- •Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості. Типи фінансової стійкості. Оцінка запасу фінансової стійкості підприємства.
- •Аналіз альтернативних проектів. Аналіз проектів в умовах інфляції та ризику.
- •3. Аналіз вартості капіталу. Визначення зваженої та граничної вартості капіталу.
- •4. Аналіз власного оборотного капіталу як абсолютного показника ліквідності та платоспроможності.
- •Аналіз джерел формування, структури та розміщення оборотного капіталу
- •6 Аналіз динаміки складу та структури джерел фінансових ресурсів
- •2. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу
- •1. Про зміну величини і структури власного капіталу.
- •2. Про співвідношення власного і залученого капіталу.
- •7Аналіз ділової активності підприємства
- •2. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства
- •8Аналіз ефективності використання необоротних активів.
- •Аналіз ефективності використання оборотного капіталу. Класифікація факторів, що впливають на швидкість оборотності.
- •Аналіз забезпеченості підприємства виробничими запасами.
- •Аналіз забезпеченості підприємства оборотними коштами
- •13 Аналіз наявності та стану основних фондів і нематеріальних активів
- •14 Аналіз оборотності дебіторської заборгованості
- •15 Аналіз складу, структури, оборотності кредиторської заборгованості
- •Відносні показники фінансової стійкості: методика їх розрахунку, економічна інтерпретація.
- •Економічна сутність та структура майна підприємства
- •Завдання, методологія та інформаційна база здійснення аналізу джерел фінансування капіталу підприємства.
- •22 Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу необоротних активів підприємства.
- •23 Зміст та послідовність проведення аналізу платоспроможності підприємства. Система критеріїв оцінювання платоспроможності підприємства.
- •24 Зміст, завдання, основні напрямки та інформаційна база здійснення фінансового аналізу оборотних коштів підприємства.
- •26 Значення та необхідність комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Визначення узагальнюючого показника фінансового стану підприємств.
- •28 Класифікація вхідних та вихідних грошових потоків у діяльності підприємства
- •29 Методи фінансового аналізу, їх класифікація: формалізовані та неформалізовані методи аналізу.
- •30 Методи аналізу майна підприємства. Порівняльний аналіз динаміки та структури активів підприємства.
- •31. Методи діагностики банкрутства підприємств
- •32.Методи комплексної оцінки ефективності господарської діяльності підприємства
- •33 Методи фінансового аналізу,їх класифікація:формалізовані та неформалізовані методи аналізу
- •34 Основні вимоги, що висуваються до складання фінансової звітності підприємства.
- •35.Основні завдання та методи оцінки інвестиційних проектів
- •36 Основні завдання та методологія проведення аналізу дебіторської заборгованості. Аналіз дебіторської заборгованості за строками виникнення та погашення.
- •37 Основні напрямки проведення аналізу кредитоспроможності підприємства
- •38.Особливості проведення та механізм аналізу рентабельності діяльності підприємства
- •39 Оцінка впливу ефективності використання необоротних активів на фінансові результати діяльності підприємства.
- •40 Оцінка впливу структури активів і пасивів на рентабельність власного капіталу
- •41. Оцінка ефективності використання власного та залученого капіталу. Ефект фінансового важеля.
- •42. Оцінка ефективності управління структурою капіталу на основі фінансового левериджу.
- •43. Оцінка ринкової позиції підприємства: аналіз внутрішнього та зовнішнього середовища. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства.
- •44. Показники низької платоспроможності, можливості її відновлення (втрати). Умови визнання підприємства неплатоспроможним.
- •45. Предмет, об'єкт та суб'єкти фінансового аналізу.
- •46. Прийоми фінансового аналізу: горизонтальний, вертикальний, порівняльний, факторний, трендовий, метод оцінки відносних показників.
- •47. Система показників ліквідності: методика їх розрахунку, економічна інтерпретація. Основні фактори, що впливають на підвищення ліквідності.
- •48. Склад фінансової звітності підприємства. Зміст, структура та призначення основних форм фінансової звітності.
- •49. Сутність ліквідності і платоспроможності та їх значення при оцінці фінансового стану підприємства. Зміст та послідовність аналізу ліквідності підприємства.
