6. Охарактеризувати середньорозвинуті країни

Йдеться про групу країн, в яких сформувався сучасний механізм ринкової економіки, але їх господарство має економічні показники поки що скромніші, порівняно з економічно розвинутими країнами, і не до кінця сформовані господарські структури. Серед них розрізняють дві підгрупи країн. Перша - країни , що із запізненням стали на шлях капіталістичного розвитку. Це Іспанія, Португалія, Туреччина, Греція тощо. Всі вони віддавна відігравали важливу роль у світовій історії, перші три навіть мали в свій час могутні колоніальні імперії. Однак, їх розвиток деякий час стримувався пережитками суспільних відносин попередніх формацій. Втім, незважаючи на скромніші економічні показники, протягом останніх десятиліть саме тут відбуваються найбільш динамічні процеси економічної перебудови. Ці країни все більше інтегруються до загальноєвропейських економічних структур.

Друга підгрупа - країни нової індустріалізації. На сході Азії це - Республіка Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.; в Латинській Америці - Мексика, Аргентина, Уругвай, Бразилія, Чилі. В цих країнах ідуть особливо динамічні процеси перебудови господарства. В азіатських країнах, так званих далекосхідних тиграх (або «драконах»), поштовх прискоренню економічного розвитку дали значні інвестиції американського та японського капіталу, залучення передових технологій промислово розвинутих країн. Дальші успіхи пов'язані із вдало проведеними економічними реформами, в процесі яких створені сучасні організаційно-управлінська та функціонально-галузева структури господарства.

6. Охарактеризувати країни що розвиваються

Кра́їни, що розвива́ються (англ. Developing countries) — країни, в яких дохід на душу населення низький порівняно з доходом у розвинутих країнах, таких, як Сполучені Штати, Японія, Німеччина тощо . В країнах, що розвиваються, населення має погане здоров'я, низький рівень писемності, непридатне житло і убоге харчування.

Країни, що розвиваються, – це сукупність держав, які об’єднані історико-географічними особливостями формування, певною спорідненістю господарського, соціально-культурного і політичного життя, подібністю положення у глобальному суспільному просторі, спільністю проблем і тенденцій розвитку.

Одна з важливих особливостей сучасного світового розвитку – зростання ролі і значення в ньому цієї групи країн. Соціально-економічний розвиток названих країн позначається на глобальних тенденціях, а їхні проблеми впливають на більшу частину людства, а отже, майбутнє суспільства залежатиме від того, якими будуть ці країни у ХХІ ст.

На жаль, в Україні не склалися сприятливі передумови для наукових суспільно-географічних досліджень країн, що розвиваються. Сучасні наукові дослідження цих країн торкаються здебільшого історичних та економічних аспектів. Сьогодні цією проблематикою активно займаються на Заході і в Росії. Значну увагу країнам, що розвиваються приділяє ООН. При цій організації створено спеціальні комісії, які займаються дослідженнями політичних, економічних, соціальних та екологічних проблем у зазначених країнах.

Актуальність дослідження країн, що розвиваються, пов’язана ще й з тим, що в умовах глобалізації та інтеграції України у світове господарство потрібні сучасні наукові знання про суспільно-географічні процеси в цих країнах. Ефективна співпраця України з країнами, що розвиваються, її безпосередні наслідки і подальші перспективи тісно пов’язані з масштабами наукових досліджень. З огляду на це постає завдання окреслити напрями наукових досліджень, на підставі нових закономірностей розвитку в умовах глобалізації всієї спільноти країн.

Країни, що розвиваються, – складний об’єкт наукового пізнання, що зумовило міждисциплінарність досліджень, у яких суспільно-географічні аспекти посідають особливе місце.

Країни, що розвиваються, іноді розглядають у рамках окремих географічних регіонів. Так, в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР) виділяють 22 країни, що розвиваються, в Латинській Америці і Карибському басейні - 34, на Середньому і Близькому Сході - 16, у Південній Азії - 8, в Африці - 52 країни.