3. Паперові грошові знаки, що перебувають в обігу тимчасово, до зношування:

• «Срібні сертифікати» з позначенням у верхній частині рамки лицевої сторони «Silver Certificate», купюрами в 1, 5 і 10 доларів;

• «Золоті сертифікати» усіх випусків з позначенням «Gold Certificate»;

• Федеральні резервні білети, випущені банком у Сан-Франциско, купюрами в 5, 10 і 20 доларів з надпечаткою на лицевому і зворотному боках слова «Hawaii» (Гавайї).

Розмовне вираження «бакс» (buck) звичайно використовується для позначення доларів різних націй, включаючи також і американський долар. Ця назва датується вісімнадцятим століттям, і могла взятися з колоніальної торгівлі хутрами. Слово «бакс» або «бакси» походить від англійського слова «бакскін» – шкіра самця оленя. Ці шкіри були одним з головних предметів торгівлі з індіанцями. Індіанець приїжджав у поселення білих, щоб обміняти шкіри на необхідні йому речі (рушниці, патрони, сіль, інструменти, «вогненну воду» і т.д.), і білий торговець говорив: «Це тобі буде коштувати три бакси», тобто три шкіри оленя. Пізніше слово стало використовуватися, як сленгова назва долара.

Інша версія пов'язує «бакс» з англійським «sawbuck» – козлів для пиляння дров, на які була схожа крупно намальована римська цифра Х на зворотному боці першої 10-доларової купюри випуску 1861 р.

«Гринбэк» (Greenback – «Зелені спинки») – ще одне прізвисько долара, що споконвічно ставиться тільки до купюр дев'ятнадцятого століття, створеним за указом Авраама Лінкольна. Щоб профінансувати видатки громадянської війни Півночі з Півднем (1861-1865 рр.) Конгрес США  17 липня 1861 р. прийняв акт, згідно якому Казначейство повинне було емітувати нові грошові знаки на астрономічну за тим часом суму – 60 млрд. доларів. Термін «Гринбэк» дотепер використовується відносно американського долара й незастосовний до доларів інших країн.

Оригінальні банкноти друкувалися в чорному й зеленому (на звороті) кольорах. Потім Казначейство традиційно стало друкувати грошові знаки з зеленим реверсом. Тільки 2004 р. цю традицію було порушено й на купюрах номіналом в 5, 10, 20 та 50 доларів почали разом з зеленим використовуватися й інші кольори (так звана «Кольорова серія»). Слово гранд (Grand), яке іноді просто скорочується до G, це звичайне вираження, що описує суму в 1 000 $.

Суфікс K (від кіло) також використовується для позначення цієї суми (так, наприклад, «$10 K» буде вимовлятися 1 0Ка й ставитися до суми у 10 000 $).

Окрім звичних п’ятiрок, десяток i двадцяток в американських купюр є ще кілька неофіційних назв. Всі вони звуться на ім’я політичних діячів або президентів, які на них зображені: так, наприклад, 10 $ – це Гамільтон, а 100 $ – Франклін, а 20 $ – це просто Том. З введенням нового дизайну грошей наприкінці 90-х рр. купюри почали називати ще «Bigface» («Велике обличчя»).

До 1946 р. Федеральні резервні банки випускали також купюри вартістю 500, 1 000, 5 000, 10 000 та 100 000 дол. (за межами США як платіжний засіб їх не приймають). Банкноти гідністю більш 100 $ були офіційно вилучені з обороту в 1969 р. Ці купюри споконвічно використовувалися або в міжбанківських операціях або в справах організованої злочинності – саме остання сфера використання стала причиною того, що президент Річард Ніксон відмовився від випуску подібних грошей. Крім того, з відкриттям електронного банкінгу вони втратили свою важливість.

Етапи еволюції грошової системи:

У XVIII ст. грошовий обіг на американському континенті регламентувався англійським законодавством й обслуговувався переважно іноземними грошима (фунтами стерлінгів та іспанськими срібними доларами).

6 липня 1785 р. Конгрес конфедерації Сполучених Штатів оголосив національною грошовою одиницею срібний долар з ваговим змістом 24,34 г. срібла. Тому спочатку, долар був випущений як Срібний сертифікат.

В 1792 р. у країні запроваджено систему біметалізму: долар став чеканитися як з золота, так і срібла. Співвідношення між золотом і сріблом установлювалось на рівні 1:15.

З 1853 р. а США почала випускатися розмінна монета, якою користуються й сьогодні.

Поява банкнот у складі грошової системи США припадає на кінець XІХ ст. (період громадянської війни Півночі з Півднем 1861-1865 pp.). Під час війни вільний обмін банкнот на золото було скасовано й розпочалася емісія незабезпечених золотом паперових грошей, тому не дивно, що населення почало зберігати золоті монети як скарб.

