1.2. Хімічні сполуки

Речовини, що складаються з атомів різних елементів, називаються хімічними сполуками. Хімічних елементів і простих речовин обмежене число, тоді як хімічних сполук безліч

Оскільки до складу неорганічних сполук входять хімічні елементи з різною електронегативністю, то, звичайно, можна виділити електронегативну та електропозитивну частини молекули і формально розглядати ці частини як йони : аніони та катіони. Тому назву будь-якої неорганічної сполуки можна утворити поєднанням назв відповідних катіонів і аніонів (за винятком електронейтральних комплексів). На цьому принципі побудована номенклатура більшості неорганічних сполук.

1.2.1. Катіони

Одноелементні катіони називають за елементом, що їх утворив, без зміни назви останнього, додаванням через дефіс слова «катіон» і вказівкою на ступінь окиснення або заряд. Ступінь окиснення вказують римською, а заряд арабською цифрою:

• Сг²⁺ — хром(ІІ), хром(ІІ)-катіон, хром(2+)-іон.

Якщо елемент може мати лише один ступінь окиснення, то досить вказати назву елемента і додати морфему -іон

• калій-іон, гідроген-катіон, барій-іон (примітка 11).

Катіони — продукти приєднання протонів до нейтральних молекул — називають на основі назви молекули або кореня назви елемента додаванням морфеми -оній:

• фосфін — фосфоній, стибін — стибоній.

Для Н₃0⁺, NH₄⁺ прийнято відповідно назви оксоній (гідроксоній), амоній. Заміщені амонійні (амонієві) та інші онієві катіони називають аналогічно, вказуючи назву радикала-замісника. Наприклад:

• (CH₃)₄N⁺ — тетраметиламоній.

Катіони — типові комплексні йони — треба називати за координаційною номенклатурою

• [Cu(NH₃)₄(H₂0)₂]²⁺ — діакватетраамінкупрум(ІІ)-іон;

[CoCl(NH₃)₅]²⁺- пентаамінхлорокобальт(ІІІ)-катіон (див. підрозділ 1.3-5).

1.2.2. Аніони

Назви одноелементних одноатомних аніонів складаються з коренів назв елементів (іноді скорочених) із суфік­сом -ид (-ід) та груповою назвою -іон, що пишеться через дефіс:

• бромід-іон, гідрид-іон, флуорид-іон, оксид-іон, нітрид-іон.

Систематичні назви одноелементних багатоатомних аніонів будують аналогічно, при цьому за допомогою множного префікса (табл. 1.3) вказують число атомів та загальний заряд аніона:

• І₃^- — триіодид(1-)-іон, S₄^2- — тетрасульфід(2-)-іон (примітка 12).

Поширеним одноелементним поліатомним аніонам дано спеціальні назви: 0₂^2- — пероксид-іон; С₂^2- — ацетиленід-іон, карбід(2-)-іон; N₃^- — азид-іон.

Систематичні назви багатоатомних аніонів будуються за принципами номенклатури координаційних сполук. Назва аніона складається з назв лігандів в алфавітному порядку, за якими йде назва центрального атома з суфіксом -ат. Для оксигеновмісних аніонів:

• S0₄^2- — тетраоксосульфат, S0₃^2- — триоксосульфат, РО₄^3- — тетраоксофосфат, S₂0₃^2- — триоксотіосульфат,

• S₂0₇^2- — гептаоксодисульфат тощо.

Щоб підкреслити ступінь окиснення центрального атома або заряд аніона, їх вказують у дужках після назви:

• тетраоксофосфат(3-)-аніон (Р0₄^3-), триоксомолібдат(IV) (Мо0₃^2-).

Для аніонів, що містять елемент у оксигеновому оточенні, використовують спрощені назви (без позначення ліганда -оксо-, за умовчанням) та вказують ступінь окиснення центрального атома. Якщо елемент, що утворив аніон, знаходиться у ступені окиснення, .рівному номеру його групи, ступінь окиснення не вказують:

• нітрат (N0₃^-), фосфат (Р0₄^3-), сульфат (S0₄^2-).

Для деяких багатоелементних аніонів застосовують їх традиційні назви з морфемою -ид (-ід) :

• CN^- — ціанід-іон; ОН^- — гідроксид-іон; NH₂^- — амід-іон.

Для найпоширеніших аніонів, що містять центральний атом у нижчому, ніж максимальний, ступені окиснення, можна залишити тривіальні назви із суфіксом -ит (-іт) :

• N0₂^- — нітрит; S0₃^2- - сульфіт; СІO₂^- — хлорит; S₂0₅^2- — дисульфіт; СIO^- — гіпохлорит.

Поліаніонам можна давати назви за правилами номенклатури комплексних сполук, не вказуючи структуру:

• Р₂0₇^4- — гептаоксодифосфат-іон; S₂O₅^2- — пентаоксодисульфат(IV)-іон; Н₂Р₂O₆^2- — дигідрогенгексаоксоди-фосфат(2-)-іон.

Якщо центральний атом перебуває у ступені окиснення, що відповідає номеру його групи, число атомів Оксигену і ступінь окиснення можна не наводити. У складніших випадках можна навести заряд аніона, наприклад:

• Р₂О₇^4- — дифосфат(4-); S₂0₇^2- — дисульфат; Si₂O₇^6- — дисилікат(6-); Р₄O₁₃^4- — тетрафосфат(4-).

Коли характеристичний елемент (центральний атом) знаходиться не в максимальному ступені окиснення, у назві вказують останній:

• S₂O₅^2- - дисульфат(IV)(2-)_; [Мо^v₂Мо^vi₄O₁₈]^2- - гексамолібдат(2V,4VІ)(2-).