ЗМІСТ

Короткі відомості про хімічну номенклатуру

Систематична номенклатура

1.Номенклатура неорганічних речовин

1. Хімічні елементи та прості речовини

2. Хімічні сполуки

1. Катіони

2. Аніони

1.3.Найважливіші класи неорганічних сполук

1. Оксиди та інші бінарні сполуки Оксигену

2. Основи, амфотерні гідроксиди

1.3.3. Кислоти

1.3.4. Солі та солеподібні сполуки

1.3.5. Координаційні сполуки

1.3.6. Продукти приєднання (адукти)

2.Органічні сполуки

2.1.Деякізагальні терміни і поняття

1. Хімічні формули

2. Систематична номенклатура органічних сполук

2.2.Вуглеводні

2.2.1 Нормальні алкани і алкільні групи

2. Розгалужені алкани

3. Алкени, алкадієни, полієни

4. Алкіни

5. Аліциклічні вуглеводні

6. Ароматичні вуглеводні

3. Галогенопохідні

3. Гідроксипохідні

1. Спирти

2. Феноли

5. Альдегіди і кетони

5. Карбонові кислоти

5. Аміни і гетероциклічні основи

5. Короткі підсумки: типи систематичної номенклатури і побудова назв

Короткі відомості про хімічну номенклатуру

Хімічна номенклатура — це насамперед сукупність правил назвоутворення сполук, а також самі назви (номени). Вони дають у розпорядження хімікові слово або ряд слів, що вказують на певну речовину, а ще точніше є словесним еквівалентом її хімічної структури. У даному разі роль хімічної назви нагадує роль власного імені у житті людини. Назвавши нову сполуку, хімік фактично дає їй «путівку в життя».

Систематична номенклатура

Якщо назва є випадковою, не зв'язаною з хімічною будовою, то кажуть, що ця назва є тривіальною (традиційною) або просто несистематичною. Існують також напівсистематичні назви. їх доводиться вчити напам'ять або весь час користуватися довідниками .

На противагу тривіальним існують науково обгрунтовані систематичні назви. Досвідчений хімік може дати систематичну назву будь-якій сполуці за її формулою незалежно від того, відома вже ця сполука чи ні, а також може від систематичної назви перейти до хімічної формули . Довідник тут може бути потрібним лише для того, щоб згадати те чи інше правило. Ось чому застосування номенклатури було і залишається важливим і відповідальним етапом роботи хіміка.

Основні принципи систематичної номенклатури:

■ Певні загальні правила дозволяють утворювати однозначно систематичну назву сполуки, виходячи з фіксованої структурної формули. За систематичною назвою завжди можна відтворити вихідну формулу. Приклади систематичних назв і відповідні формули:

хром(ІІІ) оксид амоній дигідрогенфосфат 2,2,4-триметилпентан

Cr₂О₃ NH₄H₂P0₄ (СН₃)₃ССН₂СН(СНз)₂

• Кожній структурній формулі сполуки відповідає одна і тільки одна систематична назва і, навпаки (принцип взаємооднозначної відповідності). Синонімія в систематичній номенклатурі є неприпустимою .

• Систематична назва хімічного елемента узгоджується з назвами його сполук, входячи до цих назв з відповідними морфемами (префіксами, суфіксами) і числовими покажчиками. Наприклад:

Силіцій силан магній силіцид силікатна кислота гексаметилдисилоксан

Si SiH4 Mg₂Si H₂Si0₃ [(CH₃)₃Si]₂0

Ідеальною слід вважати таку номенклатуру, яка забезпечує виконання всіх наведених вище принципів і яка може бути пристосована до будь-якої мови. Найбільш строгими і послідовними є загальноприйняті і широковживані правила систематичної номенклатури IUРАС. Але й тут трапляються відхилення від указаних принципів .

Цей посібник є коротким викладом правил IUРАС, пристосованих до українського правопису.

Як освоїти правила хімічної номенклатури? Шлях нам бачиться єдиний — вивчати правила і застосовувати їх на багатьох прикладах, аж поки цей процес не відбуватиметься автоматично — як користування таблицею множення.

1. Номенклатура неорганічних речовин

Як відомо, до неорганічних речовин відносять всі прості речовини та хімічні сполуки, крім тих, що містять карбоновий скелет і вивчаються в курсі органічної хімії .

1.1. Хімічні елементи та прості речовини

Виклад номенклатури неорганічних речовин почнемо з назв хімічних елементів, бо саме від них походять назви хімічних сполук.

Треба зазначити, що хімічний елемент і проста речовина — різні речі, хоча можуть мати однакову назву. Хімічний елемент — це назва типу атомів, що характеризується певним зарядом ядра (протонним числом). Проста речовина — це речовина, утворена атомами одного елемента. Залежно від структури кристалічних ґраток або хімічної будови молекул, що складаються з однакових атомів, деякі прості речовини можуть утворювати різні алотропні видозміни.

Для назв простих речовин, які є звичайними словами літературної української мови, треба залишити традиційне написання: залізо, сірка, мідь, золото, срібло, водень, кисень, вуглець, ртуть, азот тощо. Те ж саме — щодо похідних від них термінів, у тому числі тих, що є іншими частинами мови: вуглеводень, галогеноводень, залізний, водневий, ртутний, сірчаний, золотити, азотувати, окиснювати тощо.

Інша справа — назви хімічних елементів. Це суто наукові терміни, призначені для-професійної мови. Вони входять до складу систематичних назв, тому тут теж треба дбати про виконання принципів, покладених в основу систематичної номенклатури.

