1.3.5. Координаційні сполуки
Для створення назв за номенклатурою координаційних сполук відразу треба виділити координаційні сфери — комплексні йони або нейтральні комплекси. При написанні формул комплексів символ центрального атома (комплексоутворювача) вказують першим, за ним спочатку йонні, а потім нейтральні ліганди в алфавітному порядку, відповідно. Комплексну частинку обмежують квадратними дужками. Назву комплексів починають з лігандів, які перелічують за алфавітом (українським), потім вказують центральний атом (комплексоутворювач):
[А1(ОН)б]3-— гексагідроксоалюмінат.
Катіонні та нейтральні комплекси не одержують у назвах спеціальних закінчень, назви аніонних мають суфікс -ат, що додається до кореня назви центрального атома. У разі необхідності вказують ступінь окиснення центрального атома або заряд йона.
Назви катіонних та нейтральних лігандів не відрізняються від назв відповідних катіонів та молекул (за деякими винятками). Назви аніонних лігандів утворюють додаванням до назв аніонів закінчення -о. Взагалі, якщо назва аніона закінчується на -ід, -ид, -ат (в окремих випадках -іт, -ит), то після додавання закінчення -о утворюються відповідно -ідо, -идо, -ато (-іто, -ито):
S042- — сульфат сульфато-; РОS3- — тіофосфат тіофосфато-; NO3- — нітрат нітрато-; N3- — нітрид нітридо-; N3- — азид азидо-.
Для деяких поширених аніонних лігандів поряд із систематичними можна використовувати традиційні назви (табл. 1.2).
Нижче наведено приклади назв координаційних сполук, що містять аніонні ліганди. Назви лігандів перелічуються в алфавітному порядку, причому назва ліганду вважається єдиним цілим:
Na3[Fe(CN)6] — натрій гексаціаноферат(ІІІ); К[А1Н4] — калій тетрагідридоалюмінат.
Назви координованих молекул (нейтральні ліганди) використовуються без змін та беруться у дужки. Лише координовані вода, амоніак, нітроген(ІІ) оксид та карбон(II) оксид мають свої специфічні традиційні назви: аква, амін, нітрозил, карбоніл, які входять до назви комплексу без дужою
[Ag(NH3)2]Cl — діамінаргентум(І) хлорид; [Со(NH3)б]Вr3 — гексаамінкобальт(ІІІ) бромід; [CrOH(H2O)2(NH3)3]I2 — діакватриамінгідроксохром(ІІІ) іодид.
Для підкреслення способу координації лігандів атоми (групи атомів), через які вона здійснюється, вказують після назви лігандів через дефіс за допомогою символів елементів:
K2[Hg(SCN)4] — калій тетра(тіоціанато-5)-меркурат(ІІ); K2[V(NCS)6] — калій гекса(тіоціанато-N)ванадат(ІV).
1.3.6. Продукти приєднання (адукти)
Кристалогідрати та інші сполуки приєднання називають за правилами IUРАС поєднанням назв окремих сполук за допомогою дефіса, вказуючи їх молекулярне співвідношення у дужках арабськими цифрами через скісну риску. В українській номенклатурі, як і в міжнародній, за рекомендацією IUРАС треба уникати використання суфікса -ат у назвах приєднаних молекул для запобігання плутанини. Виняток складають, завдяки традиції, адукти з водою, для яких прийнято термін «гідрат». Але у навчальній практиці перспективніше надавати перевагу Правилам міжнародної номенклатури для всіх сполук приєднання.
За цими правилами воду та сполуки Бору завжди записують і називають останніми. Всі інші в порядку зростання числа їх молекул в адукті:
HC1 6Н20 — хлороводень-вода(1/6), хлороводень гексагідрат;
Na2S04 10Н2О — натрій сульфат-вода(1/10), натрій сульфат декагідрат;
BF3 2Н20 — трифлуоробор-вода(1/2), трифлуоробор дигідрат;
[Fe(H20)6]S04 Н20 — гексаакваферум(ІІ) сульфат-вода(1/1), гексаакваферум(П) сульфат моногідрат.