3. Захист від валютного та кредитного ризику під час здійснення зовнішньоекономічних контрактів

Будь-яка зовнішньоторгова операція має на меті еквівалентний обмін товару або на інший товар, або на еквівалент його вартості, виражений в іноземній валюті. Розрахунки у міжнародній торгівлі здійснюються звичайно у вільно конвертованих валютах: доларах США, німецьких марках, англійських фунтах стерлінгів тощо (особ­ливістю міжнародних економічних відносин є те, що завжди для однієї зі сторін розрахунки здійснюються в іноземній для неї валюті). Становище цих валют не постійне. Залежно від внутрішнього еконо­мічного стану тієї чи іншої країни, її платіжного балансу та інших чинників курс валюти цієї країни по відношенню до інших валют змінюється.

Після відміни твердих, або фіксованих, курсів і переходу бага­тьох країн на початку 1973 р. до плавання, тобто ринкового регулю-

326

Розділ 17

вання курсів своїх валют, коливання бувають досить суттєвими. Такі коливання валютних курсів дезорганізуюче впливають на між­народний розподіл праці, ускладнюють еквівалентний обмін товарами та послугами.

Валютні застереження. В умовах значних коливань курсів валют виникають втрати чи виграші для партнерів у міжнародних економічних операціях. /Для захисту від можливих валютних втрат, пов'язаних із курсовими коливаннями, у зовнішньоторгових контрак­тах, а іноді й у кредитних угодах, /застосовують т.зв. валютні застере­ження. (Захист від ризику з допомогою валютних застережень нале­жить до т.зв. нестрахового захисту.юскільки не передбачає розміщен­ня цього ризику на страхування у страхових компаніях.

( Суть цих застережень полягає у встановленні в контракті, а саме у двох його статтях - «ціна товару» та «умови платежу» -^таких умов, які б звели до мінімуму можливі валютні втрати.)

Практика свідчить, що 'більшість контрактів передбачають як валюту ціни та валюту платежу одну і ту ж валюту. При цьому експортер зацікавлений у встановленні ціни в стійкій валюті, тобто тій, що не ризикує знецінитись. Фіксація ціни товару в стійкій валюті є однією (найпоширенішою нині) з форм страхування валют­ного pHSHKyJ

При системі фіксування паритетів (до 1973 р.) валюта ціни у контракті не відігравала такої ролі, як сьогодні. Річ у тім, що коли­вання курсів будь-якої валюти країни-члена МВФ не могли виходити за допустимі межі відхилень від офіційного паритету ± 1 % (до грудня 1971 р.) і ± 2,25% (до лютого 1973 p.). Головним завданням експортера у той час було страхування від офіційної девальвації валюти ціни.

Таке страхування здійснювалося з допомогою валютного та золотого застереження. Валюта ціни прив'язувалась або до долара США за офіційним курсом, або через нього до іншої валюти, або до свого офіційного золотого вмісту. У разі цих застережень сума платежу у девальвованій валюті змінювалася таким чином, щоб зберігався еквівалсЬІ _s ис,.іюі;, до якої ІІр/ів'язана валюта ціни, або у початковому зо.л;;;с,. -•_•, s^i.vn.

и/ (їаритетів девальвація однієї валюти н,"/ .їм'.-.у паритетів і курсів інших валют ^ьг-щір гнглійського фунта стерлінгів

не змінювала автоматичн-; паритетів і курсів між доларом і німець-

При систем; філі -не зумовлювала аыол,- г.' між собою. Так, напр •;}••„ :зч

Страховий захист зовнішньоекономічних операцій 327

кою маркою, маркою та французьким франком і т.д. Застосування валютного застереження дозволяло експортерові зберегти еквівалент ціни в інших валютах без змін.

Вживані у той час золоті застереження, за якими ціна товару фактично прирівнювалася до певної кількості золота, були застере­женнями на основі офіційної ціни золота.

Сьогодні твердих паритетів і офіційної ціни золота не існує. Курси валют змінюються не ступінчато, а постійно під впливом ринкових сил. Причому у русі перебувають одночасно курси бага­тьох валют.

