6. Органи внутрішніх справ України

ОВС займають одне з центральних і значущих місць у системі правоохоронних органів. Вони покликані охороняти громадський порядок, захищати права й інтереси громадян, охороняти законні інтереси підприємств і організацій незалежно від форми власності від протиправних посягань, вести боротьбу зі злочинністю й ін­шими правопорушеннями.

Органи внутрішніх справ – це сукупність правоохоронних органів, яка утворює єдину систему МВС.

Систему ОВС очолює МВС, що є центральним органом виконав­чої влади. МВС забезпечує реалізацію державної політики у галузі захисту прав, свобод та інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних посягань. Поряд з цим, МВС координує й організує роботу ОВС по боротьбі зі злочинністю, охороні громадського по­рядку, забезпеченню громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охороні та обороні особливо важливих державних об'єктів.

МВС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У разі потреби МВС і його структурні підрозділи організують на території України розшук осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, або тих, які його вчинили, і ухиляються від слідства, суду та вико­нання кримінального покарання, а також громадян, що пропали безвісті у випадках, передбачених чинним законодавством.

МВС організує роботу з проведення експертиз у кримінальних справах та криміналістичних досліджень матеріалів оперативно-розшукової діяльності. З цією метою забезпечується участь фахівців криміналістичних служб у проведенні відповідних слідчих дій.

МВС забезпечує функціонування дозвільної системи і здійс­нення контролю за придбанням, збереженням, носінням і переве­зенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, а також за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони продаються і використовуються.

Дозвільна система – це особливий порядок виготовлення, при­дбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабора­торій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.

Перелік предметів, матеріалів та речовин, підприємств, майс­терень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, пе­редбачений Положенням про дозвільну систему. До них належать: вогнепальна зброя (нарізна воєнних зразків, несучасна стрілецька, спортивна, навчальна, охолощена, мисливська нарізна і гладкоствольна), бойові припаси до неї, холодна зброя, (арбалети, мисливські ножі тощо), пневматична зброя калібру понад 4,5 мілі­метра і швидкістю польоту кулі понад 100 метрів за секунду тощо.

Центральне місце у структурі ОВС займає міліція як єдина система підрозділів, що входять у структуру МВС.

Міліція – державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від про­типравних посягань.

Для захисту життя, здоров'я, прав та свобод людини, власності, інтересів громадянина, суспільства та держави від протиправних посягань на міліцію державою і Законом "Про міліцію" покладені наступні завдання:

• забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод та інтересів;

• запобігання правопорушенням та їх припинення;

• охорона і забезпечення громадського порядку;

• виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

• забезпечення безпеки дорожнього руху;

• захист власності від злочинних посягань;

• виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

• участь у поданні соціальної та правової допомоги грома­дянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам,підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Виконання завдання з забезпечення безпеки населення від­бувається у рамках повноважень із запобігання загрози життю, безпеки, здоров'ю, гідності, власності громадян. Категорія без­пеки чи небезпеки виникає як елемент суспільних відносин у державі, на виробництві та ін. Поняття безпеки пов'язане з кон­ституційними нормами, що визначають певні права та свободи громадян. Безпека (наявність безпечних умов) дає можливість особі реалізувати свої права, а державі та суспільству – функції. І навпаки, наявність небезпеки (небезпечних умов) – перешкод­жає реалізації конституційних прав та свобод завдаючи шкоди державі, суспільству та особі. Суспільна безпека, як зазначає С.А. Тарарухін, це – суспільний спокій, недоторканність життя і здоров'я населення, наявність умов для праці та відпочинку громадян; нормальна діяльність державних та суспільних органі­зацій, установ та підприємств. Загроза життю, здоров'ю, гідності, власності громадянина може виникнути у результаті протиправних дій або бездіяльності з боку інших осіб.

Запобігання і протидія злочинам полягає у виявленні різного роду обставин і факторів, що сприяють вчиненню протиправних дій, причин і умов у межах повноважень, визначених чинним законодавством. Виконання завдання нерозривно пов'язане із запобіганням злочинним проявам чи нейтралізацією факторів, які впливають на рівень злочинності.

Органи міліції при реалізації завдань з охорони і забезпечен­ня громадського порядку, підтримують встановлений у державі порядок правовідносин між людьми. Вони також покликані за­безпечувати захист життя, здоров'я, безпеки і власності осіб, які опинилися у надзвичайних (стихійні лиха, аварії, пожежі тощо) чи у небезпечних умовах, що можуть бути створені джерелом підвищеної небезпеки (транспорт, вибухові речовини, зброя).

Важливою і складною є завдання з розкриття злочинів. Для забезпечення розкриття злочинів проводяться дії, спрямовані на виявлення злочинів і розшук осіб, що їх вчинили. Значне місце у процесі розкриття злочинів відводиться заходам оперативно-розшукового характеру.

Багатопланова правоохоронна діяльність з забезпечення ви­конання значного обсягу роботи, яка пов'язана з охороною, за­хистом і виконанням функцій, покладених на міліцію, будується на основі принципів: законності; гласності; гуманізму і поваги до особистості; взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями і населенням.

Міліція має право тимчасово, в межах закону, обмежувати пра­ва і свободи громадян, якщо без цього не можуть бути виконані покладені на неї обов'язки, й зобов'язана дати особі відповідні по­яснення з цього приводу. При цьому міліція повинна забезпечити право на юридичний захист та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніше як через 2 години повідомляє про їх місце­перебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання, а у разі необхідності – вживає заходів до негайного надання медичної та іншої допомоги затриманій особі.

