Тема 6. Апарат книги

• у моновиданні - до якого підрозділу (напр., параграфу) якого розділу (напр., глави) ця сторінка відноситься і, відповід­но, яку тему всередині більшої теми висвітлює;

• в збірнику — який твір якого автора на ній надруковано;

• в словнику, енциклопедії - які заголовні слова або на яку початкову літеру або початковий склад заголовні слова розміщені на сторінці.

Бути пошуковим інструментом - перше і головне призначен­ня колонтитулів. В побудованих за абеткою словниках та енцик­лопедіях вони часто є єдиним пошуковим інструментом.

У складних за композицією і структурою виданнях, з бага­тоступеневою рубрикацією (частини, розділи, глави, параграфи) колонтитули дозволяють, практично не відриваючись від тексту, дізнатись, яке місце текст, що читається, займає у виданні (части­ною якого параграфу або глави, в який підрозділ входить), а в збірниках статей чи інших творів — увесь час бачити, як сформу­льовано заголовок твору, що читається, і хто його автор (не по­трібно переривати читання і зазирати для довідки у зміст або шу­кати початкову сторінку твору).

Крім того, у моновиданнях при попередньому його перегляді колонтитули допомагають краще підготуватися до читання, орієнтуючи в темах і структурі твору.

І в тому і в іншому випадках колонтитул виконує інформацій­но-орієнтуюче завдання.

У виданнях творів з нумераційними, графічними та німими заголовками підрозділів (заголовок без слів: проміжковий рядок, спуск, кінцевий проміжок та ін.) завдяки колонтитулам, що виз­начають тему цих підрозділів або тексту на сторінці, читач краще розуміє текст і швидко знаходить потрібний матеріал, не вчитую­чись в текст. У даному випадку інформаційно-орієнтуюче зав­дання переплітається з пошуковим.

Як пошуковий інструмент колонтитули потрібні в першу чер­гу у довідкових виданнях та у виданнях інших видів, до яких бу­дуть постійно звертатись за довідками чи вибіркового читання. Як інформаційно-орієнтуюче довідково-допоміжний засіб ко­лонтитул корисний у виданнях з багатоступеневою рубрикацією, а також з нумераційними, графічними та німими заголовками.

За мінливістю протягом видання розрізняють:

118

119

Низовий М.А. Вступ до книгознавства

Тема 6. Апарат книги

1. Постійний колонтитул (єдиний для всього видання, для його частини з основним текстом, для лівих сторінок розвороту);

2. Перемінний колонтитул (змінюється протягом видання за тим чи іншим принципом - з початком кожного нового підрозділу, з початком нової сторінки, нового розвороту та ін.).

За об'єктом змісту, який колонтитули відображають, пере­мінний колонтитул буває або рубрикаційним (відображає заголов­ки рубрик чи заголовки творів), або текстовим (відображає теми тексту сторінки).

І рубрикаційний, і текстовий колонтитули, в залежності від принципу зміни протягом видання, поділяються на змінні (зміню­ються від сторінки до сторінки або від розвороту до розвороту безперервно) і переривчасті (змінюються лише з початком нової рубрики тієї ж значущості, що й та, заголовок якої винесено в колонтитул).

Серед переривчастих рубрикаційних за числом відображених ступенів рубрикації розрізняються одноступеневі (в колонтитул винесені заголовки лише одного ступеня, наприклад, глав); двох-ступеневі (в колонтитулі заголовки двох ступенів, наприклад, зліва - глав, а справа - параграфів); трьохступеневі (з заголовків трьох ступенів, наприклад, зліва — частин і глав, справа - пара­графів) і т. д.

За місцем на розвороті розрізняють лівий колонтитул (на лівій, парній сторінці) і правий (на правій, непарній сторінці); за місцем на полосі - верхній (над текстом сторінки, боковий (збоку від тек­сту сторінки, на її боковому зовнішньому полі), нижній (під тек­стом сторінки, в рядку з нижньою колонцифрою), обкладний -врізаний в текст полоси зверху або знизу).

В цілому, від колонтитулів вимагається, щоб вони: 1. Стисло, але чітко розкривали зміст підрозділу, до якого відноситься сто­рінка, або зміст самої сторінки; 2. Своєчасно (не рано і не пізно) змінювалися, справа - не раніш ніж через 2-3 сторінки, і не пізніше ніж через 8-Ю сторінок, щоб не „розгубити" потрібної інформації; 3. Включали до свого складу не тільки тематичну частину заго­ловків, а й інші прийоми розкриття змісту видання (7, 8).