- •50. Сутність та структура оборотних активів підприємства.
- •51. Сутність фінансової стійкості підприємства, основні фактори, що на неї впливають. Засоби зміцнення фінансової стійкості підприємства.
- •2. Основні показники фінансової стійкості підприємства
- •3. Оцінка показників фінансової стійкості
- •52. Факторний аналіз показників рентабельності.
- •53. Факторний аналіз прибутку від операційної діяльності.
- •54. Фінансові коефіцієнти, що використовуються для оцінки кредитоспроможності підприємства: порядок їх розрахунку, інтерпретація отриманих результатів.
2. Якісні та кількісні характеристики ділової активності підприємства
якісними критеріями є:
• широта ринків збуту продукції;
• наявність продукції, що експортується;
• наявність унікальної продукції, техніко-економічні параметри якої перевищують або відповідають світовим аналогам;
• репутація підприємства;
• стійкість зв'язків з клієнтами, партнерами тощо.
Кількісну оцінку та аналіз ділової активності здійснюють за двома напрямами:
1) ступенем виконання плану на основі показників, що забезпечують задані темпи їх зростання;
2) рівнем ефективності використання ресурсів.
Найбільш інформативні аналітичні висновки формуються в результаті зіставлення темпів їх змін. У цьому зв'язку найоптимальнішим є зіставлення таких показників:
100% < Тск < Тр < Тп,
де Тск – темп зміни сукупного капіталу, авансованого в діяльність підприємства;
Тр – темп зміни обсягів реалізації продукції;
Тп – темп зміни прибутку.
Перша нерівність (100 % < Тск) означає, що економічний потенціал підприємства зростає, тобто розширюються масштаби його діяльності.
Друга нерівність (Тск < Тр) вказує на те, що в порівнянні із збільшенням економічного потенціалу обсяг реалізації підвищується більш високими темпами, тобто ресурси комерційної організації використовуються більш ефективно, підвищується віддача з кожної грошової одиниці, вкладеної в компанію.
Із третьої нерівності (Тр < Тп) видно, що прибуток зростає випереджальними темпами, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва та обігу як результат дій, спрямованих на оптимізацію технологічного процесу і взаємовідносин з контрагентами.
Однак можливі також відхилення від цієї ідеальної залежності, які не завжди слід розглядати як негативні. Причинами порушення системи нерівності можуть бути освоєння нових перспективних напрямів застосування капіталу, реконструкція та модернізація діючих виробництв, упровадження продуктових нововведень тощо. Така діяльність завжди пов'язана із значним вкладенням фінансових, матеріальних, інтелектуальних ресурсів, які порушують наведене співвідношення показників, але це не свідчить про зниження ділової активності підприємства.
Аналіз обсягів виробництва та реалізації здійснюється у вартісних і натуральних показниках. Порівняння темпів зростання цих показників дає змогу виділити основні фактори, що впливають на оціночні показники. При цьому можливі такі варіанти:
• темпи зростання вартісних показників вищі, ніж темпи зростання натуральних. У цьому випадку зміна обсягів продукції зумовлена переважно зростанням цін;
• темпи зростання натуральних показників вищі, ніж темпи зростання вартісних. У цьому разі зміна обсягів продукції викликана зростанням кількості виробленої реалізованої продукції.
Так, у разі, якщо фактичний обсяг виробництва менший за плановий, підприємство не виконує договірних зобов'язань з обсягу реалізації продукції. Причинами виникнення такої ситуації можуть бути велика кількість бракованої продукції, використання основних засобів не на повну потужність, простої обладнання, нестача сировини, матеріалів тощо.
У випадку, коли фактичні обсяги виробництва перевищують обсяги реалізації, на підприємстві накопичуються понаднормативні запаси нереалізованої продукції. Основними причинами виникнення такої ситуації можуть бути низька якість продукції, невідповідність обсягів виробництва місткості ринку, вибір неефективних форм і методів просування товарів.
Отже, аналіз виконання плану виробництва та реалізації продукції спрямований на виявлення причин неефективного використання виробничого потенціалу.