Українські назви хімічних елементів треба розглядати як власні назви і писати з великої літери, тоді як назви простих речовин, а також традиційні, технічні і систематичні назви хімічних сполук, як і раніше — з малої. Назви більшості елементів походять від латинських назв: Воrит — Бор, Natrium — Натрій, Magnium — Магній, Каlіит — Калій, Cblorum — Хлор, Pbosphorus — Фосфор, lodum — Іод (Йод). Елементи, що у вигляді простих речовин були відомі з давніх давен {залізо, срібло, золото, мідь, пізніше ртуть, азот, вуглець тощо), у кожній мові отримували штучні назви, які не походять від латинських (табл. 1.1). У той же час вимова символів елементів-металів у західнослов'янських мовах, зокрема в українській, традиційно відповідала 'їх латинській назві: Ag — аргентум, Сu — купрум, Fe — ферум, Рb — плпмбум, Аu — аурум тощо. Те саме стосується назв аніонів {аргентат, купрат, ферат, аурат, сульфід тощо), радикалів {карбоніл, нітрозил, сульфурил), комплексних і елементорганічних сполук (гексаціаноферат, тетрахлороаурат, фероцен), технічних продуктів (феросиліцій, силікатна цегла), а також хімічних реакцій {нітрування, сульфування, меркурування, демеркуризація), які в усіх мовах походять від латинських назв елементів. Тому доцільно уніфікувати цю практику термінотворення, поширивши її на назви катіонів і самих елементів.

Таблиця 1.1. Стандартизовані назви елементів, простих речовин і приклади назв катіонів, аніонів і радикалів .

Символ та його вимова	Латинська назва елемента	Стандартизована назва елемента	Українська назва простої речовини	Приклад назви катіона, радикала	Приклад назви аніона
Ag аргентум	Argentum	Аргентум	срібло	аргснтум(І)	аргентат
As арсен	Arsenicum	Арсен	арсен	арсен(ІІІ), арсоній	арсенат
Аu аурум	Aurum	Аурум	золото	аурум(ІН), аурил	аурат
Bі бісмут	ISisniulhuni	Ііісмут	бісмут	бісмут(ПІ) бісмутил	бісмутат
С це	Carboncum	Карбон	вуглець, графіт, ал­маз, карбін, фулерен	карбоніл, карбоній, карбокатіон	карбонат
Сu купрум	Cuprum	Купрум	мідь	купрум(І)	купрат
F фтор	Fluorum	Флуор	флуор (фтор)	—	ф.туорид
Fe фсрум	Fcrrum	Фсрум	залізо	фсрум(ІІ)	ферат
II аш	Hydrogcnium	Гідроген	водень	протон, гідроген	гідрид
Hg гідраргірум	Hydrargyrum Mеrcurius	Меркурій	ртуть (живе срібло)	меркурій(ІІ)	меркурат
І йод	lodum	Йод, Іод	йод	іодил, іодоній	іодат(V)
Мп манган	Manganum	Манган	манган	манган(II)	манганат
N єн	Nitrogenium	Нітроген	азот	нітроній. нітрозил	нітрат
Ni нікель	Niccolum	Нікол, Нікель	нікель	нікол(ІІ), нікель(11)	ніколат, нікелат
0 0	Oxygenium	Оксиген	кисень, озон	оксоній	оксид
Рb плюмбум	Plumbum	Плюмбум	свинець, оливо	плюмбум(ІІ)	плюмбат
S ес	Sulfur	Сульфур	сірка	сульфоній, сульфурил	сульфат
Sb стибін	Stibium	Стибій	стибій	стибій(ІІІ), стибіл	стибат
Si силіцій	Silicium	Силіцій	силіцій	-	силікат
Sn станум	Stannum	Станум	олово, цина	cтaнyм(ll),станіл	станат

Такі невдалі або помилкові терміни як миш'як, кремній, сурма, вісмут, марганець слід вилучити з української хімічної термінології і вживати замість них міжнародні, латинські за походженням назви Арсен (As), Силіцій (Si), Стибій (Sb), Бісмут (Ві), Манган (Мn) . Паралельно можна використовувати і традиційні українські назви для таких елементів як Водень, Кисень, Азот тощо (табл. 1.1), оскільки, крім міжнародних термінів (див. вище), також існують вдалі терміни, побудовані на традиційних українських назвах елементів: зневоднення, окиснення, діазотування, азиди, вуглеводні, вуглеводи тощо .

Надважким, ще не відкритим елементам номенклатурна комісія IUРАС запропонувала давати систематичні назви і символи, які визначаються тільки порядковим номером . Кожній його цифрі відповідають окремі частини систематичної назви елемента за таблицею:

ніл (nil)	0	ун (ип)	1	бі (bі)	2	три (tri)	3	квад (quad)	4
пент (pent)	5	гекс (hex)	6	септ (sept)	7	окт (oct)	8	Єн (епп)	9

Закінченням назви є «-ш». Символ елемента утворюється з перших літер цих складів і тому має три літери — за числом цифр порядкового номера. За цим принципом можна дуже легко скласти назву і символ будь-якого, ще не відкритого елемента, аналогічно тому, як це робиться для будь-якої, ще не відкритої хімічної сполуки звичайних елементів. Наприклад, елемент 114 отримує назву Унунквадій (символ Uuq), елемент 226 — Бібігексій (символ Bbh) тощо.