ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Податкова політика: сутність та функціональне значення 1.1. Роль податкової політики як важеля державного регулювання

економіки 1.2. Податкова політика як чинник економічного зростання:

світовий досвід Розділ ІІ. Аналіз фіскальної та регулюючої функції системи оподаткування України 2.1 Характеристика діючої системи оподаткування з огляду на забезпечення доходної частини бюджету України

2.2 Аналіз динаміки та структури податкових надходжень до Зведеного бюджету

Розділ III. Основні напрями вдосконалення податкової політики

З.1 Модернізація Державної податкової служби України

3.2 Вдосконалення податкового законодавства

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Трансформаційні процеси в економічній системі України супроводжуються виникненням складних соціально-економічних проблем, вирішення яких залежить від реалізації державної політики економічних реформ. Важлива роль у їх вирішенні належить реалізації відповідної податкової політики.

Податкова політика - це система заходів, спрямованих на формування принципів, механізмів, рівня оподаткування, адміністрування податків. Вона залежить від особливостей, стану соціально-економічного розвитку країни. Неврахування їх призводить до складних економічних проблем вирішення яких знаходиться, як правило за межами дії податкової політики.

Податкова політика - важлива складова фінансово-економічної політики держави. Практичним виразом її є функціонування податкової системи яка показує, наскільки ця політика ефективна, оптимальна в конкретних соціально-економічних умовах розвитку країни.

Податкова система України формувалася в досить складних умовах становлення незалежності країни і увібрала всі помилки і проблеми трансформаційного періоду. Історично склалося так що все це відбувалося в досить короткі терміни, без достатнього наукового обґрунтування, а саме – була втілена в життя податкова система, яка характерна для країн із розвиненою ринковою економікою, тоді як Україна на час виходу із Радянського Союзу, маючи досить потужний індустріальний та інтелектуальний потенціали, мала неадекватні впровадженій податковій системі економічні відносини.

Класична податкова система має свої специфічні прояви і особливості в країнах сформованої ринкової економіки, механічно перенесена в Україну, носить деструктивний, руйнівний характер. Це стало причиною виникнення ряду проблем, які призвели до негативного впливу на розвиток економіки, необхідності постійного коригування, вдосконалення податкового законодавства. Реформування податкової системи, її адаптація до сучасних умов соціально - економічного розвитку України - важлива проблема часу. Завдання полягає у створенні оптимальної системи оподаткування. Оптимальність її полягає у тому, щоб, з одного боку, забезпечити надходження фінансових ресурсів для функціонування держави, а з іншого - створити сприятливі умови для розвитку суб'єктів підприємницької діяльності.

Актуальність обраної теми дослідження полягає в тому, що у наш час податки є основним джерелом доходів Державного та місцевих бюджетів, які забезпечують фінансову базу держави, тобто визначають фінансові відносини між державою та платниками податків. Наповнення дохідної частини бюджетів України повинно відбуватися з врахуванням інтересів платників податків і це є одним з досить складних завдань в реалізації податкової політики та її ролі в державному регулюванні економічних процесів.

Проблема побудови ефективної податкової системи - одна з найбільш актуальних у процесі становлення в Україні ринкових відносин. Існуюча податкова система не тільки не заохочує, а в ряді випадків прямо перешкоджає зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності. Вона не відповідає цілям економічної, у тому числі промислової, політики держави і потребує невідкладних змін.

Ці обставини сприяють запровадженню нової парадигми оподаткування в Україні. Інакше кажучи, фінансова ситуація надто складна, адже система оподаткування не задовольняє ні державу, ні платників.

Якщо говорити про стан податкової системи сьогодні, то її основний недолік у тому, що 40% бюджетних доходів, що надходять у розпорядження держави, стягуються шляхом непрямих податків (тобто об'єктом оподаткування виступають не доход і прибуток, а витрати - мається на увазі податок на додану вартість та акцизний збір).

Важливою умовою подолання економічної кризи, забезпечення соціально - економічного та культурного розвитку суспільства є обґрунтована, виважена бюджетно-податкова політика. Досі в Україні не вдалося розв’язати завдання використання бюджету як знаряддя активного впливу на економічні процеси, стимулювання підприємництва, подолання негативних явищ в економіці країни.

Що ж стосується сучасної податкової політики, вона полягає у встановленні і зміні елементів податкової системи (різновидів податків, ставок, структури податкової системи, суб'єктів, об'єктів оподаткування, податкової бази, пільг тощо) для забезпечення надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій та стимулювання економічного зростання, тобто йдеться про оптимальне поєднання фіскальної і регулятивної функцій податків. Виходячи з цього, формулюються основні теоретичні засади податкової політики.

Головною метою податкової політики є сприяння зростання національного багатства та добробуту громадян шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового росту виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу.

