуацій.
Принципи раціонального природокористування
1.“Нульовий рівень” споживання природних ресурсів.
2.Відповідності антропогенного навантаження природно-ресурсному потенціалові регіону.
3.Збереження просторової цілісності природних систем у процесі їх господарського використання
4.Збереження природно обумовленого кругообігу речовин у процесі антропогенної діяльності.
5.Погодження виробничого і природного ритмів.
6.Пріоритетність екологічної оптимальності на довгострокову перспективу під час визначення економічної ефективності поточного природокористування