16. Економічна сутність та структура майна підприємства

Так аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів, які направляються на придбанням суб’єктом господарювання різного роду майна, виконується за даними балансу підприємства з використанням прийомів вертикального та горизонтального аналізу.

Згідно П(С)БО № 1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання, тобто майнові цінності – в активі.

Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці.

Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу.

За результатами аналізу пасиву та активу балансу надаються висновки про структуру та динаміку джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі.

При проведенні аналізу складу та структури майна потрібно визначити зміни в майні підприємства, зробити висновки про покращення або погіршення структури активів. При цьому потрібно звернути увагу на наступні моменти:

1) на які складові припадала найбільша питома вага в структурі сукупних активів?

• якщо на оборотні активи, то це свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності активів підприємства;

2) як в цілому змінилась величина майна (сума оборотних та необоротних активів підприємства):

• зменшення майна підприємства свідчить про скорочення підприємством господарського обігу, що може потягти за собою його неплатоспроможність та навпаки;

• зростання майна підприємства може свідчити про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу;

3) якою є частка необоротних активів в сукупних активах підприємства (відповідь на це питання характеризує “важку” або “легку” структуру активів підприємства):

• якщо вона склала менше 40%, то підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства;

• якщо вона складає більше за 40%, то підприємство має “важку” структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки).

4) які зміни відбулися зі складовими необоротних активів:

• зростання незавершеного будівництва може негативно вплинути на результати фінансово-господарської діяльності підприємства (у такому випадку слід додатково аналізувати доцільність і ефективність вкладень);

• зростання довгострокових фінансових вкладень вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє втягненню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і покращенню його фінансового стану.

5) яких змін зазнала структура необоротних активів?

6) як змінилась величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період?

7) які статті внесли найбільший внесок у формування оборотних активів: запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти? Про які проблеми може свідчити така структура оборотних активів?

• структура з високою часткою заборгованості і низьким рівнем грошових коштів може свідчити про проблеми, пов’язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно негрошовий характер розрахунків, і навпаки, структура з низькою часткою заборгованості та високим рівнем грошових коштів може свідчити про позитивний стан розрахунків підприємства зі споживачами.

8) як змінилась вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить:

• якщо вартість запасів збільшилась, а оборотність запасів зменшилась, це є негативним фактором.

9) яких змін за досліджуваний період зазнали обсяги дебіторської заборгованості:

• зросли, що є негативною зміною і може бути викликано проблемами, пов’язаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням комерційного кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточних активів і іммобілізацією частини оборотних коштів з виробничого процесу;

• знизились, що є позитивною зміною і може свідчити про покращення ситуації з оплатою продукції підприємства і про вибір оптимальної політики продаж.

10) підприємство протягом досліджуваного періоду мало активне чи пасивне сальдо заборгованості. Співставлення сум дебіторської і кредиторської комерційної заборгованості може показувати, що підприємство мало:

• активне сальдо (дебіторська заборгованість перевищує кредиторську). Якщо підприємство має активне сальдо, то воно надавало своїм покупцям безкоштовний комерційний кредит в розмірі, що перевищує кошти, отримані у вигляді відстрочок платежів комерційним кредиторам;

• пасивне сальдо (кредиторська заборгованість перевищує дебіторську). В цьому випадку підприємство фінансувало свої запаси і відстрочки платежів своїх боржників за рахунок невиконання платежів своїм комерційним кредиторам.

11) як змінилась частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період?

Аналіз джерел формування фінансових ресурсів передбачає розгляд абсолютних та відносних змін власних та позикових засобів підприємства.

При виконанні даного аналізу потрібно визначити:

1) які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства? Як змінюється частка власного капіталу в балансі за звітний період?

• збільшення сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства;

• зменшення сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства;

2) як змінилась частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів, про що це свідчить:

• збільшилась, що може свідчити про підсилення фінансової нестійкості підприємства та підвищення ступеню його фінансового ризику;

• зменшилась, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства ;

• не змінилась;

3) про що може свідчити скорочення (зростання) величини резервів, фондів та нерозподіленого прибутку підприємства:

• в цілому зростання резервів, фондів та нерозподіленого прибутку може свідчити про ефективну діяльність підприємства , і навпаки;

4) як за аналізований період змінилась структура власного капіталу підприємства, на які складові припадає найбільша питома вага;

5) які зобов’язання переважають у структурі позикового капіталу? Як змінились довгострокові зобов’язання за досліджуваний період?

6) підвищився чи знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства – для цього проводиться аналіз структури фінансових зобов’язань підприємства:

• переважання короткострокових джерел у структурі позикових коштів є негативним фактом, який характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості;

• переважання довгострокових джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, який характеризує покращення структури балансу і зменшення ризику втрати фінансової стійкості;

7) які зобов’язання переважають в структурі кредиторської заборгованості на звітну дату балансу;

8) яких змін зазнали за аналізований період короткострокові зобов’язання перед бюджетом, перед постачальниками, по авансам?

