Тема 2. Економічна природа ринку праці

2. 1. Сутність та форми проявлення ринку праці.

2.2. Функції ринку праці та види регулювання

2.3. Структура ринку праці

2.4. Основні компоненти ринку праці

2.5. Сегментація ринку праці

2.6. Концепції функціонування сучасного ринку праці

Література

Основна: 1, 2, 4, 5, 7, 11.

Додаткова: 16, 18, 19.

Основні поняття: робоча сила, сегментація ринку праці, ринок праці внутрішній, ринок праці зовнішній, ринок праці первинний, ринок праці вторинний, інфраструктура ринку праці, об’єкти ринку праці, кон’юнктура ринку праці, сукупний ринок праці, поточний ринок праці, сукупний попит на ринку праці, ефективний попит на ринку праці, поточний попит на ринку праці, сукупна пропозиція на ринку праці, поточна пропозиція на ринку праці, відкритий ринок праці, прихований ринок праці.

В економічній літературі немає єдиного підходу до визначення поняття “Ринок праці”. Оскільки немає єдиної точки зору з приводу того, що є товаром: робоча сила або праця, звідси і ринок одні економісти називають ринком праці, а другі – ринком робочої сили. Слід відмітити, оскільки використання робочої сили здійснюється за винагороду, тобто за плату, яка відкриває працівнику доступ до ринку товарів, адже продаж робочої сили здійснюється заради придбання необхідних життєвих засобів.

Таким чином, сукупність товарно-грошових відносин, яка охоплює попит та пропозицію робочої сили, її найм в обмін на життєві засоби являє собою ринок робочої сили. Однак, не всі спроможності до праці використовуються у процесі праці і тому винагороджується не потенційна, а функціонуюча робоча сила, критерієм якої є конкретна праця. Такий ринок робочої сили можна назвати ринком функціонуючої робочої сили або ринком праці.

Отже, ринок праці – це такі товарно-грошові відносини, які пов'язані:

по-перше, із попитом на робочу силу, який визначається з попитом на товар у суспільстві;

по-друге, з використанням професійних здібностей, які вимагаються та їх винагородою;

по-третє, з часом використання робочої сили.

Таким чином, ринок праці – це суспільно - економічна форма руху робочої сили, яка відповідає товарній економіці. Як економічна категорія, ринок праці уявляє собою систему виробничих відносин між працівниками, підприємцями та державою з приводу обміну індивідуальної здібності до праці на фонд життєвих засобів, які необхідні для відтворення робочої сили та з приводу розташування працівників в системі суспільного розподілу праці у відповідності із законами товарного виробництва й обігу.

Механізм функціонування ринку праці зможе забезпечити виконання функцій, притаманних моделі соціально-орієнтованої економіки:

1. суспільного поділу праці – розмежування найманого робітника та роботодавця;

2. інформаційна – надання інформації учасникам процесу купівлі-продажу товару “робоча сила” про умови найму, рівні заробітної плати пропозицію робочих місць та робочої сили, якість робочої сили тощо.

3. посередницька – встановлення зв’язків між роботодавцями та найманими працівниками, які виходять на ринок для задоволення взаємних інтересів і потреб щодо вигідних умов купівлі-продажу товару “робоча сила”.

4. відтворювальна – пояснюється тим, що лише на ринку діє закон вартості і відбувається загальне визнання затрат праці на відтворення товару “робоча сила” та її суспільної корисності.

5. стимулююча – пояснюється тим, що ринок розвертає економіку лицем до потреб людей, робить усіх учасників конкурентного процесу матеріально зацікавленими в задоволенні цих потреб.

6. оздоровлююча – звільнення суспільного виробництва від економічно слабких, нежиттєздатних підприємств.

7. регулююча – надання відповіді на питання: ЩО? ДЛЯ КОГО? ЯК? виробляти, тобто, ринок регулює надлишки трудових ресурсів, їх оптимальне розміщення, а також ефективне використання.

Функції ринку праці

Функції ринку праці

Схема 2. Функції ринку праці

У межах системи регулювання ринку праці існують декілька видів регулювання:

1. захисне, призначене для обмеження дій, які призводять до незахищеності різних груп населення;

2. заохочувальне, спрямоване на створення умов, у яких можуть здійснюватись і розвиватись певні форми діяльності;

3. обмежувальне, яке здійснюється з метою запобігання діям окремих осіб або груп, щоб вони не могли мати переваги перед іншими;

4. директивне, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з урахуванням інтересів населення;

5. за допомогою економічних фінансових заходів, які сприяють підвищенню пропозиції на ринку праці

.

Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція, яка охоплює всю найману робочу силу (П), та сукупний попит, як загальна потреба економіки у найманій робочий силі (С). Вони складають сукупний ринок праці. (мал. 1)

Схема 2. Сукупний ринок праці.

Сукупна пропозиція включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає працювати. Сукупний попит визначаються кількістю і структурою робочих місць, що існують в економіці країни.

Частина, яка утворюється шляхом перехрещення сукупного попиту та сукупної пропозиції має назву задоволений попит на робочу силу (УС). Не перехрещені частини відповідають поточному ринку праці. Його обсяг визначається кількістю працівників, які активно зайняти пошуками роботи. Поточна пропозиція на ринку праці складається з таких основних груп: безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї приступити; працівники, які намагаються змінити місце роботи; особи, котрі бажають працювати у вільний від роботи час. Поточний попит визначається потребою на працівників для заповнення вакантних робочих місць на умовах основної діяльності, сумісництва або для виконання разових робіт.

Поточний ринок праці утворюється за рахунок природного та механічного руху робочої сили та робочих міць і складається з окремих

елементів: відкритий ринок праці ( 1 та 2 ) та прихований ринок праці ( 3 та 4 ) ( мал. 2)

1- офіційна частина відкритого ринку праці;

4. 2. – неофіційна частина відкритого

ринку праці;

2 3. – офіційна частина прихованого

ринку праці;

4 – неофіційна частина прихованого

ринку праці.

3

1

Схема 3. Структура поточного ринку праці.

Відкритий ринок праці – все економічно активне населення, яке шукає роботу та потребує підготовки або перепідготовки, а також усі вакантні робочі місця.

Офіційна частина відкритого ринку праці - свободна робоча сила та вакансії, які зареєстровані у службі зайнятості.

Неофіційна частина відкритого ринку праці – свободна робоча сила та вакансії, які незареєстровані у службі зайнятості, і де потреба у працевлаштуванні задовольняється через безпосередні контакти між роботодавцями та особами, які шукають роботу.

Прихований ринок праці – це особи, які формально зайняті у народному господарстві, але у зв”язку із скороченням обсягу виробництва без збитку для останнього можуть бути вивільнені.

Офіційна частина прихованого ринку праці реєструється статистикою у вигляді осіб, які знаходяться у вимушених відпустках, а неофіційна частина визначається за допомогою спеціальних методик.

Виходячи із сутності ринку праці можна відокремити такі елементи його структури:

1. Суб’єкти ринку праці – наймані працівники, роботодавці, держава та її органи.

2. Правові акти які регламентують відносини суб’єктів, економічні програми, юридичні норми ті інше.

3. Кон’юнктура ринку праці – співвідношення попиту та пропозиції робочої сили у розрізі , усіх складових структури ринку праці та товар, яким є робоча сила. Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці: трудодефіцитна, трудонадлишкова і рівноважна.

4. Інфраструктура ринку праці, яка уключає державні і недержавні заклади сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди, нормативно-правове середовище, що забезпечують взаємодію між попитом і пропозицією праці.

Цей компонент є найважливішим і являє собою ринковий механізм.

Тобто, механізм ринку праці являє собою взаємодію та узгодження різноманітних інтересів роботодавців та працездатного населення, яке бажає працювати за наймом на підставі інформації, яку отримують у вигляді зміни ціни функціонуючої робочої сили.

Структура цього механізму уключає: попит на робочу силу, пропозицію робочої сили, товар, яким є робоча сила, ціну робочої сили, конкуренцію.

Особливу увагу слід приділити специфічним властивостям товару “робоча сила”: живий товар; не відчужується від його власника; не можна покласти на зберігання; не приносить доходу, якщо його не продати; оплачується після використання; не знищується в процесі використання; не може бути абсолютно однаковим у різних індивідів.

5. Система соціальних виплат та гарантій.

Цей компонент є обов’язковим для сучасного цивілізованого ринку праці, оскільки значна частина безробітних потребує певну допомогу у пошуках роботи, перепідготовці, у матеріальній підтримці на період відсутності роботи та заробітку.

Сегментація ринку праці – це його поділ на окремі частини сектори (сегменти) за визначеною ознакою.

За критерієм стабільності трудових відносин ринок праці поділяється на три сектори – ядро, периферія, безробітні.

Ядро - це первинний ринок праці ( стабільна зайнятість, високій рівень заробітної плати, прогресивні технології тощо.)