Вибір валюти ціни контракту/Не існує валюти еталону, до якої можна прив'язати ціну та платіж у контракті для збереження незмінного еквівалента у всіх інших валютах, оскільки одні валюти дорожчають, а інші дешевіють (одна відносно одної).

'.'Велике значення у плані страхування від валютних втрат; як уже зазначалось, має вибір валюти ціниЛ '.

Очевидно, з великим ступенем ймовірності можна орієнтувати­ся тільки на короткострокові тенденції у русі курсів валют, скажімо, на 3-6 місяців. На довший термін (рік і більше) визначити рух курсу тієї чи іншої валюти значно складніше.

Для такого прогнозування треба враховувати кілька найважливі­ших факторів розвитку економіки даної країни. Одним із них є аналіз інфляційних процесів у промислове розвинутих країнах.

Безпосереднім регулятором валютного курсу, як відомо, є пла­тіжний баланс країни, що відображає співвідношення надходження і платежів валюти за експортовані та імпортовані товари та послуги, а також рух капіталів у той чи інший момент або за певний період часу.

Основу платіжного балансу, як правило, формують розрахунки зі зовнішньої торгівлі тієї чи іншої країни. Якщо країна імпортує більше товарів і послуг, ніж сама надає, то виникає підвищений попит на іноземну валюту. У разі вільного коливання цін валютних курсів це спричиняє підвищення курсів іноземних валют і зниження курсу валюти даної країни. І, навпаки, перевищення експорту над імпортом збільшує попит на валюту цієї країни з боку імпортерів з інших країн, що зумовлює підвищення курсу цієї валюти по від­ношенню до інших валют.

Уже протягом тривалого часу економіка розвинутих країн роз-вивэ-ться р умовах інфляції. Ріст цін всередині країн впливає на

Розділ 17

328

зовнішньоекономічні зв'язки, викликає структурні зміни у платіж­ному балансі, які, в свою чергу, визначають рух курсів валют.

Оскільки інфляційні процеси у країнах відмінні за своєю інтен­сивністю, тобто темпи росту цін різні, то у вигіднішиму становищі перебувають країни з низьким ростом цін. Товари цих країн конку­рентоспроможні на зовнішніх ринках, а фірми цих країн мають більше можливостей розширити свій експорт. За інших рівних умов це веде до зростання надходжень іноземної валюти, ооі.іьшення попиту на валюти цих країн і підвищення їхніх курсів. !, навпаки, вищі темпи росту цін у якійсь країні порівняно з іншими у кінцевому підсумку спричиняють зниження курсу її валюти.

ути використані <.- дає абсолютно ародну торгівлю, чи іншої країни, пального індексу

Підчас визначення можливої тенденції валютних курсів важли­во з'ясувати динаміку цін на товари та послуги що є об'єктами міжнародної торгівлі. Для цього, зокрема, можуть індекси оптових цін. Індекс оптових цін,.звичан!І' , точної картини, оскільки товари, які надходять у між можуть мати різну питому вагу у товарній масі пг і динаміка цін на ці товари може відрізнятися вія з, оптових цін.

Хоч основною валютою міжнародних розрахунків і надалі зали­шається долар США, проте все більшу роль починають відігравати валюти інших країн: німецька марка, ієна, швейцарський франк.

В умовах такої нестійкості валютних курсів встановлення цін у доларах не завжди повністю забезпечує інп-р¹ '^;І: експортера. В такому разі виникає необхідність страхування від можливого падіння курсу долара.

У принципі таке страхування експортної виручки, вираженої у валюті, становище якої нестійке, можливе з допомогою валютного застереження, наприклад, до німецької марки, яка на перспективу вважається більш стійкою. При цьому в умовах платежу фіксується, що платіж здійснюється у німецьких марках, виходячи з її курсу до долара на момент (дату) підписання контракту. Фактично це застере­ження переводить ціну, виражену у доларах, в німецькі марки. Це доречно тоді, коли ціна у контракті з поставками протягом року і більше встановлюється на основі котирувальної ціни на якійсь то­варній біржі. (Котирувальні ціни відображають в основному співвід­ношення попиту та пропозиції товару і меншою мірою - зміну валютних курсів). Ціна у контракті, встановлена у доларах, відповідно

Страховий захист зовнішньоекономічних операцій 329

до котирувальної ціни може змінюватися у будь-який бік, але пере­рахунок її на німецькі марки за курсом, зафіксованим на весь термін контракту, є гарантією від втрат унаслідок можливого падіння курсу долара.