У цей час в США банкнотну емісію могли проводити численні банки окремих штатів, тобто відбувався децентралізований випуск власних банківських білетів (банкнот) приватними банками.

В 1862 г. уряд США випустив перший зразок паперових грошей. Уперше було надруковано банкноту вартістю в $ 1 з портретом Салмона Чейза, секретаря Казначейства при президентові Линкольні.

З лютого 1862 р. за дизайн банкнот, у тому числі й за вибір портретів, відповідає секретар Казначейства США. Цей порядок зберігся й до теперішніх часів.

Специфікою грошової системи США була відсутність центрального емісійного банку до качану ХХ ст. Алі уряд робив кілька спроб централізувати емісію банкнот, зокрема в 1811 р. та в 1836 р. Таким чином, характерною рисою грошової системи США було тривале існування децентралізованої системи банкнотної емісії, оскільки до 60-х рр. ХІХ ст. правом випуску банкнот користувалися численні приватні банки окремих штатів.

В 1863 р. урядом було засновано систему Національних банків, підкорених федеральному законодавству, яким було надано виключне право здійснювати випуск банкнот в обіг. Ці банки були підпорядковані Контролерові грошового обігу (підрозділ Міністерства фінансів США/Казначейства) у Вашингтоні. Проте, фактично емісія залишалася децентралізованої, оскільки її здійснювало кілька тисяч національних банків. Таким чином, цей крок не усунув недоліків децентралізованої кредитної системи: у періоди економічної кризи виникав масовий відплив коштів з крупних фінансових центрів, що посилювало паніку та призводило до банкрутства банків. Тобто, цей закон не вирішив проблему централізації грошової емісії.

У 1864 р. вперше на американських монетах з'явився напис «In God We Trust», що в перекладі означає «Ми віримо в Бога». Майже через сторіччя Конгрес США ухвалив вважати ці слова національним девізом. У цей час існує закон, за яким використання цього девізу є обов'язковим на всіх грошових знаках США – монетах і паперових купюрах.

З 1866 р. законодавство США забороняє використання на банкнотах портретів людей, що нині ще є живими.

У 1869 р. було переглянуто дизайн доларової банкноти, і портрет Салмона Чейза було замінено на іншій. Тепер у центрі банкноти розташовувався портрет Джорджа Вашингтона, а ліворуч у віньєтці був зображений Христофор Колумб, що спостерігає землю у підзорну трубу.

За законом 1873 р. грошовою одиницею був визнаний золотий долар і вільне карбування срібних доларів було відмінено. Алі насправді срібні монети вийшли з обігу лише у 60-х рр. XX ст. Таке тривале існування біметалізму, яке лобіювали впливові у США власники срібних рудників (їм удалося добитися спочатку поновлення часткового карбування срібла, а потім – купівлі його Казначейством), є однією з особливостей грошової системи США.

У 1886 р. на грошовому знаку (Срібному сертифікаті) уперше з'являється жінка: Мартa Вашингтон.

В 1896 р. випускається знаменита «Освітня серія» Срібних сертифікатів. Лицеву сторону однодоларової банкноти було цілком покрито художніми образами алегоричних фігур, що представляли «історію, що інструктує юність».

На звороті були зображені портрети Джорджа й Марти Вашингтонів, оточені багато прикрашеним візерунком, що зайняли майже цілком усе поле банкноти.

Наприкінці XIX – на початку XX ст. валюта США ґрунтувалася на золотому стандарті, тобто США давали гарантію, що викуплять свою валюту за обумовлену кількість золота.

У 1900 р. в країні запроваджено золотий стандарт. Конгресом США видається «Акт про золотий стандарт», згідно з яким грошовою одиницею стає золотою долар зі змістом золота у розмірі 1,50463 г. Це стало важливим кроком для зміцнення грошової системи США й упорядкування емісії грошей. Однак срібні долари знов-таки не були вилучені з обігу. Вони продовжували карбуватися задля нумізматичних цілей, а також для використання в туристичному бізнесі до 60-х рр. ХХ ст.

У 1913 р. в США прийнято Федеральний резервний акт, на основі якого територію країни було поділено на 12 округів, банкнотну емісію було зосереджено в 12 Федеральних резервних банках, які засновувалися в кожному окрузі. Всі дванадцять банків було об’єднано у Федеральну резервну систему, яка стала виконувати роль центрального емісійного банку США. Таким чином, банкнотну емісію було централізовано.

Усі Федеральні резервні банки рівноправні між собою. Кожний з 12 резервних банків США має право випускати в обіг готівку. Й хоча кожен з них випускає банкноти відповідно до потреб свого регіону, однак випущені гроші мають обертання по всій країні.

На всіх банкнотах зазначений код того Федерального резервного банку, що здійснив емісію грошей, який складається з перших 12 букв латинського алфавіту, ув'язаних з першими 12 цифрами.