18.Інституційна модель ринку грошей.

За інституційним критерієм грошовий ринок можна поділити на два сектори:

- сектор прямого фінансування;

- сектор опосередкованого фінансування. У секторі прямого фінансування грошові кошти рухаються безпосередньо від власників до позичальників. Пряме фінансування може здійснюватися двома способами:

1) капітальне фінансування - здійснюється передаванням коштів позичальникові (фірмі) для здійснення інвестицій в обмін на право участі у власності на цю фірму. Прикладом такого фінансування є емісія та продаж акцій акціонерними підприємствами.

2) фінансування шляхом отримання позик - здійснюється пере¬даванням коштів фірмі для здійснення інвестицій в обмін на зобов'язання повернути ці кошти в майбутньому з процентом. Прикладом такого фінансування є продаж фірмами облігацій.

У секторі непрямого фінансування грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників через фінансових посередників.

Фінансові посередники - це сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні спілки, пенсійні фонди тощо), чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників

Сектор непрямого фінансування є об'єктивно необхідною складовою грошового ринку Він не просто доповнює сектор прямого фінансування, а створює спеціальний механізм реалізації тих зв'язків між кредиторами та позичальниками, які не можуть бути реалізовані через сектор прямого фінансування. Завдяки діяльності фінансових посередників вдається найбільш повно реалізувати всі можливості і вигоди, які властиві грошовому ринку взагалі.

12.Монетаристська версія кількісної теорії грошей.

Монетаризм є одним з найбільш впливових течій усучасній економічній науці, що відноситься до неокласичномунапрямку. Він розглядає явища господарського життя переважнопід кутом зору процесів, що протікають в сфері грошового обігу.

Монетаристські варіант кількісної теорії можна звести до наступнихположень:1. кількісна теорія є перш за все теорія попиту на гроші, вона не є теорією виробництва, грошового доходу або рівня цін;2. для економічних агентів та власників власності гроші є одним з видів активів, формою володіння багатством;3. аналіз попиту на гроші з боку економічних агентів формально ідентичний аналізу попиту на споживчі послуги.

Таке трактування свідчить про те, що монетаристи не проводять відмінностей між грошима як капіталом і грошима як такими. Капітал розглядається як сукупність грошових активів.

У монетаристської варіанті кількісної теорії грошей важливе місце приділяється очікуваним змінам рівня цін як чинника, що діє на розміри касових грошових резервів та інших фінансових активів, що перебуваютьв розпорядженні економічних агентів.

Грунтуючись на власному варіанті кількісної теорії, монетаристи пов'язують її з виробництвом. Оскільки динаміка грошової маси має у них першорядне значення для пояснення коливань процесу виробництва, то робиться висновок про те, що кредитно-грошова політика - це найбільш ефективний інструмент регулювання економіки.

Одне з ключових положень монетаризму, на основі якого його представники будують свій варіант пояснення економічного циклу, складається в тому, що гроші грають винятково важливу роль у зміні реального доходу, зайнятості і загального рівня цін. Вони стверджують, що існує взаємозв'язок між темпом зростання кількості грошей, темпом зростання номінального доходу, а за швидкого зростання грошової маси також швидко зростає номінальний дохід, і навпаки. Зміна грошової маси впливає як на рівень цін, так на обсяг виробництва (у рамках обмеженого періоду).

Звідси випливає, що монетарісткій варіант кількісно теорії грошей виконує функцію управління грошовим попитом, а через нього --господарськими процесами. Ґрунтуючись на положенні про екстраординарної ролі грошей і стверджуючи, що капіталістичне господарство являє собою стабільну систему, здатну за рахунок саморегулювання досягати стану рівноваги, монетаристи вибудовують свою модель економічного циклу, в якій визначальну роль відіграють зміни грошової маси.

Всі економічні процеси у монетаристів пов'язані зколиваннями грошової маси. Будь-яке відхилення обсягу виробництва відрівноваги в даній схемі усувається коригуванням попиту на гроші і їхпропозиції, тому очевидною є схильність монетаристів догрошового регулювання.