Досконалість податкової політики свідчить про рівень розвитку держави, ступінь узгодженості інтересів громадян як виробників вартості, а інтереси держави як повноважного представника, який від імені своїх громадян реалізує право розпорядження часткою суспільного національного багатства.

Об'єктивна необхідність науково обґрунтованої податкової політики випливає з того, що вона є одним з головних інструментів налагодження ефективних стосунків суб'єктів господарювання й населення з державою, оптимального поєднання іх інтересів з метою підвищення активності господарюючих суб'єктів у виробничому відтворювальному процесі і зростання на цій основі як економічної могутності держави в цілому, так і добробуту кожного її громадянина.

Об'єктом дослідження курсової роботи с система оподаткування і її вплив на формування доходів, виходячи з існуючої податкової політики в умовах перехідної економіки.

Метою написання курсової роботи є поглиблення теоретичних уявлень про засади податкової політики на основі аналізу її ефективності.

Дана тема зумовила постановку наступних завдань курсової роботи:

• розкрити сутність податкової політики для функціонування держави та її роль в державному регулюванні економіки;

• охарактеризувати діючу систему оподаткування та визначити її вплив на формування доходів бюджетів;

• розглянути світовий досвід реалізації податкової політики в контексті створення умов для економічного зростання;

• визначити вплив податкової політики на формування доходів бюджетів України;

• визначити основні напрями вдосконалення податкової політики;

• розглянути напрямки вдосконалення міжбюджетних відносин;

• розглянути модернізацію Державної податкової служби та її вплив на формування доходів бюджетів України;

• розглянути основні напрями вдосконалення податкового законодавства.

Під час написання курсової роботи були використані літературні джерела з проблем вдосконалення податкової системи, розвитку міжбюджетних відносин та податкового законодавства, статистичні матеріали та оперативні дані Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України.

Розділ 1. Податкова політика : сутність та функціональне значення

1.1. Роль податкової політики як важеля державного регулювання економіки

Податкова політика і, як наслідок, податкова система кожної країни, держави - одна з головних складових формування і розвитку економіки. Її реформування проходить досить складно, і не випадково. Цьому є об'єктивні та суб'єктивні причини. Сьогодні основним завдання є те, що кількісні показники податкової системи мають поступитися якісним шляхом скорочення кількості податків, зборів і обов'язкових платежів та запровадження системи врегулювання науково обґрунтованих оптимальних форм і методів податкового впливу, регулювання підприємницької діяльності через якісно нові, найважливіші, а головне, ефективні та стимулюючи податкові важелі. Податкова політика повинна бути жорстокою, але справедливою, стабільною, зрозумілою та привабливою. Вона має виступати провідним стимулюючим фактором у стабілізації виробництва, забезпечувати повне, якісне і своєчасне виконання доходів бюджетів усіх рівнів.

Формуючи свою податкову політику, держава за допомогою збільшення або зменшення державних обсягів податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню сприятливої кон'юнктури на ринку умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, реалізації збалансованої соціальної політики. Використовуючи ті чи інші податкові пільги, держава регулює пропорції в економічній структурі виробництва й обміну, пропорції в розвитку продуктивних сил. Організація оподаткування має значний вплив на реалізацію суспільного продукту, темпи нагромадження капіталу та технічного оновлення виробничого потенціалу держави.

Податки в державі - об'єктивно необхідні, тому що держава для виконання своїх функцій потребує певних коштів, які вона вилучає на свою користь як певну частку валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкових внесків. Це аксіома істини і всі це розуміють. Але якщо податки надмірні, то в суспільстві виникають протиріччя, які можуть привести до руйнівних наслідків. Це зумовлює необхідність розробки і проведення державою науково-обґрунтованої податкової політики.

Податкова політика являє собою систему заходів держави в галузі оподаткування направлених на реалізацію поставлених перед суспільством завдань.

Головною метою податкової політики є сприяння зростання національного багатства та добробуту громадян шляхом створення таких умов фінансово-господарської діяльності, які б стали каталізатором довгострокового росту виробництва з одночасним збереженням помірних темпів інфляції та поступового покращення стану платіжного балансу.

До кінця XIX століття податкова політика мала переважно фіскальну спрямованість, до податкового регулювання окремих соціально — економічних процесів держава вдавалася лише за особливих обставин. Але вже наприкінці XIX - на початку XX століття податкова політика перетворюється на постійний інструмент державного регулювання економіки.

Податкову політику розглядають в широкому та вузькому аспектах. В широкому вона охоплює питання формування державних доходів за рахунок постійних та змінних доходів, за рахунок постійних та тимчасових джерел (відповідно податків та позик). Оскільки держава не може встановлювати занадто високий рівень оподаткування із-за протидії суспільства, вона вимушена використовувати держанні позики для покриття своїх витрат. Однозначно оцінювати політику широкого використання позик не можна. Все залежить від конкретної ситуації, але в будь-якому випадку позики необхідно повертати, а це можливо тільки за рахунок додаткових надходжень податків. Витікаючи з цього, державні позики - це не що інше, як відкладені на майбутнє податки.

Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирішальною мірою залежить від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, видів і розмірів бюджетних пільг. Податки, здійснюючи свою регулюючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб'єктів господарювання.

Податкова політика повинна забезпечити вирішення двоєдиного завдання.

З одного боку - це встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, з іншого - забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб.

Основне завдання державних органів полягає в тому, щоб створити тонко настроюваний податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних і фізичних осіб, тому виникає необхідність у науковому обґрунтуванні принципів податкової політики. В Україні і практиків, і вчених чекає ще велика спільна робота щодо утвердження сучасних принципів податкової політики. Суть їх полягає у наступному:

1. Рівень податкової ставки повинен установлюватися з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів.

Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, в ідеалі для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивним.

Цього принципу додержуються далеко не завжди Однак ідея необхідності обкладення податками доходів і майна за прогресивними ставками явно заслуговує на увагу.

2. Оподаткування доходів має носити однократний характер. Багатократне обкладення доходу або капіталу неприпустиме. Прикладом здійснення цього принципу є заміна податку з обороту податком на додану вартість, де новостворений чистий продукт обкладається податком всього один раз аж до його реалізації. В результаті кожна надбавка до цієї сировини, що виникає в міру її проходження по виробничому ланцюжку аж до кінцевого продукту оподатковується лише один раз. В цьому одна з головних переваг податку на додану вартість.

3. Сплата податків мас носити обов'язковий характер.

Податкова система не повинна залишати сумнівів у платника податків у неминучому платежу. Система штрафів і санкцій, громадська думка в країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне й чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

4. Система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручним для платників податків й економічними для установ, які збирають податки.

За прикладом, що підтверджує необхідність додержання цього принципу, далеко ходити не треба. Ніяк не назвеш простим й доступним для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток у тому вигляді, якому вони існують сьогодні. Дійшло до того, що для обчислення цих податків головні бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку. В результаті розрахунки цих податків стали заплутаними й незручними як для платників, так і для контролюючих органів.

5. Податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб

Одним із важливих аспектів цього положення - практика надання різних пільг. Вони не повинні безоглядно і безсистемно "роздаватися". Але при цьому необхідно практикувати адресне податкове стимулювання приоритетних галузей або регіонів. Наприклад, для побудови дороги у Вінницькій області на період будівництва можна надавати пільгу організаціям, які їх будуватимуть. До речі такий підхід збігається зі світовою практикою використання пільгового оподаткування для стимулювання розвитку економіки. В жодній країні немає прикладів огульного надання пільг заради самого пільгування, без найдокладнішого економічного обгрунтування й розрахунків.

6. Податкова система має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики.

Перехідні процеси в нашій країні відбуваються надзвичайно складно й неоднозначно, а певною мірою і болісно. В цих умовах не вдалося уникнути помилок, упущень і прорахунків Тут виявився вплив як суб'єктивних, так і об’єктивних причин, позначилась відсутність достатнього досвіду і кваліфікованих кадрів Особливої шкоди податковій системі й економіці України загалом завдало прийняття популістичних рішень. Звідси - безсистемне й невиправдане надання пільг різним категоріям платників, перекручування економічної сутності окремих податків тощо.

Що ж стосується сучасної податкової політики, вона полягає у встановленні і зміні елементів податкової системи (різновидів податків, ставок, структури податкової системи, суб'єктів, об'єктів оподаткування, податкової бази, пільг тощо) для забезпечення надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій та стимулювання економічного зростання, тобто йдеться про оптимальне поєднання фіскальної і регулятивної функцій податків.

Оскільки податкова політика є одним з інструментів державного регулювання економіки, вона залежить від міри державного впливу на соціально-економічні процеси і змінюється зі зміною моделі державного регулювання економіки.

Існує два різновиди податкової політики:

Автоматична, або пасивна, що ґрунтується на дії податків, як вбудованих стабілізаторів, які треба лише налаштувати відповідно до визначених цілей, щоб дати змогу автоматичному механізмові вирівнювати циклічні коливання економіки, вона базується на теоретичному припущенні, що податкова система сама по собі володіє здатністю автоматично впливати на економічний цикл, або навіть без її зміни податкові утримання збільшуються при зростанні ВВП та зменшуються при його спаді, тобто має місце стабілізуючий ефект. Найбільш високий цей ефект при прогресивній податковій системі, яка передбачає збільшення податкових утримань поряд із збільшенням доходів. Необхідно відзначити, що "вмонтовані стабілізатори" здатні лише послабити циклічні коливання; для серйозних же змін в кон'юнктурі нерідко потрібна саме дискреційна політика.

