44. Показники низької платоспроможності, можливості її відновлення (втрати). Умови визнання підприємства неплатоспроможним.

Показниками низької платоспроможності підприємства є наявність:

• недоїмок з платежув до бюджету;

• простроченої заборгованості підприємства робітниками і службовцям із заробітної плати і прирівняних до неї платежів;

• непогашених у встановлений строк банківських кредитів;

• заборгованості постачальникам за матеріальні цінності і послуги, не сплачені в строк.

Аналіз динаміки загальної суми таких прострачених платежів характеризує стан роботи підприємства, спрямованої на зміцнення платоспроможності.

З метою прогнозування платоспроможності підприємства розраховують коефіцієнти:

1) Квтрати розраховується якщо коефіцієнт поточної ліквідності більше нормативу(1,5-2).

Квтр.=0,5(Кп+3/Т(Кк – Кп))

Кп – коеф. поточної ліквідності на початок періоду.

Кк - коеф. поточної ліквідності на кінець періоду.

Т – тривалість загального періоду(12міс)

3 – період можливої втрати платоспроможності

Якщо Квтр. більше 1,то найближчі 3 місяці підприємство не втратить власної платоспроможності.

2) Квідновлення розраховують,якщо коеф.поточної ліквідності менший за норматив.

Квідн.=0,5(К+6/Т(Кк – Кп))

Для відновлення платоспроможності потрібно збільшувати оборотні активи,зменшувати поточні зобов’язання.

Оцінка ймовірності банкрутства проводиться за даними експрес-діагностики фінансового стану.

Фінансовий аналіз має широкий арсенал засобів для прогнозування можливого банкрутства підприємства і дає можливість заздалегідь обґрунтувати та реалізувати заходи щодо забезпечення виходу підприємства з кризової ситуації. Аналіз і оцінка структури балансу підприємства проводяться на основі коефіцієнта ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними і оборотними коштами. Структура балансу підприємства визнається незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо задовольняється одна з таких умов: 1. Коефіцієнт покриття (ліквідності) на кінець звітного періоду є меншим за 1. 2. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами є меншим за 0,1. Треба, проте, наголосити на тому, що визнання підприємства неплатоспроможним зовсім не означає його негайної ліквідації. Це тільки попередня фіксація стану фінансової нестійкості, а відповідно — потреби забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і своєчасного вжиття заходів для виведення його з кризи. Щоб дати оцінку ймовірності банкрутства підприємства, треба побудувати певний інтегральний показник, який би включав у себе найважливіші характеристики фінансової стійкості. Для цієї мети можна рекомендувати такий набір показників фінансової стійкості підприємства:

1)рентабельність капіталу за «чистим прибутком»;

2)рентабельність продукції;

3)оборотність коштів, вкладених в оборотні активи;

4)коефіцієнт фінансової незалежності;

5)ліквідність (коефіцієнт покриття поточних пасивів).

За основу розрахунку інтегрального показника береться порівняння кожного з перерахованих параметрів за достатньо тривалий період роботи підприємства з найвищими досягненнями підприємства за цими параметрами протягом аналізованого періоду. Такий прийом дає змогу проаналізувати у динаміці фінансову стійкість підприємства й оцінити її з точки зору відхилення фактичних результатів від максимальних, досягнутих у минулі періоди. Цей прийом може бути проілюстрований розв'язком аналітичної задачі на прогнозування банкрутства заводу металовиробів (за дворічний період роботи).

Задачу доцільно розв'язувати за допомогою персонального комп'ютера і підтримувати автоматизовану базу даних (як вихідних, так і розрахункових за кожний наступний квартал або інший період, узятий для аналізу). Спочатку в електронну таблицю вводяться вихідні дані, необхідні для аналізу наявності тенденції до банкрутства у базовому і звітному роках (у розрізі кварталів), і визначаються показники умовно-оптимального кварталу (тобто дається команда машині «вибрати» найкращий з показників із восьми кварталів).