Про капілавасту

У цій країні є близько десяти покинутих міст. Вони абсолютно пусті та зруйновані. Столиця теж зруйнована лежить у розвалинах... Заселених сіл тут небагато, й до того ж вони занедбані. У Капілавасту немає верховного правителя. Щороку місто призначає свого правителя... В цій країні є 1000 чи більше зруйнованих буддійських монастирів.

ПРО ЦАРСТВА РАМАГРАМА ТА КУШИ НА­ГАРА

Царство Лан-Мо зруйноване й безлюдне вже багато років. Відомостей про його розміри немає. Міста в занепаді й жителів у них мало... Ми пішли звідси на пів­нічний схід великим лісом, але небезпечним і важким шляхом, де дикі бики, стада слонів, розбійники та мис­ливці постійно завдають клопоту мандрівникам. Пройшовши цей ліс, ми опинилися в царстві Кушинагара. Столиця цієї країни в руїнах, а міста й села розорені та покинуті.

ПРО ЦАРСТВО ВАРАНАСІ (БЕНАРЕС)

Країна в окружності має 4 тисячі лі. Столиця — 18—19 лі довжини та 5—6 ширини... Вона щільно заселена. Родини тут дуже багаті, і в домівках є речі надзвичайно високої цінності. Характер у людей м'який і добрий. Во­ни мають велику схильність до наук. Жителі переважно невіруючі, і лише дехто вшановує Закон Будди. Клімат тут теплий, урожаї щедрі, фруктові дерева чудові, а під­лісок скрізь густий.

ПРО ЦАРСТВО ЧЕН-ЧУ (ГХАЗІПУР)

Населення багате й процвітаюче, міста й села розта­шовані неподалік одне від одного. Ґрунт багатий і ро­дючий, земля ж обробляється регулярно...

ПРО ЦАРСТВО МАГАДХА

Міста, укріплені мурами, не мають численних жите­лів, але звичайні міста густо заселені. Ґрунт багатий і родючий, отож зерна вирощують чимало. Тут сіють не­звичайний сорт рису, зерна якого великі, духмяні й дуже смачні. Він особливо (славиться) чудовим кольором. Як правило, його називають «рисом для знаті». Оскільки земля тут низинна й волога, міські поселення будують на ви­соких місцях. Після першого літнього місяця й до другого місяця осені всю рівнинну частину затоплює вода і зв'я­зок можливий тільки за допомогою човнів.

Південніше ріки Ганг лежить старе місто, яке має майже 70 лі в окружності. Хоча його давно покинули, мури збереглися до сих пір. Раніше, коли люди жили безліч років, це місто називалося Кусумапура за царськ­им палацом, в якому було багато квітів. Згодом, коли міське життя вже налічувало кілька тисяч років, його знову змінили на Паталіпутру.

ПРО НАЛАНДСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Жерці, яких тут кілька тисяч, — люди великих здібностей і талантів. Тепер вони дуже відомі. Є багато сотень таких, чия слава швидко поширилася у віддалених районах. Їхня поведінка чиста й непорочна. Вони суворо дотримуються приписів морального закону. Правила, що існують в їхньому монастирі, суворі, і кожен жрець зобов’заний їх виконувати. В усіх областях Індії поважають і беруть з них приклад. Дня не вистачає, щоб відповісти на глибокі запитання. З ранку до самісінької ночі поглинають роздуми. Старі й молоді взаємно допомага­ють один одному. Тих, хто не знає Тріпітаку[11], не поважають і від сорому (вони) змушені ховатися.

Віная (Лю), бесіди (Лун), сутри (Кін) — усе це буддійські книжки)і, хто може дати повне пояснення однієї категорії цих книжок, звільняється від влади кармадани (закон відплати людині за ділами), що він може пояснити зміст книжок двох категорій, то дістає, крім цього, одне з верхніх місць або кімнату на горішньому поверсі. До того, хто може дати пояснення щодо трьох категорій книжок, приставляють різних слуг, які мають прислуговувати й коритися йому. Тому, хто може пояснити чотири категорії книжок, прислуговують «чисті люди» — прихильники з-поміж мирян. Той, хто може пояснити п'ять категорій щонічних текстів, одержує цілий ескорт прислужників... Якщо хто-небудь виявить під час диспуту особливу красномовність, тонкий аналітичний розум, глибоке розуміння предмета й нахил до логічного мислення, його садовлять на слона й урочистою процесією в оточенні численного почту супроводять до брами монастиря. А якщо хто-небудь Сучасників диспуту збивається в доведеннях, говорить бідною мовою, вживаючи невишуканих висловлювань, або порушує закони логіки, що відповідно відбивається в його словах, йому розмальовують обличчя червоною й білою фарбами, вивалюють у пилюці та багнюці і заносять у яке-небудь глухе місце або кидають у канаву.

«…безліч учених з різних міст, які бажають швидко дістати славу вмілого дискутанта, приходять в Наланду, щоб розвіяти свої сумніви, після чого потік їхньої мудрості поширюється в усіх напрямках. З цієї причини дехто присвоює собі ім'я наландського вченого, завдяки чому користується повагою, де б не бував.