- •Міністерство освіти та науки, молоді та спорту державний економіко-технологічний університет транспорту
- •Правознавство
- •Мета і завдання дисципліни
- •Розділ і. Загальні методичні вказівки щодо виконання практичних робіт з дисципліни
- •1.1 Порядок і правила оформлення звіту з практичного заняття
- •1.2 Порядок звітності з практичного заняття
- •1.3 Критерії оцінювання знань і умінь студентів
- •2. Правова поведінка
- •3. Правопорушення: поняття, склад, види
- •4. Юридична відповідальність: поняття і ознаки
- •5. Види юридичної відповідальності
- •Практична частина
- •2. Організація судової влади в Україні
- •3. Правосуддя в Україні
- •Система, структура і організація діяльності органів прокуратури
- •5. Служба безпеки України
- •6. Органи внутрішніх справ України
- •7. Адвокатура України
- •Практична частина
- •Практична робота №3 основи адміністративного права україни
- •Теоретична частина
- •Система і джерела адміністративного права
- •3. Суб’єкти адміністративного права
- •4. Адміністративні правопорушення
- •5. Адміністративна відповідальність
- •Практична частина
- •Підприємство як організаційна форма господарювання
- •3. Суб'єкти господарського права
- •4. Організаційно-правові форми підприємств
- •4. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання
- •Правові засади захисту економічної конкуренції в Україні
- •За причиною виникнення можна виділити три основні види монополій – природна, адміністративна, економічна.
- •Практична частина
- •Практична робота №5 основи фінансового та банківського права україни
- •Теоретична частина
- •Фінансове право України: поняття і предмет правового регулювання
- •2. Система та джерела фінансового права
- •3. Бюджет і бюджетна система
- •Система оподаткування та її значення
- •Поняття, функції та види податків
- •6.Платники податків та об’єкти оподаткування
- •7.Відповідальність за порушення законодавства про податки
- •Поняття, функції і структура банківської системи України
- •Лекція на тему „Основи банківського права України План
- •Банківське право України: поняття , предмет регулювання, джерела і система
- •Правовідносини у сфері банківської діяльності та їх суб’єкти
- •Банківська система України. Правовий статус Національного Банку України
- •4. Правове регулювання грошового обігу і відносин з клієнтами
- •5. Правове регулювання валютних операцій банків
- •Практичне заняття №6 основи екологічного та земельного права україни План лекції
- •1. Екологічне право України: поняття, предмет, система
- •Законодавство про охорону навколишнього природного середовища
- •3.Екологічні права і обов’язки громадян
- •4.Права і обов’язки природокористувачів
- •Основи земельного права України План
- •1. Загальна характеристика земельного права. Поняття, відносини і предмет правового регулювання
- •Види земель та їх правовий статус
- •Права й форми власності на землю
- •Приватизація землі
- •5.Відповідальність за порушення земельного законодавства
- •1. Поняття муніципального права України
- •2. Поняття і ознаки місцевого самоврядування
- •3. Система, органи й посадові особи місцевого самоврядування
- •Організаційно–правова основа місцевого самоврядування
- •Житлове право України: поняття і предмет його правового регулювання
- •Право громадян на житло і форми його реалізації
- •Приватизація державного житлового фонду
- •Договір житлового найму: поняття, відповідальність за його невиконання
- •Юридична відповідальність за порушення житлового законодавства
- •Практичне заняття №8 основи міжнародного права україни План
- •2. Регулювання міжнародно–правових відносин
- •3. Міжнародне економічне право у взаємовідносинах країн – членів снд
- •Питання на залік
Система, структура і організація діяльності органів прокуратури
Україна переживає масштабні зміни, спрямовані на зміцнення демократії, правопорядку і державності. На перше місце виходять проблеми зміцнення законності і правопорядку, захисту прав і законних інтересів громадян і верховенства права.
Прокуратура – державний контрольно-наглядовий орган, що покликаний здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів на території України.
Прокуратура України являє собою єдину централізовану систему, яку становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратура АРК, областей, Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури та військові прокуратури. Підсистема органів військових прокуратур складається з військових прокуратур регіонів і військової прокуратури Військово-Морських Сил України (на правах обласних), військових прокуратур гарнізонів (на правах міських).
Генеральна прокуратура є вищою, центральною ланкою в системі органів прокуратури. Генеральний прокурор України керує діяльністю органів прокуратури і здійснює контроль за роботою підпорядкованих йому прокурорів. Генеральним прокурором України затверджується положення про структурні підрозділи, які визначають їх завдання і функції, а також повноваження і обов'язки працівників управлінь та відділів, старших помічників Генерального прокурора України, помічника першого заступника Генерального прокурора України у цивільній обороні. Заступники Генерального прокурора України затверджують розподіл службових обов'язків між працівниками підпорядкованих підрозділів за поданнями начальників управлінь та відділів.
Генеральний прокурор України – службова особа, яка очолює систему органів прокуратури в Україні, наділена відповідними службовими повноваженнями та посадовими обов'язками.