Враховуючи ж характер зв'язку, який існує між виробництвом і реалізацією продукції в коротко- та довгостроковій перспективі, у системі факторного аналізу результативним показником є обсяг реалізації продукції, а факторним – обсяг виробництва та зміни залишків нереалізованої продукції (рис. 1).
Можливі два варіанти методики аналізу реалізації продукції. Якщо виручку на підприємстві визначають по відвантаженні товарної продукції, то баланс товарної продукції буде таким:
РП = ГПп + ТП – ГПк,
де ГПп, ГПк – залишки готової продукції на складах відповідно на початок і кінець періоду;
ТП - вартість випуску товарної продукції;
РП - обсяг реалізації продукції за звітний період.
Якщо виручку визначають після сплати відвантаженої продукції, то товарний баланс можна записати так:
РП = ГПп + ТП + ВТп - ВТк - ГПк,
де ВТп, ВТк – залишки відвантаженої продукції на початок і кінець періоду.
Враховуючи те, що визначальною умовою реалізації є виробництво, особливу увагу приділяють факторам, що впливають на обсяг виробництва продукції, їх можна об'єднати в три групи:
1) забезпеченість підприємства основними засобами та ефективне їх використання;
2) забезпеченість підприємства сировиною і матеріалами та ефективність їх використання;
3) забезпеченість підприємства трудовими ресурсами та ефективність їх використання.
АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ
Наступною характеристикою ділової активності виступає собівартість, яка визначає переваги підприємства в ціновій конкуренції, впливає на фінансові результати його діяльності, темпи розширеного відтворення, фінансовий стан суб'єктів господарювання.
Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміють сумарні витрати всіх видів ресурсів у грошовій формі: основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, праці, які безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції і виконання робіт, а також для збереження й поліпшення умов виробництва та його вдосконалення.
Аналіз собівартості продукції здійснюється за такою схемою:
1) визначають абсолютні та відносні відхилення показників собівартості від аналогічних показників плану і минулих років;
2) здійснюють оцінку зміни структури собівартості, визначають відхилення частки окремих статей витрат від аналогічних даних плану і минулих років, розраховують вплив цих відхилень на підсумковий показник.
3) визначають рівень витрат на 1 грн. товарної продукції, який характеризує їх окупність, здійснюють аналіз динаміки цього показника та оцінку факторів, що впливають на його рівень.
де qi – кількість виробів у натуральних одиницях виміру і-го виду товару;
сi – собівартість одного виробу;
pi – ціна продукції;
n – кількість видів товару в номенклатурі.
Безпосередній вплив на зміни рівня витрат на одну грошову одиницю продукції здійснюють п'ять факторів, які перебувають з ним у прямій функціональній залежності:
1) структура виготовленої продукції;
2) обсяг виробництва в натуральних показниках;
3) рівень витрат на виробництво окремих виробів;
4) ціни та тарифи на спожиті матеріальні ресурси;
5) ціни на продукцію.
Вплив цих факторів на зміну витрат на одну грошову одиницю товарної продукції розраховують способом ланцюгових підстановок за даними табл. 2.
Отже, результати дослідження темпів і тенденцій змін основних показників діяльності дають змогу визначити динамічність розвитку підприємства, його внутрішні резерви до подальшого отримання прибутку, поточну активність комерційної структури в сприйнятті новаторських ідей, перспективність вкладеного додаткового капіталу в її діяльність тощо.
Проте, в обліково-аналітичній практиці економічно розвинених країн для характеристики ділової активності компаній крім темпових показників використовують коефіцієнт стійкого економічного зростання (Кез), який розраховують за формулою:
де ЧП – чистий прибуток (прибуток, призначений до розподілення акціонерів);
Д – дивіденди, що сплачуються акціонерам;
ВК – власний капітал.
Враховуючи те, що власний капітал акціонерної компанії може збільшуватися або за рахунок додаткового випуску акцій, або за рахунок реінвестування отриманого прибутку, коефіцієнт Kез відображує, якими темпами в середньому збільшується власний капітал за рахунок саме останнього фактора.