Мультивалютно застереження. У зовнішній торгівлі сьо­годні застосовується і такий метод страхування валютного ризику, як включення у контракти багатовалютних, або мультивалютних застережень.

Особливість мультивалютного застереження полягає у тому, що як валютне застереження береться не одна, а кілька валют, об'єд­наних разом у т.зв. «кошику» валют.

«Кошики» валют - це умовні облікові одиниці. За допомогою них визначається вартість тієї чи іншої валюти по відношенню до набору валют (для того, щоб зменшити ризик для обох сторін-учасниць угоди).

За таких застережень розмір платежу ставиться у залежність від зміни курсу валюти платежу одночасно до низки інших валют. Це нівелює курсові коливання даної валюти щодо всіх валют «коши­ка» загалом і якоюсь мірою стабілізує початковий вартісний вираз зобов'язань і платежів за контрактом.

Вибір валют переважно визначається з огляду на характер торгівлі даної країни з її основними торговими партнерами та харак­тер інших зовнішньоекономічних зв'язків цієї країни. Це стосується, зокрема, країн ЄС, де велику роль відіграють і політичні обставини, а також деяких азіатських і арабських країн.

Багато країн з інших регіонів світу розробили свої умовні облікові одиниці, найбільш прийнятні для них. Однак ідеальних валютних «кошиків», які повністю гарантували б від ризику валютних втрат, не знайдено (незважаючи на посилені пошуки їх протягом останніх років).

До розряду умовних чи облікових валютних одиниць належить і одиниця СДР, створена МВФ. Вартість СДР визначається на основі середньозваженої вартості валют п'яти найбільших країн-членів МВФ. на кожну з яких припадає значна частина світового експорту товарів і послуг. Найбільшу питому вагу у цьому «кошику» валют займає долар США. Ця одиниця застосовується МВФ у розрахунках з країчами-членами Фонду, у ній МВФ підраховує світові валютні резерви і всі здійснювані самим Фондом операції.

332

Розділ 17

Наприклад, у контракті між англійським експортером і амери­канським імпортером ціна та платіж установлені в англійських фунтах стерлінгів. У такому разі валютний ризик на боці американсь­кого імпортера. Побоюючись можливого пониження курсу долара по відношенню до фунта стерлінгів, імпортер купує за свої долари фунти стерлінгів на ринку готівкових фунтів стерлінгів («спот») та інвестує їх на депозитний рахунок у фунтах стерлінгів на термін до моменту платежу за контрактом. Коли наступає термін платежу, він знімає фунти стерлінгів із депозиту і розплачується ними з англійським експортером.

Якщо валютою операції за тим же контрактом служитиме, наприклад, долар США, то валютний ризик стосуватиметься англійсь­кого експортера. Тоді, побоюючись знову ж таки пониження курсу долара по відношенню до фунта стерлінгів, він через свій банк-агент бере кредит у доларах США на суму експортної виручки на строк до моменту платежу за контрактом. Потім на ці долари на ринку «спот» купує фунти стерлінгів та інвестує їх на депозитний рахунок у фунтах"або використовує їх на власний розсуд.

Під час оплати американським експортером суми за контрак­том отримані долари експортер пускає на погашення наданого рані­ше кредиту у доларах.

Ці комбінації валютних операцій на ринку «спот» і на грошовому ринку застосовуються доволі часто.