9) які види короткострокової заборгованості в досліджуваному періоді характеризуються найбільшими темпами зростання:

• негативним моментом є висока частка заборгованості перед бюджетом, оскільки затримка відповідних платежів викликає нарахування пені;

• негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетним фондами.

19 Економічна сутність, цілі та значення фінансового аналізу в процесі управління грошовими активами. Техніка та порядок попереднього аналізу грошових коштів.

20. Завдання і вимоги до рейтингового оцінювання. Методи порівняльної рейтингової оцінки підприємства.

Вимоги, яким повинна задовольняти система фінансових коефіцієнтів з точки зору ефективності рейтингової оцінки фінансового становища підприємства, такі:

1. Фінансові коефіцієнти мають бути максимально інформативними та надавати цілісну картину стійкості фінансового становища підприємства.

2. В економічному розумінні фінансові коефіцієнти в цілому повинні мати однакову спрямованість (зростання коефіцієнта показує поліпшення фінансового становищ?).

3. Для всіх фінансових коефіцієнтів мають бути вказані числові нормативи мінімального задоволення рівня чи діапазону зміни.

4. Фінансові коефіцієнти мають надавати можливість проводити рейтингову оцінку підприємства як у просторі (у порівнянні з іншими підприємствами), так і в часі (за кілька періодів).

Пропонується методика порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності та ділової активності підприємства, що базується на теорії та методиці фінансового аналізу підприємства в умовах ринкових відношень.

Запропонована система показників базується на даних публічної звітності підприємств. Ця вимога робить оцінку масовою, дозволяє контролювати зміни у фінансовому стані підприємств усіма учасниками економічного процесу.

1)Показники оцінки прибутковості господарської діяльності (І група) 1. Загальна рентабельність підприємства — балансовий прибуток на1 грн активів2. Чиста рентабельність підприємства — чистий прибуток на 1 грн активів3. Рентабельність власного капіталу — чистий прибуток на 1 грн власного капіталу (коштів)1 4. Загальна рентабельність виробничих фондів — балансовий прибуток до середньої величини основних виробничих фондів та оборотних коштів у товарно-матеріальних цінностях

2) Показники оцінки ефективності керування (II група) 1. Чистий прибуток на 1 грн обсягу реалізації 2. Прибуток від реалізації продукції на 1 грн обсягу реалізації 3. Прибуток від фінансово-господарської діяльності на 1 грн обсягуреалізації 4. Балансовий прибуток 1 грн обсягуреалізації

3) Показники оцінки ділової ефективності (III група) 1. Віддача всіх активів — виручка від реалізації на 1 грн активів 2. Віддача основних фондів — виручка від реалізації продукції на 1 грн основних фондів 3. Обіговість оборотних фондів — виручка від реалізації продукції на 1 грн оборотних коштів 4. Обіговість запасів — виручка від реалізації продукції на 1 грн запасівб. Обіговість дебіторської заборгованості — виручка від реалізації продукції на 1 грн дебіторської заборгованості 5. Обіговість найбільш ліквідних активів — виручка від реалізації на1 грн найбільш ліквідних активів. Віддача власного ' капіталу — виручка від реалізації на 1 грн власного капіталу

4) Показники оцінки ліквідності та ринкової стійкості(IV група) 1. Коефіцієнт покриття — обігові кошти на 1 грн термінових зобов'язань 2. Коефіцієнт критичної ліквідності — грошові засоби, розрахунки та інші активів на 1 грн термінових зобов'язань 3. Індекс постійного активу — основні фонди та інші поза обігові активи до власних коштів 4. Коефіцієнт автономії — власні кошти на 1 грн підсумку балансу5. Забезпеченість запасів власними оборотними коштами — власні ) оборотні кошті на 1 грн запасів

Складовими етапами методики комплексної порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства є:

- збір та аналітична обробка вихідної інформації за період часу, який оцінюються;

- обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану рентабельності та ділової активності підприємства, їх класифікація, розрахунок підсумкового показника рейтингової оцінки;

- класифікація (ранжування) підприємств за рейтингом.

Підсумкова рейтингова оцінка враховує усі найважливіші параметри (показники) фінансово-господарської та виробничої діяльності підприємства, тобто господарської активності в цілому. При її побудові враховуються дані про виробничий потенціал підприємства, рентабельність його продукції, ефективність використання виробничих та фінансових ресурсів, стан та розміщення коштів, їх джерела та інші показники. Тому вибір та обгрунтування вихідних показників фінансово-господарської діяльності повинні здійснюватись згідно досягненням теорії фінансів підприємства, виходити з цілей оцінки. Потреб суб’єктів управління в аналітичній оцінці. В таблиці 5 наводиться зразковий набір вихідних показників для загальної порівняльної оцінки.