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА
Наступним напрямом оцінки ділової активності є аналіз ефективності використання ресурсів підприємства, які, як уже зазначалося, поділяють на три групи:
матеріальні,
трудові
фінансові ресурси.
Розглянемо методику аналізу і систему оціночних показників для кожного виду ресурсів.
Основним засобам належать, як правило, основна частка в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного рівня, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: випуск продукції, її собівартість, прибуток, рентабельність, стійкість фінансового аналізу.
Раціональність і повноту використання основних виробничих засобів характеризує економічний ефект, отриманий за той чи інший період у вигляді певного обсягу та якості продукції.
Економічна ефективність використання основних засобів визначається відношенням економічного ефекту до затрат, пов'язаних із їх формуванням. За економічний ефект при визначенні фондовіддачі приймають вартість річного випуску (реалізації) продукції, а при розрахунку рентабельності основних засобів – прибуток.
В якості витрат використовується середньорічна вартість основних виробничих засобів.
Для повної характеристики ефективності використання основних засобів приймають систему показників, які поділяють на узагальнюючі та конкретні. До узагальнюючих показників належать фондовіддача, фондомісткість, рентабельність засобів, питомі капітальні вкладення на одну грошову одиницю приросту продукції, відносна економія основних виробничих засобів, коефіцієнт використання виробничих потужностей.
Конкретні показники використовують для характеристики окремих видів машин, обладнання, виробничої площі. Наприклад, середній випуск продукції в натуральному вираженні на одиницю обладнання за зміну, випуск продукції на 1 м2 виробничої площі.
Перелік узагальнюючих показників ефективності використання основних засобів та формули їх розрахунку наведено в табл. 3.
Показники ефективності використання основних засобів
Показник |
Формула розрахунку |
Позначення в алгоритмах |
Фондовіддача (Фв) |
Фв = Vв : ОФ |
Vв – обсяг виробництва (реалізації) продукції; ОФ – середньорічна вартість основних засобів |
Фондомісткість (Фм) |
Фм = ОФ : Vв |
|
Рентабельність основних засобів (Рф) |
Рф=Пр : ОФ |
ПР – сума прибутку |
Рівень капітальних вкладень на 1 грн приросту продукції (KB) |
КВ = КВз : ∆Vв |
КВз – сума капітальних вкладень, що забезпечує приріст продукції; ∆Vв – приріст обсягу виробництва продукції |
Відносна економія основних виробничих засобів (Еф) |
Еф=ОФ1-ОФ0*Кр |
ОФ0 (ОФ1) – середньорічна вартість основних виробничих засобів у базисному та звітному році; Кр - індекс зростання обсягу виробництва продукції у звітному році відносно базисного |
Коефіцієнт використання виробничих потужностей (Квп) |
Квп = Vв : ВП |
ВП – середньорічна виробнича потужність підприємства |
Необхідною умовою виробництва продукції, зниження її собівартості, збільшення прибутку та рентабельності є РАЦІОНАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ.
Дослідження ефективності використання матеріальних ресурсів у практиці аналітичної роботи здійснюється через систему показників та моделювання їх взаємозв'язку. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів поділяють на загальні і окремі.
До загальних показників належать:
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної грошової одиниці спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії тощо).
Метаріаломісткість продукції – показник, зворотний матеріаловіддачі, указує, скільки матеріальних витрат припадає на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягів виробництва та матеріальних витрат визначають відношенням індексу товарної продукції до індексу матеріальних витрат Цей показник характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори її зростання.
Частка матеріальних витрат у собівартості продукції розраховується відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виготовленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат – це відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг виробленої продукції. Він відображує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрат порівняно із встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більший за одиницю, це свідчить про перевитрати матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менший за одиницю, матеріальні ресурси використовувались більш економно.
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку та причини змін.
Для оцінки рівня продуктивності праці використовують систему загальних, окремих і допоміжних показників.
До загальних показників відносять:
Найбільш узагальнюючим показником продуктивності праці є середньорічний виробіток продукції одним робітником. Його величина залежить не тільки від виробітку робітників, а й від частки останніх у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, а також від кількості відпрацьованих ними днів і тривалості робочого дня.