Практична частина

1. Державне управління – це______________________________________.

2. Адміністративне право являє собою окрему галузь правової системи України, котра покликана регулювати особливу групу суспільних відносин, головною особливістю яких є те, що _______________________.

3. Назвіть нормативно-правовий акт, в якому вміщуються норми, що регулюють і охороня­ють матеріальні й процесуальні суспільні відносини у сфері ад­міністративних правопорушень і адміністративної відповідальності.

4. перелічіть суб’єктів адміністративного права і дайте коротку характеристику їх повноважень в адміністративній сфері.

5. Назвіть особливості державної служби.

6. Перелічіть адміністративно-правові відносини, які виникають між державним органом і громадянином.

7. Суб’єктами адміністративного права не є:

   1. юридичні особи;

   2. органи виконавчої влади;

   3. фізичні особи;

   4. органи законодавчої влади.

8. Які особи підпадають під категорію «іноземці»?

9. Порівняйте права громадян України та іноземців і визначіть відмінності.

10. Адміністративне правопорушення – це___________________________.

11. Адміністративна відповідальність наступає з віку:

    1. 14 років;

    2. 16 років;

    3. 18 років.

12. Використовуючи КпАП дайте визначення поняттю «крайня необхідність».

13. До якої складової складу адміністративного правопорушення відноситься вина?

14. Поєднайте рисками причину і наслідок:

Адміністративна відповідальність злочин

Кримінальна відповідальність дисциплінарний проступок

Матеріальна відповідальність адміністративне правопорушення

Дисциплінарна відповідальність спричинення матеріальної шкоди

15. Назвіть відомі Вам види адміністративних стягнень і дайте їх коротку характеристику.

16. Використовуючи КпАП перелічіть обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

17. Під час виправних робіт з особи, що вчинила адміністративне правопорушення в дохід держави стягується: а) до 50%; б) до 20%; в) до 30%.

18. Адміністративний арешт – це короткочасне позбавлення волі строком до: а) 10 діб; б)15 діб; в) 1 місяць.

19. Чи можуть суди накладати адміністративну відповідальність?

20. Не відноситься до видів адміністративного стягнення:

а) штраф; б) догана; в) виправні роботи; г) попередження.

21. Використовуючи КпАП дайте відповідь коли, кому і на який строк призначаються громадські і виправні роботи.

22. Перелічіть категорії осіб, до яких не може бути застосований адміністративний арешт.

23. У якому документі фіксується адміністративне правопорушення?

24. Протягом скількох днів повинен бути сплачений порушником штраф: а) 10 днів; б) 15 днів; в) 30 днів.

25. Використовуючи КпАП визначіть строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.

Практична робота №4

ОСНОВИ ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Мета роботи – ознайомитись з основами господарського права, видами господарської відповідальності та правовими засадами захисту економічної конкуренції в Україні.

План заняття:

1. Ознайомитися із теоретичною частиною.

2. Виконати практичну частину.

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Поняття господарського права, предмет правового регулювання

2. Підприємство як організаційна форма господарювання

3. Суб'єкти господарського права

4. Організаційно-правові форми підприємств

5. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання

6. Правові засади захисту економічної конкуренції в Україні

1. Поняття господарського права, предмет

правового регулювання

Господарське право, як і будь-яку іншу юридичну дисципліну, можна визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського права. З цієї точки зору господарське право – система норм, які регулюють господарські відносини, тобто відносини, в які вступають організації, підприємці у процесі своєї господарської діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет господарського права. Зміст предмета господарського права визначається двома основними поняттями: "народне господарство" і "господарська діяльність". До народного господарства України належать усі розташовані на її території підприємства, установи, організації. В сукупності вони утворюють народногосподарський комплекс України. Це основне коло суб'єктів, які здійснюють господарську діяльність. Історично склалося так, що абсолютна більшість цих суб'єктів є державними організаціями. У зв'язку з цим держава як власник цих підприємств, установ та організацій здійснює в широких межах державне регулювання економіки. Відносини, що виникають при цьому, регулюються різними галузями права: господарським, адміністративним, фінансовим та ін.

Господарська діяльність як предмет господарського права – це виготовлення та реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг для одержання прибутку. Здійснюють її господарюючі суб'єкти – власники або володільці основних фондів і оборотних коштів. Підприємства – суб'єкти господарського права можуть здійснювати всі види господарської діяльності, які не заборонені законодавством України і не суперечать їхнім статутам.

Господарську діяльність розглядають як суспільно корисну діяльність членів суспільства щодо виготовлення продукції, надання послуг, виконання робіт.

Суспільно корисна господарська діяльність:

• по–перше, полягає у виробництві продукції, виконанні робіт наданні послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб;

• по–друге, виконується на професійних засадах;

• по–третє, результати такої діяльності мають реалізовуватися за плату, тобто функціонувати як товар;

• по–четверте, поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави, суспільства, значних верств населення тощо).

Наведені ознаки дають змогу визначити господарську діяльність як таку суспільно корисну діяльність членів суспільства та їх об'єднань щодо виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для їх реалізації за плату (як товару), що ґрунтується на поєднанні приватних і публічних інтересів і здійснюється професійно. Залежно від мети, способу організації та здійснення господарської діяльності виділяють два її види – підприємницьку (комерційну) і непідприємницьку (некомерційну).

Непідприємницька господарська діяльність здійснюється для задоволення певних суспільних потреб незалежно від прибутковості такої діяльності: отримання прибутку від такої діяльності відіграє другорядну роль (такою є діяльність частини казенних, експериментальних та інших планово–збиткових підприємств, які фінансуються за рахунок державних дотацій).

Підприємницька господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримати прибуток, яку здійснюють фізичні та юридичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Господарське право України розвивається як система норм, які регулюють три сектори економіки. Домінуючим є державний сектор, до якого належать різні господарюючі суб'єкти, засновані на державній власності (близький до нього сектор, заснований на комунальній власності). Другий сектор становлять підприємства, засновані на колективній власності. Це – колективні підприємства, виробничі кооперативи, господарські товариства. Третім, найбільш цікавим сектором, що швидко розвивається, є приватний сектор. З розвитком процесу приватизації майна державних підприємств питома вага цього сектора зростатиме.

Традиційно в науці господарського права виділяють дві групи методів впливу держави на економіку, на поведінку суб'єктів господарювання – адміністративні та економічні. Виходячи з цього, адміністративні методи – це такі способи впливу держави, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом прямого наказу (обов'язкового припису) компетентного органу, що підлягає виконанню суб'єктом господарювання незалежно від того, чи вигідно це виконання йому економічно, чи ні. Економічні методи – це такі способи впливу держави на економіку, на суб'єктів господарювання, за яких необхідний суспільству результат досягається шляхом стимулювання суспільного виробництва, через економічний інтерес виконавців.

Держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є:

• державне замовлення;

• ліцензування, патентування і квотування;

• сертифікація та стандартизація;

• застосування нормативів та лімітів;

• регулювання цін і тарифів;

• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;

• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.