Захист від валютних втрат «інфраструктури зовніш­ньої торгівлі». Проблема страхування валютних втрат у результаті зміни валютних курсів стосується такої статті «невидимої» торгівлі, як фрахт. Об'єктом торгівлі тут є послуги з транспортування ванта­жів з одних країн в інші. Ціною цих послуг виступають ставки фрахту. Міжнародний фрахтовий ринок у принципі нічим не відріз­няється від будь-якого товарного ринку. До початку 70-х років валютою, у якій фіксувались фрахтові ставки, переважно служив долар США. Сьогодні судновласники встановлюють ставки в інших валютах - у німецьких марках, голландських гульденах та ін. З другої половини 70-х років під час фіксації ставок фрахту у доларах активно стали використовуватися дві форми страхування від валют­них втрат.

(По-перше, це прив'язка до стійкої, твердої валюти за визначеним курсом. Наприклад, у контракті На перевезення вантажів від такого-то порту до такого-то, фіксувалось, що ставка для даного товару

Страховий захист зовнішньоекономічних операцій 333

становить 100 доларів США за І тонну. Платіж здійснюється у бельгійських франках за курсом не менше І долар = 2 німецькі марки. У разі зниження курсу долара нижче ЗО франків за 1 долар використовуватиметься курс у ЗО франків за 1 долар, тобто сума платежу буде не меншою, ніж ЗО 000 бельгійських франків або 2 000 німецьких марок.

/ Другою, більш поширеною формою страхування від падіння курсу долара є застосування спеціальної валютної поправки на зне­цінювання долара CAP (currency adjustment factor). Суть її полягає в тому, що основна, або базова, ставка фрахту збільшується на певну величину CAF, що відображає знецінювання долара США по від­ношенню до інших валют. ,

Розмір CAF у процентному відношенні встановлюється об'єд­нанням судновласників, т.зв. конференціями. Оскільки конферен­ція - це об'єднання суднових компаній для обслуговування вантажів на певному напрямку (Західна Європа - Ближній Схід, Японія -порти Південно-Східної Азії, Західна Європа - порти Червоного мор'я і т.д.), то доларові надходження цих компаній звичайно кон­вертуються у валюти своїх країн. Тому, розраховуючи поправку на знецінювання долара, до уваги беруть його знецінювання по відно­шенню до валют цих країн, а також у цілому до всіх ведучих валют промислове розвинутих країн.

«Кошик» валют, по відношенню до яких вираховується розмір знецінювання долара, залежить від країн, які беруть участь у тій чи

іншій конференції.

Однак у разі зміни тенденції у динаміці валютних курсів, зокрема, якщо курс долара падає, надбавка CAF знову підвищуватиметься, оскільки вона, по суті, є складовою ставки фрахту.

Поправка про перегляд сторонами контрактової ціни. Останнім часом у контрактах як форму страхування від курсових коливань часто передбачають не застосування валютних поправок, а поправки про перегляд сторонами контрактної ціни у разі зміни курсу р.алюти ціни, що перевищує певну встановлену сторонами межу коливань.

Так, наприклад, сторони контракту фіксують ціну в англійських фунтах стерлінгів, виходячи з курсу фунта до німецької марки (або то іншої »алюти) на дату підписання контракту. При цьому робиться ?. що якщо курсове співвідношення між фунтом стерлінгів

334 Розділ 17

і маркою зміниться на 2,5% у той чи інший бік, то вони зустрінуться для відповідного перегляду ціни.

Перед зовнішньоторговим контрактом не ставиться за основну мету отримання прибутку від змін валютних курсів. Головне -одержати еквівалент вартості за проданий товар. Усі розглянуті види страхування валютного ризику (фіксація контрактної ціни у твердій валюті, застосування валютних та мультивалютних поправок) мають на меті знизити можливі втрати від зміни курсів валют.

Як і будь-яка умова контракту, встановлення у контракті тих чи інших поправок, рівно ж як і валюти ціни, залежить насамперед від позиції сторін на переговорах. Якщо кон'юнктура на даному ринку сприятлива для продавця, то він має перевагу на переговорах і може добиватися включення у контракт найвигідніших для себе умов, які полягають не тільки в отриманні вигідної ціни, але й у включенні валютної поправки, що забезпечує одержання цієї вигоди. Якщо ж превалює «ринок покупця», то ситуація буде зворотньою.