Дискреційна, або активна, яка передбачає свідомі зміни в розмірах податків та умови оподаткування для досягнення певних цілей. Дискреційною політика називається тоді, коли парламент та правління свідомо вносить зміни в податкову систему та витрати бюджету з метою впливу на реальний ВВП, зайнятість, інфляцію. Таким чином, при проведенні дискреційної політики зміни в податковій системі залежать від рішень правління.

Дискреційна політика може бути стимулюючою та стримуючою. Вважається, що стимулюючу політику доцільно проводити під час економічного спаду. В області податків вона передбачає зменшення податкових утримань із доходів громадян з метою збільшення сукупного попиту. Наприклад, якщо в результаті зменшення податкових ставок або введення додаткових пільг в оподаткування особистих доходів громадяни почнуть виплачувати податки на загальну суму менше 10 млрд грн.. то це означає, що їх доходи збільшаться на ту ж суму. А збільшення сукупного попиту відбудеться лише в тому випадку, якщо всі гроші будуть використані на споживання.

Податкова політика не має самостійного характеру, оскільки податки як інструмент впливу на економіку використовується в комплексі з іншими методами регулювання:

Вплив податкової політики на народне господарство проявляється в таких аспектах:

- на послаблення чи посилення соціального розмежування суспільства: регресивні податки, що перекладають тягар по оподаткуванню на найбідніші верстви населення (загострення соціальних протиріч), та надто прогресивні податки скорочують процеси накопичення, підривають стимули до нововведень, за умов відкритої економіки - сприяння витоку капіталу за кордон;

- непрямі податки впливають на обсяг виробництва того чи іншого товару, причому дія одного і того ж за розміром податку на динаміку виробництва різних товарів неоднакова, оскільки неоднакова стабільність цін і попиту на ті чи інші товари і податки впливають на обсяг і структуру виробництва через обсяги попиту і пропозиції;

- впливаючи через ринковий механізм на рівень цін та обсяг виробництва, податки тим самим впливають на форми доходів.

Податкова політика, що проводилась тією чи іншою країною, являла собою, як правило, певний компроміс засобів і форм, обстоюваних представниками різних теоретичних концепцій. Це пояснюється тим, що в демократичному суспільстві податкова політика формується під впливом інтересів та поглядів різних суспільних груп і політичних партій. На сьогодні у розвинутих країнах сформувалося три типи активної податкової політики: антикризова, антициклічна і довгострокова політика, спрямована на економічне зростання.

Ефективність податкової політики залежить від ступеня її відповідності можливостям економіки, потребам соціально-економічного розвитку країни та інтересам широкого загалу. Вона зазнає також впливу різних чинників, які можуть модифікувати реакцію економічних суб'єктів на зниження рівня оподаткування. До таких чинників належать:

- високий рівень інфляції, який зменшує ефективність стимулятивної податкової політики;

• бюджетний дефіцит, який може підсилити позитивний вплив скорочення податків в тому разі, коли він не є надмірним і коли пріоритетні напрямки державних втрат визначаються витратами на проведення структурно-інвестиційної політики та розвитку соціальної сфери;

• рівень розвитку приватизаційних процесів та структури власності;

• рівень монополізації економіки;

• рівень економічної та політичної стабільності.

Отже, податкову політику не можна розглядати як панацею, яка може забезпечити розв'язання всіх суспільних потреб.

По-перше, її соціально-економічні наслідки не можна точно прогнозувати як через ті чинники, які можуть модифікувати реакцію економіки на заходи стимулятивної податкової політики, так і через динамічність економічних процесів. Одні й ті самі податкові заходи, ефективні сьогодні, через певний проміжок часу можуть дати протилежні результати.

По-друге, податкова політика є складовою цілої системи взаємопов'язаних економічних чинників, тому її ефективність залежить від того, наскільки задіяно решту.

По-третє, податкова політика, порівняно з іншими економічними важелями впливу на економіку, не досить оперативна [10].

В стратегії економічної та соціальної політики на 2000 - 2004 роки передбачені наступні завдання в реалізації податкової політики:

• забезпечення зниження податкового тиску на основі розширення податкової бази з одночасним скасуванням податкових пільг;

• посиленням захисту платників податків, закріпленням за регіонами відповідно з розширенням їх функцій, самодостатніх джерел податкових надходжень;

• встановлення п'ятирічного мораторію на внесення змін до податкового законодавства;

• зростання частки непрямих податків;

• лібералізація і зниження прямих податків;

• зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці;

• спрощення процедур податкового адміністрування.

Перед правліннями різних країн стоять наступні довгострокові цілі: економічне зростання, максимальний рівень зайнятості та добробуту населення. Короткостроковими цілями відносно податкової політики можуть бути наповнення державного бюджету, його збалансованості на тому чи іншому рівні по відношенню до ВВП, стимулювання інвестиційної діяльності.