Периферія - вторинний ринок праці (часткова зайнятість, робота за короткостроковими контрактами, низький рівень оплати праці, слабкий соціальний захист тощо).

Безробітні - трудовий резерв для першого та другого секторів.

Сукупний ринок праці можна ще сегментувати:

1. за рівнями: загальнонаціональний, регіональний, локальний;

2. за галузями та видами діяльності (професія, кваліфікація, стать та інш).

При здійсненні сегментації ринків праці використовуються три ознаки:

• професійно - галузева;

• кваліфікаційно - зарплатна;

• соціально-демографічна.

Сегментами ринку праці є, перш за все, первинний та вторинний ринок праці, особливості яких наведено у таблиці 1.

Табл. 1

Основні особливості первинного та вторинного ринку праці

Особливості	Первинний ринок праці	Вторинний ринок праці
1. Рівень оплати праці	Високий	Низький
2. Важливі зарплатоутворювальні чинники	Посада, стаж, кваліфікація, міра відповідальності	Виробіток, дисциплінованість
3. Специфіка форм заробітної плати	Висока доля одноразових виплат; індивідуальний характер оплати праці	Ведуча роль основної заробітної плати; колективна форма оплати праці
4. Умови праці	Нормальні	Погані
5. Зміст праці	Творча, висококваліфікована	Виконавча, рутинна
6. Ступінь відповідальності за кінцеві результати виробництва	Висока	Низька
7. Підтримка з боку профсоюзів	Велика	Мала
8. Характер зайнятості	Стабільний	Перервний
9. Особливості робочого часу	Нормальна або ненормована тривалість робочого дня, тижня, року	Неповний робочий день, тиждень, сезонна та тимчасова робота
10. Тривалість трудових контрактів	Довгосторокова	Короткострокова
11. Ступінь соціального захисту	Висока	Низька
12. Величина інвестицій в освіту та профпідготовку	Велика	Мала
13. Можливість просування по службі	Велика	Мала
14. Ступінь участі в управлінні виробництвом	Велика	Мала

Сегментація ринку праці передбачає також внутрішній ринок праці, який можна охарактеризувати як систему соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства та зовнішній – як систему соціально-трудових відносин між роботодавцями та найманими працівниками у масштабі країни, регіону, галузі.

Існують різні теоретичні підходи до аналізу ринку праці та до механізму його функціонування: класична, неокласична, кейнсианська, монетаристська, інституціоналістська, марксистська.

Класична теорія гадає, що ринкова система сама по собі здібна забезпечувати повну зайнятість, признавалася політика невтручання держави у функціонування економіки.

Неокласична теорія вважає, що ринок праці діє на підставі цінової рівноваги, тобто ціна робочої сили регулює попит та пропозицію робочої сили.

Кейнсианська теорія: економіка може бути рівноважною і за значним рівнем безробіття або при істотній інфляції. Повна зайнятість скоріш випадкова, ніж закономірна.

Монетаристи розглядають ринок праці як явище постійної рівноваги. Основним регулятором економіки монетаристи вважають гроші, невтручання держави в економіку.

Інституціоналісти приділяють увагу аналізу професійних та галузевих відрізнень у структурі робочої сили та відповідних рівнів заробітної плати.

Марксистська теорія зайнятості базується на трьох підставах:

1. теорія додаткової вартості; 2.теорія росту органічної будови капіталу;

2. закон про народонаселення. Марксистська теорія розглядає ринок праці як ринок, особливості якого пояснюються особливостю товару “робоча сила”.

Із стислого розглядання вищенаведених теорій можна зробити висновок про те, що вони лише відбивають окремі елементи ринку праці, але не дають повної картини механізму його функціонування.

Більшість із наведених концепцій ґрунтується на підставах:

• ринок праці зіставлений з іншими ринками, а параметри робочої сили, як товару, раз і назавжди задані та незмінні (тобто кваліфікація працівника завжди придбається до приходу його на ринок);

• продуктивність праці людини є завчасно відомою і залежить лише від його особистих зусиль;

• тільки заробітна плата є для працівника достатньою оцінкою його праці та відбиванням ступеням його задоволення своїм станом у виробництві та на ринку праці.

Однак, на практиці оцінити потенціал працівника дуже важко за цілим рядом обставин.

Таким чином, ринок праці, підпорядковуючись у цілому законам попиту та пропозиції являє собою ринок особливого роду, дії механізму якого будуть розглянуті у наступних лекціях.