Структурні підрозділи міліції:

• кримінальна міліція;

• міліція громадської безпеки;

• транспортна міліція;

• державна автомобільна інспекція;

• міліція охорони;

• судова міліція;

• спеціальна міліція;

• місцева міліція.

Кримінальна міліція. Кримінальна міліція забезпечує припинення, розкриття і розслідування злочинів, розшук осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Для виконання повноважень у складі кримінальної міліції створені і діють оперативно-розшукові підрозділи, підрозділи карного розшуку, підрозділи по боротьбі зі злочинами в сфері економіки, криміналістичний та експертно-криміналістичний підрозділи, спеціалізовані підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю і підрозділ по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Міліція громадської безпеки покликана вирішувати питання пере­важно місцевого рівня: забезпечення особистої безпеки громадян, охорону громадського порядку, попередження і припинення зло­чинів, надання допомоги фізичним і юридичним особам у межах компетенції міліції. Основу цього підрозділу складає служба охо­рони громадського порядку, до якої входять підрозділи патрульно-постової служби, паспортної системи та дозвільної системи.

Транспортна міліція забезпечує розкриття транспортних зло­чинів, їх припинення і запобігання, а також розшук осіб, що вчинили злочини на транспорті. Цей підрозділ забезпечує охорону вантажу, який транспортується на усіх видах транспорту, і виконує функцію підтримання громадського порядку на транспорті.

ДАІ забезпечує реєстрацію й облік автотранспортних засобів, організує і здійснює керівництво роботою з забезпечення безпеки дорожнього руху. ДАІ контролює проведення органами виконавчої влади і транспортними організаціями роботи, що спрямована на запобігання дорожньо-транспортним правопорушенням.

Міліція охорони організує на договірних засадах охорону майна громадян, підприємств, організацій і установ усіх форм власності. Разом з іншими охоронними структурами проводить роботу для підвищення надійності охорони об'єктів.

Спеціальна міліція покликана організовувати і забезпечувати охорону громадського порядку при проведенні масових заходів у районі, місті, області чи у загальнодержавному масштабі. У разі необхідності ці підрозділи беруть участь, поряд з іншими компетентними органами, у забезпеченні правового режиму надзвичайного чи воєнного стану при його введенні на території України. Спеціальна міліція бере участь у масштабних операціях із затримання членів злочинних угруповань і окремих злочинців.

Місцева міліція утворюється за рішенням органів місцевого самоврядування на підставі подання місцевих державних адмініст­рацій та виконавчих органів рад, погодженого з МВС. Завданням місцевої міліції є забезпечення захисту життя, здоров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян та охорони громадського порядку на відповідній території.

До складу місцевої міліції входять підрозділи дорожньо-пат­рульної служби, патрульно-постової служби, служби дільничних інспекторів міліції, а також приймальники-розподільники для неповнолітніх, приймальники-розподільники для осіб, затрима­них за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підда­них адміністративному арешту. У складі місцевої міліції можуть утворюватися й інші підрозділи.

Для виконання покладених на міліцію обов'язків співробітники наділені наступними правами:

1. вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, а в разі неви­конання зазначених вимог застосовувати заходи примусу;

2. перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, не­обхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

3. затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях:

   • осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання;

   • осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, – на строк, встановлений судом, але не більше 10 діб;

   • неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опі­кування, – на строк до передачі законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передачі їх законним представникам або направлення у приймальники-розподільники, але не більш як на 8 годин;

   • осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника мілі­ції, – до розгляду справи судом, але не більше ніж на 24 години;

   • осіб, які перебували в громадських місцях у стані сп'яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, – до передачі їх до спеціаль­них медичних закладів або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких – до їх витвереження;

   • військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, – до передачі їх військовослужбовцям Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або військового командування;

   • осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і ство­рюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, – до передачі їх до лікувальних закладів, але не більш як на 24 години;

5. складати протоколи про адміністративні правопорушен­ня, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні пра­вопорушення; здійснювати на підставах і в порядку, встановлених законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

6. входити безперешкодно у будь-який час доби:

• на територію і в приміщення підприємств, організацій, в тому числі митниць, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

• на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

• до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання вста­новлених судом обмежень;

7. обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, інших надзвичайних обставинах, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів; зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху, наявних ознак, що свідчать про технічну несправність транспорту або забруднення ним навколиш­нього середовища, а також за наявності даних про те, що він вико­ристовується з протиправною метою; оглядати транспортні засоби і перевіряти у водіїв документи на право користування й керування ними, дорожні листи і відповідність вантажів, що перевозяться,товарно-транспортним документам, наявність страхового поліса (сертифіката) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспор­тних засобів; проводити технічний огляд автомототранспорту;

8. вимагати від керівників підприємств, установ і організацій по­яснення за фактами порушення законодавства, перевірка додержання якого віднесена до компетенції міліції, а також у порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України, проводити перевірки за фактами порушення законодавства, контроль за додержанням якого віднесено до компетенції міліції, вимагати проведення інвентаризацій і ревізій відповідних сфер фінансово-господарської діяльності;

9. видавати у разі наявності небезпеки для життя і здоров'я особам, взятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

Оперативно-розшукова діяльність – це система гласних і не­гласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів.

Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з орга­нами управління і населенням.