Слідчий прокуратури – процесуально самостійна і незалежна особа, яка проводить досудове слідство у справах про діяння, що містять ознаки злочину, віднесені законом до його підслідності, а також у інших справах, що були передані йому прокурором.
Відповідно до кримінально-процесуального законодавства досудове слідство проводиться слідчими прокуратури, органами внутрішніх справ, податкової міліції та слідчими органів СБУ. Законодавством встановлюється система слідчих органів, завдання, автономність у сфері управління, чіткі межі повноважень, статус дізнавача, слідчого, гарантії їх правового та соціального захисту.
Досудове слідство – діяльність слідчого яка полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, встановленні об'єктивної істини у справі з метою встановлення винуватості або невинуватості особи в учиненні злочину.
Слідчий під час проведення досудового слідства самостійно приймає рішення у справі, крім випадків, в яких передбачається надання згоди суду або прокурора, і несе персональну відповідальність за законність і своєчасність дій. У випадках незгоди з вказівками прокурора про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину та обсягу обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого до суду або про припинення провадження у справі, слідчий має право подати вищестоящому прокуророві письмові заперечення. У такому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора, або доручає провадження в цій справі іншому слідчому.
Завдання прокуратури – встановлення наявності або відсутності порушень закону в матеріалах, які надходять до прокуратури від контролюючих органів, інших органів, службових осіб чи громадян; виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, а головне – вжиття заходів щодо їх усунення.
Законодавчо прокуратура визнана головним координатором діяльності у боротьбі зі злочинністю, що проводиться органами внутрішніх справ, СБУ, податкової міліції, митної служби та іншими правоохоронними органами.
Запобігання та протидія злочинності ведеться різними засобами, одним з яких є оперативно-розшукова діяльність.
Оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.
Підставою для проведення оперативно-розшукових заходів може бути наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, про злочини, що готуються або вчинені невстановленими особами; осіб, які готують або вчинили злочин; осіб, які переховуються від правоохоронних органів або ухиляються від відбування покарання; про реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю та ін.
Відповідно до Закону України від 18 лютого 1992 р. "Про оперативно-розшукову діяльність" оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами МВС, СБУ, Державної прикордонної служби України; управління державної охорони; органів державної податкової служби; органів і установ ДДУВП, розвідувального органу Міністерства оборони України.
На органи дізнання покладається застосування необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили. До органів дізнання відповідно до ст. 101 КЛК належать: міліція; податкова міліція; органи безпеки; начальники органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань провадження дізнання; командири кораблів; митні органи; начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв; органи державного пожежного нагляду; органи прикордонної служби; капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні.
Представниками органів досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі органи внутрішніх справ, слідчі податкової міліції та слідчі СБУ.
При здійсненні нагляду прокурор має право, у разі потреби, доручати керівникам органів досудового слідства, дізнання, органів внутрішніх справ, СБУ проведення у відповідних підрозділах перевірок, метою яких повинно бути усунення порушень закону і забезпечення розкриття діянь, що містять ознаки злочину.
Вказівки прокурора органам, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство щодо порушення кримінальних справ і провадження розслідування, які даються відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є обов'язковими для цих органів.
Реалізація функції підтримання державного обвинувачення прокуратурою здійснюється в двох напрямках. З одного боку, прокурор бере участь у судовому процесі як державний обвинувач і виконує функцію кримінального переслідування (допитує обвинуваченого, потерпілого, свідків, досліджує документи, матеріали, речові докази тощо). Прокурор також виступає в судових дебатах з обвинувальною мовою, де дає оцінку зібраним доказам, висловлюється з питань кваліфікації злочину, покарання й інших питань, які необхідно вирішити суду при винесенні вироку. Під час цивільного судочинства прокурор виконує функцію захисту прав і інтересів громадян і охоронюваних законом інтересів суспільства і держави. При цьому він також має право на ознайомлення з матеріалами справи, представленими доказами і на дачу висновку з огляду на позовні вимоги.
Участь прокурорів у судах набуває якісно нового характеру, їх конституційний обов'язок – підтримання державного обвинувачення. Публічне обвинувачення в суді – це ефективне реагування прокурора на злочинне порушення закону. Особливого значення воно набуває у період зростання злочинності і демократизації судочинства, що поставило нові вимоги до підтримання державного обвинувачення.
Представництво прокуратурою інтересів у суді є офіційним, публічним представництвом, яке має значення самостійної функції прокуратури поряд з наглядовою і функцією підтримання державного обвинувачення в суді. Вона повинна розцінюватись як окремий вид прокурорської діяльності. Підставами для представництва прокуратурою інтересів громадян у суді можуть бути: звернення громадян, юридичних, посадових осіб, повідомлення у засобах масової інформації, а також виявлення безпосередньо прокурором порушень інтересів, що охороняються законом, а також випадки, коли таке представництво визнає за необхідне суд. Підставами для здійснення представницької функції у суді слід вважати конкретні факти про порушення прав, свобод громадян і неможливість самостійно захистити свої права у суді особисто або за допомогою адвоката, а також у випадках, коли цього вимагає суспільний інтерес при масових порушеннях законності.