Окрім того, застосування тих чи інших поправок може регла­ментуватися валютними законодавствами країн або торговими та платіжними угодами між країнами.

В останні роки також спостерігається введення або розширення урядами промислово розвинутих країн механізму страхування екс­портерів від валютних втрат у результаті коливань валютних курсів.

Такі системи страхування є в Японії і щонайменше в 10-и західноєвропейських країнах (Австрії, Великобританії, Данії, Італії, Норвегії, Португалії, Франції, ФРН, Швеції та Швейцарії).

Оскільки механізми страхування від валютних втрат у різних країнах суттєво відрізняються, то важко охарактеризувати їх у загальних рисах. Переважно вони містять умову про те, що страховик відшкодовує експортеру валютні втрати, яких зазнає експортер у зв'язку з несприятливими для нього коливаннями валютного курсу, котрі перевищують обумовлений рівень відхилення його від вихід­ного курсу під час укладення контракту. У свою чергу, експортери виплачують страховику премію за страхування ризику валютних втрат в обумовленому розмірі. У деяких країнах передбачено умову, за якою експортер повинен здавати страховому товариству валют­ний прибуток понад обумовлений процент.

Страховий захист зовнішньоекономічних операцій

КЛЮЧОВІ СЛОВА:

Страхування; страховий фонд; страховий захист; страховий ринок; страховий брокер; обов'язкове страхування; добровільне стра­хування; торговий ризик; фінансовий ризик; валютна поправка; ціна контракту; мультивалютна поправка.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1. У чому суть перерозподільчих фінансових відносин у страхуванні?

2. У чому відмінність страхування від кредитування?

3. Які існують види страхування?

4. Які існують ризики у зовнішньоекономічній діяльності?

5. Назвіть базові умови поставки (СІФ і ФОБ): інтереси експортера та імпортера з погляду страхування.

6. Охарактеризуйте види ризику експортного кредитування.

7. Назвіть принципи експортного кредитування.

8. Які існують способи захисту від валютного ризику?

ЛІТЕРАТУРА:

Аленичев А. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих

кредитов. - М., 1994.

Закон України «Про страхову діяльність» від 7 березня 1996 p. - № 85/96 ВР.

Словарь страховых терминов / Под ред. Е.Коломина. - М., 1992.

Страховое дело: Учебник / Под. ред. Л.Рейтмана. - М., 1992.

The Insurance Forum. UNCTAD. - Geneva, 1995. - Vol. 1.

336

Розділ 18

Менеджмент міжнародних підприємницьких проектів

337

ЧАСТИНА III

МЕНЕДЖМЕНТ МІЖНАРОДНИХ ПІДПРИЄМНИЦЬКИХ ПРОЕКТІВ

РОЗДІЛ 18

БІЗНЕС-ПЛАН: СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ

Кожна фірма, яка функціонує в умовах ринкової економіки та господарської нестабільності, визначає стратегію свого розвитку з огляду на дане господарське оточення. Воно складається з інших фірм (постачальників сировини, споживачів продукції та послуг, конкурентів); банків, які надають кредити; державних і міжнародних організацій, що сприяють підприємництву, а також фізичних осіб з їхніми потребами, доходами та інтересами.

В оточенні фірми постійно відбуваються зміни, зумовлені еволю­цією усіх функціонуючих в економіці суб'єктів, динамікою курсів валют, цін, процентних ставок і митних зборів, податків. Місце фірми в економічному оточенні визначають: галузь, в якій вона діє; ринок, де вона реалізує свою продукцію; ціни; якість; технологія виробни­цтва; динаміка продажу; доступ до фінансових ресурсів. Головною метою багатьох фірм є підвищення власної конкурентоспроможності, зростання обсягів продажу, прибутку, рентабельності. Цього можна досягти завдяки введенню нових продуктів (послуг) на ринок, підви­щенню якості, зниженню цін, поліпшенню чи впровадженню нових технологій, завоюванню нових ринків, розвитку реклами, маркетингу, мережі реалізації, удосконаленню системи управління.