2.3 Книга в епоху інформатизації суспільства

Відсутність поки що однозначного і загальновизнаного ви­значення поняття „книга" не заважає бачити і розуміти, що і на сьогодні книга залишається одним із основних носіїв інформації, одним із основних засобів освіти, науки і культури, одним із най­головніших знарядь соціального і культурного розвитку людини і суспільства. Не випадково ж, мабуть, що Ще три століття тому Д. Дідро зазначав, що „люди перестають думати, коли переста­ють читати", а нещодавній (жовтень 2005 р.) 57-й Міжнародний книжковий ярмарок у Франфуркті-на-Майні за участі 101 краї­ни світу пройшов під промовистим гаслом: „Читайте, люди, іна­кше вам не жити".

Певна невизначеність терміна „книга" не заважає сприймати книгу як нерозривну єдність духовної і матеріальної культури. 46

Тема 2. Книга: сутність і значення

І;и альновідомо, що головне в книзі - її зміст і суспільна цінність КНИГИ визначається перш за все значимістю вміщеної в ній інфор-

мнції.

Разом з тим, книга одночасно є продуктом матеріальної куль­тури. В ній органічно поєднується і творчість автора, і праця ви­ди вця (редактора), і художника-оформлювача, і поліграфіста (або псреписувача-каліграфа у часи рукописної книги). Вона впливає на читача не лише своїм змістом, а й художнім оформленням, яке сприяє кращому сприйняттю і розумінню змісту. Крім того, офор­млення має зробити книгу максимально зручною для читання, економічно доступною і довговічною.

Останнім часом активно обговорюється проблема подальшо­го співіснування так званої „традиційної" та „електронної" книг. Статистичні дані про світове книговидання показують його не-нпинне зростання, незважаючи на помітний зріст електронних нидань. Це засвідчує не лише притаманну „живучість" традицій­ної книги за будь-яких історичних обставин, а й її здатність своє­часно користуватися новими інформаційними технологіями у видавничій справі, що сприяє оперативності підготовки видань (настільні видавничі системи), поліпшенню їх якості (викорис­тання графічних редакторів), прискоренню книгорозповсюджен-ня (електронні магазини в системі Internet) та ін.

Набирає обертів й електронне книговидання, яке має безумовні переваги перед традиційною книгою у створенні та доставці інфор­мації споживачеві. Щоправда, на сьогодні немає навіть загально­прийнятої дефініції поняття „електронна книга", яка поки що на­магається, у більшості випадків, імітувати традиційну книгу.

Однак уже на цьому етапі виникає питання про адекватність „перекладу" свідомості автора (авторів) при зміні матеріального носія його твору. Наприклад, створений електронний варіант „Пересопницького Євангелія" аж ніяк не випромінює загадко­вої таємничості свого першоджерела.

Цілком очевидно, що у цифровій формі ми володіємо шедев­рами, не володіючи ними (12). Можна, звичайно, читати елект­ронне видання „Пересопницького Євангелія", гортати його сто­рінки, бачити на них сліди минулих літ, але вже неможливо до­торкнутися до них натуральних (справжніх), відчути 'їх аромат і первозданність. Щось дуже важливе щезає, якщо, звичайно, не думати лише про „інформацію", читаючи Євангеліє.

47

\l I lli туп (h> книгознавства

її .її j

11 ім\ дискусія про подальшу долю традиційної та електронної і ти nit і кидає дещо штучною і перебільшеною, що, до речі, ха-1 і'.и гермо для недостатньо розвинених у книговидавничому сенсі Країн, У високорозвинених книговидавничих державах цим, як КАЖУТЬ, не переймаються. Тому можна цілком погодитися з тими фахівцями, які передбачають подальше мирне співіснування цих двох видів книг, а не їх непримиренну, як дехто пророкує, бо­ротьбу за виживання (13).

На жаль, у більшості випадків ми говоримо про значення інформації і, у зв'язку з цим, про провідну роль книги в політиці, освіті, культурі та вихованні, підкреслюємо її особливу роль в економічному, соціальному і духовному житті суспільства. Все, в цілому, вірно.

Однак, аж ніяк не применшуючи значення інформації в житті людини, суспільства і всього людства, слід сказати, що нині відбу­вається явна (свідома?) гіперболізація значення інформації. Дійшло до сумнозвісного афоризму: „Хто володіє інформацією, той володіє світом" (!?).

По-перше, невже всім і кожному обов'язково потрібно „воло­діти світом"? Може більшість людей влаштує менша територія? Сталін, наприклад, задовго до 22 червня 1941 року мав достатньо інформації про підготовку Гітлером нападу на СРСР. Як же він скористався тією інформацією? І де те „володіння світом"? Або інший приклад: американці першими здобули інформацію про атомну зброю. І що ж від цього отримали американці й увесь світ? Невже Хіросіма і Нагасакі - це „володіння світом"?

Так що занадто „прогресивних" документологів та інфор-маціологів варто застерегти: „Не принижуйте, не опошляйте Кни­гу своїм споживацьким відношенням до неї. Не забувайте, що оригінал Книги (її „мати") знаходиться на Небі. А за вашими гіперпрогнозами виходить, що вже сьогодні зайва Біблія, бо, бач­те, з'явилась... „Інформаціологія".

Зрозуміло, не кожен „ комплект скріплених у корінці задру-кованих аркушів чи зошитів, що містять усі сторінки майбутньо­го видання", як визначає книжковий блок нинішній Держстан­дарт 3018-95, гідний називатися „книгою". Не випадково деяки­ми фахівцями пропонується розмежовувати поняття „книжка" і „Книга". Наприклад, польський філософ і театрознавець Людвік Флашен пише: „Книжку пише письменник, видає видавець, читає 48